Розглянуто труднощі адаптації свідомості до реалій кризової дійсності.

Досліджено проблему актуалізації індивідуалізації як самостійного соціокультурного феномену, проаналізовано його внутрішню структуру та логіку, вивчено питання відношення до самореалізації особистості. Висвітлено етапи становлення даної проблеми в історико-філософському ракурсі, виділено характерні парадигмальні риси в її концептуалізації. Виявлено проблемну галузь, пов'язану з аналізом допредикативних структур свідомості. За результатами феноменологічного аналізу стосовно проблеми вибору зроблено висновок, що специфіка актуалізації безпосередньо пов'язана з моментом прийняття рішення, з реалізацією індивідуального потенціалу "Я" в акті "вчинку-вибору". Цю універсальну процесуальну складову, інваріантну щодо внутрішньої або зовнішньої даності, яка є основою самозміни "Я", визначено як легітимацію. На підставі аналізу феномену актуалізації в процесі його становлення та розвитку виділено два діалектично послідовні етапи динаміки - самоідентифікацію та самоактуалізацію, які відрізняються власною внутрішньою логікою та визначенням мети, а також розділені специфічною кризою індивідуальної картини світу - негативною самоідентифікацією (деідентифікацією). Самоактуалізацію розділено на справжню та несправжню, зокрема, виділено процесуальні інваріанти справжньої самоактуалізації. На підставі розуміння соціального буття людини як рольового проекту та розкриття типології особистості самореалізації розв'язано проблему можливості самоактуалізації у соціально-нормативному просторі культури.

Розроблено пізнавальну концепцію аналізу статусу особистості як соціального феномену, який є рушійною силою в соціумі, його функцій та чинників формування та реалізації. Визначено, що соціальний статус особистості є суспільно-усвідомленим легітимним інституалізованим еталоном поведінки індивіда в сучасному структурованому та ієрархізованому суспільстві, результатом досягнення конкретної позиції та реалізації певної соціальної ролі, водночас, він є специфічною формою відображення соціальної структури суспільства та окремих інституцій, а також формою відтворення відповідних очікувань індивідів. Зазначено, що соціальний статус особистості як один з конститутивних моментів у процесі формування соціальної структури стабільного суспільства в перехідні періоди, постає найбільш ефективним засобом його переструктурування та є чинником динамізації суспільного розвитку. Відзначено, що інституційними механізмами стабільного суспільства, які здійснюють тестування, селекцію та розподіл індивідів у межах системи статусних відносин, забезпечують соціальну мобільність, є сім'я, система освіти, професійні, політичні та громадські організації. Особливістю процесів статусної ієрархізації соціального простору є формування корпоративних спільнот, функціонування яких значною мірою нівелює дію традиційних соціальних інститутів та спричиняє деструктуризацію, маргіналізацію суспільства та виникнення соціальних "мутантів".

Висвітлено цивілізаційний підхід до соціально-філософського аналізу проблем розвитку особистості в сучасну епоху. Особливу увагу приділено одній з провідних стратегій даного розвитку - формуванню цивілізаційного статусу особистості, дії принципу глобальності в цивілізаційній парадигмі її соціокультурних цінностей, з'ясуванню її культурно-історичної природи та гуманітарних засад становлення людської індивідуальності. Досліджено особливості функціонування соціального механізму духовного розвитку особистості в процесі цивілізаційних змін.

С использованием единого информационного подхода к анализу различных сфер бытия показано, что появление и генезис человечества являются закономерными этапами эволюции неживой природы и органического мира. Раскрыто содержание понятий явлений социокультурной наследственности как качественно нового, по сравнению с биологическим, уровня передачи генетической информации от поколения к поколению. Рассмотрен феномен личности как высшая для всех исторических времен и у всех народов ступень развития индивидуальности человека в онтогенезе, главными характеристиками которого выступают социальная активность и творческая деятельность в той или иной сфере бытия.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*42 + Ю6*134 + Ф51(4Укр)

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Здійснено всебічний філософський дискурс поняття особистості. Розглянуто співвідношення природних і соціальних детермінант її формування, об'єктивні та суб'єктивні чинники, що зумовлюють особливості цього процесу в Україні. Висвітлено роль і місце суспільства та культури як основних соціальних детермінант в діалектиці перетворення властивостей індивідуума як особистості. Досліджено відмінності рушійних сил і механізмів соціалізації та культурації людини в епігенезі. Визначено цивілізаційні та етнічні особливості формування особистості. Проаналізовано характерні риси цього процесу в західній та східній соціокультурних традиціях.

Запропоновано цілісну концепцію маргінальної особистості в історико-філософському та теоретико-методологічному аспектах її осмислення. Визначено основні методологічні засади дослідження в соціальній філософії та складові соціального механізму розвитку маргінальної особистості, розкрито її суть і структуру. Обгрунтовано культурологічний характер процесу розвитку маргінальної особистості, здійснено контент-аналіз етапів маргіналізації українського суспільства та основних маргінальних груп.

Висвітлено методологічні засади дослідження маргінальної особистості в соціальній філософії. Розкрито сутність маргінальної особистості та проаналізовано особливості її соціальної частини. Визначено основні частини соціального механізму розвитку маргінальної особистості, описано культурологічний характер процесу її розвитку, етапи маргіналізації українського суспільства та його основних маргінальних груп.

Освещены методологические основы исследования маргинальной личности в социальной философии. Раскрыта сущность маргинальной личности и проанализированы особенности её социальной части. Определены основные части социального механизма развития маргинальной личности, описаны культурологический характер процесса её развития, этапы маргинализации украинского общества и его основных маргинальных групп.

Висвітлено методологічні засади дослідження взаємовідносин "індивід - суспільство" в соціальній філософії. Розглянуто основні принципи, визначено соціальні детермінанти становлення особистості та описано сучасні суспільні процеси в українському суспільстві. Проаналізовано феномен влади в процесі становлення особистості.

Освещены методологические основы исследования взаимоотношений "индивид - общество" в социальной философии. Рассмотрены основные принципы, определены социальные детерминанты становления личности и описаны современные общественные процессы в украинском обществе. Проанализирован феномен власти в процессе становления личности.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблеми пізнання сучасного українського суспільства в контексті системно-цивілізаційної методології. Проаналізовано перспективи розвитку суспільства, держави та інститутів громадянського суспільства, рівень розвитку української особистості, описано механізми її самоідентифікації та самореалізації.

Освещены проблемы познания современного украинского общества в контексте системно-цивилизационной методологии. Проанализированы перспективы развития общества, государства и институтов гражданского общества, уровень развития украинской личности, механизмы её самоидентификации и самореализации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*134 + С5*5*333.92

Рубрики:

Соціальна філософія

Соціологія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано стан, тенденції змін і перспективи розвитку тріади "людина - суспільство - освіта" (ЛСО) з метою створення нових загальних філософських, соціальних та освітніх підходів до формування світобачення, наносвідомості, продуктивної компетентності громадян України XXI ст. Виявлено і досліджено понад 60 визначних явищ у сучасній еволюції ЛСО, зокрема, людина "природна", людина в соціально-суспільному вимірі, організація й умови стійкого розвитку соціуму, модернізація засад виробництва і життєдіяльності, оборона і національна безпека, розвиток науково-виробничого комплексу, освіта і культура та зміни діяльності навчально-виховного комплексу під час побудови суспільства знань. Доведено, що за сучасних умов в Україні успішною може бути лише законодавчо-демократична модель освітніх реформ. Розвинуто теорію освітньо-компаративістських досліджень і запропоновано авторський курс з порівняльної педагогіки. Створено Світову енциклопедію освіти і розпочато роботу над україномовною версією Європейського освітнього тезаурусу. Досліджено стан і тенденції змін у викладанні точних наук. Викладено концепцію програми фізики у 12-річній школі з урахуванням розвитку нано- піко- і фемтонаук. Представлено авторську інноваційну й інтегральну дисципліну "Природознавство - XXI".

Здійснено соціально-філософський аналіз становлення феномену особистісно орієнтованої освіти. Розроблено цивілізаційну концепцію даної освіти як засобу відтворення та розвитку особистості та культури за умов сучасності. Визначено, що освіта - процес розвитку особистості як суб'єкта діяльності та соціальних відносин з усталеною системою гуманістичних цінностей. Розроблено інтегративну концепцію особистості, яка є спробою здійснити узагальнення теорії та концепції особистості, утворити "новий шар" несуперечливого знання про особистість. Надано характеристику методологічних засад особистісно орієнтованої освіти. Висвітлено праксеологічні аспекти цього феномену. Визначено детермінанти оптимізації розвитку особистісно орієнтованої освіти.

Розглянуто проблему розмежування понять "особи", "особистості" і "особистого" у філософії і праві. Зокрема на підставі філософських і правових поглядів зроблено ряд висновків, відносно генезису вказаних понять, визначено їх співвідношення шляхом виділення споріднених і розрізняльних ознак. Увагу приділено визначенню ролі і місця особи в праві, визначено поняття прав особи, а також поняття "особистого" і можливі способи його термінозастосування в цивільному праві.

Зазначено, що українське суспільство, яке перебуває у процесі трансформації, дедалі більше набирає рис ринкового, що з необхідністю вимагає автономної, незалежної, соціально активної, відповідальної, здатної до постійного саморозвитку особистості. Світовий досвід показує, що вихід на високі рубежі цивілізаційного розвитку пов'язаний зі створенням умов для саморозвитку особистості, реалізації її потенціалу та творчих здібностей.

Розглянуто механізм фазової концепції формування особистості за умов світу, що глобалізується. Визначено сутність фазової концепції формування особистості, зміст та особливості механізму формування особистості за сучасних українських умов.

Розглянуто індивідуум епохи постмодерну як альтернативи суб'єкта модернізму. Проаналізовано причини перегляду постмодерністськими авторами питання про автономність суб'єкта. Суб'єкт визначається лише як "позиція в мові" та "ефект дискурсу". Відзначенно, що суб'єкт - це винахід епохи модерності, породження просвітництва та раціоналізму, які сьогодні переосмислюються та критикуються. Постмодерністський індивідуум виходить з того, що люди є вільними, самодетермінованими, свідомими.

Висвітлено світоглядні та методологічні засади основних концепцій особистості. Розглянуто питання щодо суті особистості. Розкрито суть і зміст процесу соціального формування особистості за умов розбудови інформаційного суспільства. Досліджено його особливості й об'єктивну необхідність. Вивчено систему детермінант формування особистості та розкрито специфіку детермінації соціального формування особистості за умов розбудови інформаційного суспільства. Показано суперечливість впливу розбудови інформаційного суспільства на даний процес. Визначено суть механізму формування особистості за умов розбудови інформаційного суспільства. Обгрунтовано основні напрямки діяльності щодо оптимізації процесу соціального формування особистості за даних умов.