Досліджено біосоціальну цілісність індивіда в становленні громадянського суспільства. Проведено аналіз концепції біосоціальної цілісності як основи становлення єдиної науки про людину. Розглянуто специфіку процесу соціалізації індивіда в становленні громадянського суспільства, що дозволило розкрити механізм самореалізації біосоціальної цілісності індивіда в ініціативних об'єднаннях. Розкрито сутність і проаналізовано структуру самодіяльних об'єднань громадянського суспільства як чинник і простір самореалізації біосоціальної цілісності індивіда.

Порушено актуальне питання сучасної соціальної філософії - проблема детермінації поняття гендеру, його формування та репрезентації у соціальному середовищі. В цьому аспекті розглянуто основні теорії гендерної філософії, такі, як біологічний детермінізм (сексуальний есенціалізм), теорія гендерної соціалізації та теорія конструювання гендеру. Розкрито основні поняття означеної тематики: стать, гендер, категоризація за статтю.

Розроблено соціально-філософську концепцію визначення філософствування про життя та смерть як способу мислення, що дозволяє людині розуміти і знаходити зрозуміле соціальне, історичне, персональне місце у змінних того світу, який описується знанням, входить у простір її усвідомленої стурбованості. Обгрунтовано узагальнювальну класифікацію основних концептуальних підходів до трактування життя та смерті в міфологічних, релігійних, філософських знаннях. Виявлено, що в усіх суспільствах на основі уявлення про людське буття як про те, що визначається динамікою зміни життя на смерть і нове народження, яке вимагає усвідомлення того, що людина мислить, відповідає за власні думки, дії та слова ними викликані, формується зміст утвердження відповідальної за свої вчинки моральної людини, групи, етносу, народу, нації. Проведено порівняльний аналіз особливостей сучасного соціально-філософського осмислення феноменів життя, смерті та безсмертя.

Системно розглянуто філософію екологічного людиноцентризму, здійснено соціально-філософський аналіз способів та технологій зниження антропогенного навантаження на довкілля як складової підвищення екологічної безпеки українського суспільства на етапі глобалізаційно-інформаційної цивілізації. Визначено філософський зміст поняття "екобезпечний поступ людства" у сучасному науковому та філософському дискурсах, який полягає у комплексній соціально-екологічній реальності, заснованій на діалектичній єдності об'єктивного природного і суб'єктивного духовного начала. Досліджено структуру екологічної культури особистості, показано, що її ядром є екологічна свідомість. Остання вважається історично категорією, її виникнення закономірно пов'язане з відношенням суспільства до природи. Серед основних елементів обгрунтовано такі: усвідомлення необхідності протистояння всеохоплюючому пануванню людини над природою; усвідомлення обмеженості природних ресурсів; усвідомлення появи екологічної кризи як наслідку розгортання кризи у суспільстві; усвідомлення глобальних масштабів екологічної кризи; усвідомлення необхідності пошуків дієвих шляхів подолання екологічної кризи; усвідомлення крайньої необхідності проектування глобального стратегічного шляху розвитку як передумови існування життя; усвідомлення наявності соціальних сил, їх здібностей до спілкування і здатності передбачення динамічного розвитку суспільства.