Проаналізовано події кінця 1980-х - початку 1990-х рр. та доведено, що у розпаді світової соціалістичної системи та СРСР діяльність Заходу та дисидентів не відігравали вирішальної ролі. Аргументовано тезу про те, що суспільство може існувати лише у ритмі змін і не зовсім правомірно виділяти з цього процесу "перехідні" періоди. Зазначено, що політичні процеси останніх десяти років в Україні, Білорусі, Росії, інших країнах СНД протікають всупереч логіці "перехідного періоду", їх змістом визначено зміцнення політичного процесу в країнах СНД та антидемократичного вектора. Запропоновано скоригувати парадигму бачення посткомуністичних трансформацій в СНД, а використання терміна "перехідне суспільство" щодо країн СНД і України вважати неправомірним.

Розглянуто проблему соціальної міфотворчості українського суспільства в перехідний період. Проаналізовано особливості функціонування чинників у сучасному міфі - культурного егоцентризму та патроналізму. Розкрито суть поняття патроналізму, показано специфіку його відтворення у міфологізованій свідомості. У контексті світового процесу глобалізації визначено методологічні засади аналізу культурного егоцентризму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*218

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено цілісну соціально-філософську концепцію воєнної політики як систему поглядів, відносин і заснованої на них діяльності соціальних суб'єктів і створених ними інститутів влади, яка спрямована на забезпечення суверенітету, територіальної цілісності, безпеку держави, громадянського суспільства та людини засобами політичного впливу та збройного насильства. Досліджено методологічні проблеми воєнної політики, категорії та поняття даного соціального феномена. Здійснено соціально-філософський аналіз воєнно-політичної діяльності держави, яку визначено як специфічний вид соціальної діяльності, що є синтезом політичної та воєнної сторін соціальної активності її суб'єктів, спрямованої на реалізацію воєнно-доктринальних цілей і настанов держави за допомогою засобів політичного впливу, застосування або погрози застосування засобів збройного насильства. Визначено та проаналізовано її структуру, суть та зміст реалізації за умов трансформаційних процесів. Обгрунтовано, що позитивні процеси, які відбувалися в світі та в Україні, потребують створення надійної системи захисту національної безпеки, відповідної воєнної політики. Розглянуто проблеми, що існують у сфері реалізації воєнно-політичної діяльності України, вирішення яких може сприяти оптимізації зусиль держави з надійного забезпечення її національних інтересів.

Проведено соціально-філософський аналіз світоглядних орієнтацій особистості за умов трансформації пострадянського суспільства, визначено методологічні засади їх пізнання, а також розглянуто механізми формування та вплив процесів соціальної трансформації на характер світоглядних установок пострадянської людини. Визначено фактори та напрямки оптимізації світоглядних орієнтацій особи за умов сучасних реалій. Обгрунтовано ідею існування глибинного сутнісного зв'язку між особливостями світоглядних орієнтацій пострадянської людини та постмодерністським світобаченням. Зазначено, що однією з істотних характеристик світоглядних орієнтацій пострадянської людини є її жорстка соціальна детермінованість, запрограмованість на досягнення соціальної мети, відсутність персональної автономії, підпорядкування високих духовних цінностей цінностям соціальним, неспроможність розмежувати соціальне і моральне. З'ясовано, що серед найбільш ефективних факторів та напрямків структурування і впорядкування світогляду пострадянської людини є формування та ствердження ідеології ненасильства як єдиного можливого засобу вирішення гострих соціальних проблем, толерантного ставлення до "інших", усвідомлення своєї відповідальності та її перерозподіл із соціальних інститутів на себе, пріоритетний розвиток освітньої галузі.

Дисертацію присвячено соціально-філософському аналізу феномену протиріч у посттоталітарних системах. У дисертації викладена цілісна концепція динаміки соціальних процесів у перехідний період розвитку посттоталітарного суспільства. Досліджені головні теоретичні і практичні моделі трансформації посттоталітарних систем. Визначені місце, роль і особливості соціальних протиріч в перехідних процесах, обгрунтована їх типологія і форми прояву. Запропоновані механізми і технології розв'язання соціальних протиріч, що відповідають рівню розвитку громадянського суспільства в Україні, інших пострадянських державах.

Уточнено зміст поняття "саморегуляція соціального процесу" та встановлено її семантичну природу, що онтологічно відтворена у розуміннях, якими повсякденно користуються люди у своїй свідомості на підставі здорового глузду та наукового освоєння дійсності. Вперше запропоновано визначення "історичної форми саморегуляції соціального процесу" як способу існування та вираження змісту в її різних модифікаціях у вимірі загальнолюдського процесу соціального життя людей. Удосконалено евристичну модель системи саморегуляції соціального процесу, що складається з суспільства та саморегулятивного комплексу як компонентів системи, пов'язаних між собою структурними відносинами у вигляді процесів рефлексії та керування, що здійснюється на базі інформації. Вперше виділено три рівні системи саморегуляції: архетипний, нормативний та семантичний, які діють у соціальному організмі країни. Запропоновано класифікацію історичних форм саморегуляції соціального процесу, упорядкованих на трьох рівнях розташування розумінь: на архетипному - сім'я, рід, фратрія, плем'я, союз племен, община; нормативному - головною історичною формою є держава, а також існують історичні форми в економічній сфері суспільства - корпоративні (міста з власним самоврядуванням, комуни, братства, цехи та рицарські ордени) та у духовній сфері - конфесійні (релігії, релігійні секти, чернецькі ордени); на семантичному рівні історичні форми лише починають складатись, але вже можна окреслити їх межі - континентальні та міжконтинентальні утворення, "світ-системи", "сірі зони" тощо.

Наведено мотиваційно-ціннісний аспект професійного вибору майбутніх психологів. Досліджено соціально-психологічний феномен масової комунікації. Розглянуто проблеми наукового вивчення ціннісних орієнтацій студентів-психологів. Розкрито роль системи ціннісно-смислових орієнтацій в діяльності професій типу "людина-людина". Проаналізовано вплив ЗМІ на формування орієнтації учнівської молоді на здоровий спосіб життя. Розглянуто структурну характеристику менталітету як психологічного конструкту. Висвітлено особливості розвитку професійної ідентичності майбутніх вчителів початкових класів. Викладено соціально-психологічний аспект сім'ї як цінність сучасної молоді. Наведено порівняльну характеристику осіб з різним рівнем самооцінки. Проведено психологічний аналіз осіб з різним типом сексуальної орієнтації. Розкрито особливості прояву тривожності у молодшому шкільному віці. Наведено соціально-психологічні аспекти виникнення адиктивної поведінки.

Досліджено феномен корпоратократії у суспільстві ризику. Вперше в українській філософії осмислено соціально-філософський концепт корпоратократії на основі експлікації механізмів його функціонування у суспільстві ризику. Корпоратократію розглянуто як новий тип влади, який впливає на світову економіку, задає конфігурацію усім аспектам існування суб'єктивності в економічних термінах, впливає на екзистенціальний стан людини та провокує виникнення нових видів ризиків, які стають визначальною характеристикою суспільства ризику. Встановлено, що корпоратократія у суспільстві ризику, шляхом маніпуляцій, використовує людство у власних цілях, створюючи більш небезпечні та невизначені умови життя людини. Зазначено, що результати дисертації складають основу для подальшого дослідження феномену корпоратократії у соціальній філософії та можуть бути використані в навчальному процесі під час підготовки загальних та спеціальних курсів з філософії, соціальної філософії, політології, соціології, а також під час розробки спецкурсів для бакалаврів, магістрів і аспірантів.