Шляхом історико-філософського дослідження визначено ретенції (ретроспективи) та протенції (перспективи) вчення щодо "азійського способу виробництва" та "цивілізації". Доведено концептуальний ізоморфізм їх конотацій, наявність спільних елементів змісту, взаємне співвідношення як частини цілого. Цивілізаційну теорію розглянуто і як певне уточнення та доповнення європоцентричної формаційної концепції, де азійський спосіб виробництва позначив специфіку розвитку неєвропейських цивілізацій. Показано особливості сучасної деконструкції формаційного та цивілізаційного схематичних конструктів історії, які становлять концептуальне підгрунтя для розробки нового методологічного підходу до розуміння суспільного розвитку. Визначено їх футурологічне значення, що виявляється у своєрідному передбаченні К. Марксом і А. Тойнбі сучасних процесів глобалізації. Показано доцільність уживання концептів "азійський спосіб виробництва" та "цивілізація" під час вивчення особливостей української історії.