Розглянуто сутність і принципи гносеології, суб'єкт та об'єкт пізнання, етапи та методи дослідження, а також соціальні об'єкти та принципи їх вивчення. Визначено етапи побудови гносеологічної реконструкції соціальних об'єктів, специфіку їх пізнання, місце соціального експерименту в теорії та практиці суспільного життя. Висвітлено процес формування та класифікації категорій діалектики, особливості їх застосування під час дослідження соціальних об'єктів, а також основні категорії діалектичного пізнання суспільства та методи пізнання суспільного буття.

Проаналізовано методологічний доробок В.І.Вернадського та його внесок до філософії науки. Зазначено, що вчений розпочав теоретичні дослідження проблем методології науки за перших кроків самостійної наукової творчості, а також після його видатних науково-філософських узагальнень (проблеми радіогеології, стану простору живої речовини, теорії ноосфери). В.І.Вернадський запропоновував тезу, що істотна риса методології науки XX ст. є її якісна неоднорідність, мозаїчність, що відповідає неоднорідності досліджуваної сучасною наукою реальності. Зауважено, що В.І.Вернадський був попередником соціологічних і епістемологічних концепцій науки, розроблених Р.Мертоном, А.Койре, К.Поппером, Т.Куном, І.Лакатосом, П.Фейєрабендом, які створили сучасний соціально-історичний погляд на наукову творчість та її місце у культурі. У його працях вчений запропонував розглядати розвиток наукового знання як нелінійний. Це визначає парадигматику розвитку постнекласичної науки кінця XX - початку XXI ст. Розглянуто проблему обгрунтування специфіки методології емпіричного й описового природознавства, на чому наполягав В.І.Вернадський.

Виявлено особливості та з'ясовано взаємозв'язок підходів Г.Фреге та Е.Гуссерля до проблеми засад логічного знання та ролі й значення їх логічних ідей у виникненні та розвитку сучасної феноменологічної логіки. Обгрунтовано тезу щодо доцільності розгляду логічних ідей Г.Фреге як однієї з передумов виникнення аналітичного та феноменологічного підходів до логіки. Показано, що специфіка розв'язання логічної проблематики Г.Фреге та Е.Гуссерлем зумовлена відмінністю мети та завдань, що ставили перед собою дослідники. Відповідно до цього здійснено порівняльний аналіз їх поглядів та визначення предмета логіки, підходів до критики психологізму, нормативного характеру логіки, відношення до математики та традиційної логіки, характеристики логічних законів, співвідношення семантичних методів. Досліджено проблеми засад феноменологічної логіки на сучасному етапі розвитку логічного знання. Проаналізовано різноманітні способи побудови феноменологічної логіки.

Досліджено взаємозв'язки логіки та раціональності на традиційному та сучасному етапах розвитку логічного знання. Для виявлення особливостей взаємозв'язків і взаємовпливу докласичної, класичної, некласичної та постнекласичної раціональності з традиційною, класичною та некласичною логікою розроблено логіко-раціональну модель пізнавальних процесів, що включає три складові: формулювання раціональних принципів стандартизації знання у теорії раціональності; формалізацію цих принципів у логіці, результатом якої є система формально-логічних принципів і засобів стандартизації знання; застосування формально-логічних принципів стандартизації знання у будь-яких логічних, філософських і наукових дослідженнях, що здійснюються згідно з раціональною традицією. Показано ефективність застосування розробленої моделі на різних етапах розвитку логічного знання. Виявлено, що сучасна логіка є оптимальним засобом уточнення змісту системи понять некласичної раціональності шляхом побудови їх формальних моделей; реконструкції основих схем раціональності - лінійної, мережевої й ігрової, використання яких дозволяє моделювати ефективну індивідуальну та групову діяльність суб'єктів як ключових елементів некласичної та постнекласичної раціональності; раціоналізації доведень у контексті штучного інтелекту.

Проведено аналіз доробку Арістотеля в контексті логіко-раціональної моделі пізнавальних процесів. З'ясовано, що особлива увага зосереджується на аналізові другої складової моделі - продукуванні формальних принципів і засобів стандартизації знання.

Рассмотрены основные виды форм речевого мышления. Описаны формы определимости явлений окружающего мира. Значительное внимание уделено исследованию выводных форм речевого мышления (логистический анализ).

Розглянуто проблеми філософії освіти, філософії та методології науки. Досліджено основні теоретичні моделі системи вищої освіти та парадокси логіки освіти, до яких призводить використання тієї або іншої моделі в Україні. Обгрунтовано висновок щодо принципової невизначеності системи освіти, що відбиває її конкретно-історичний характер.

Розкрито зміст основних розділів традиційної формальної логіки. Теоретично розглянуто спрямованість на проблеми практичного мислення. Проаналізовано процес з’ясування умов досягнення істинного знання, вивчення основних закономірностей та структури когнітивного процесу. Досліджено процес опанування логічним апаратом та методами пізнання як на емпіричному, так і на теоретичному рівні осягнення дійсності. Увагу приділено методам формування точно та ясно відтворювати отриману інформацію у правильній логічній формі, використовуючи такі логічні форми мислення, як поняття, судження та умовиводи. Розглянуто навички формування та вдосконалення логічної культури мислення, рівень якої характеризується тією сукупністю логічних прийомів та способів міркування, які людина розуміє, а також сукупністю логічних засобів, які вона використовує у процесі свого пізнання та діяльності. Досліджено формування аналітичного підходу до аналізу різноманітних явищ та процесів сучасного інформаційного суспільства, а найголовніше - активізації творчого критичного мислення та розвитку інтуїції, що допоможе будь-якій людини успішно реалізуватися у своїй професійній діяльності.