Проаналізовано феномен ресентименту і можливості його функціонування у сучасному медіа просторі. Проаналізовано теорії ресентименту Фрідріха Ніцше і Макса Шелера та їхню трансформацію в системі сучасних соціально-комунікаційних технологій.

Розглянуто мережевий простір (МП) як лімінальний концепт сучасного соціально-філософського дискурсу. Досліджено стан наукової розробки феномену МП. Обгрунтовано принципи, підходи та методи аналізу МП. Здійснено теоретичний аналіз особливостей інструментарію й еврестичного потенціалу МП. Охарактеризовано переваги та недоліки МП в сучасному мінливому соціумі. Запропоновано напрями оптимізації вітчизняного МП як умови формування інформаційного суспільства.

Побудовано концепцію взаємодії віртуальності та реальності на основі виокремлення віртуальних соціальних мереж Веб 1.0 і Веб 2.0 та аналізу специфіки останнього сегмента. Виконано комплексний аналіз Веб 1.0 і Веб 2.0. Проведено концептуалізацію та розкрито сутність віртуальної реальності соціальних мереж та їх основні характеристики як особливого компонента континууму Інтернет-простору. Доведено їх автономність, надано класифікацію, описано еволюцію у теоретичному та конкретно-історичному вимірі, проведено аналогію між віртуальними соціальними мережами та теоретичними засадами філософії постмодернізму. Виявлено модуси й атрибути віртуальності Веб 2.0. Проаналізовано зміни, що відбуваються з людиною та суспільством під впливом Веб 2.0, а також можливі шляхи розвитку й уникнення нових загроз. Виявлено, що віртуальні соціальні мережі є онтологічно автономними зі своїми діючими акторами, культурним полем і структурою, проте завдяки об'єднавчій постаті людини мають потенціал для впливу на суспільні процеси.

Проаналізовано та розгорнуто у філософсько-педагогічних вимірах філософські ідеї російського мислителя XX ст. Г. С. Батищева (зокрема, його концепцію "глибинного спілкування"). Концепцію "глибинного спілкування" проінтерпретовано як таку, що змістовно "знімає" діяльнісний підхід. Розкрито значення для сучасної педагогічної теорії та практики батищевського розрізнення психо-лінгво-комунікації та онто-комунікації, його типології соціальних зв'язків у культурі (соціал-органічних, соціал-атомістичних і гармонійних). Сформульовані Г. С. Батищевим універсали глибинного спілкування переосмислено як регулятивні ідеї та способи здійснення такого педагогічного процесу, що реально грунтується на християнських началах і здатний протистояти тиску відчуженої соціальності.

Увагу приділено дослідженню проблеми грошей, які за умов фінансової економіки стверджують систему нових соціоекономічних, культурних відносин, в яких монетарному фактору належить чільне місце. Соціально-філософський аналіз грошей розкриває їх цивілізаційну цінність в онтології суспільного та культурного буття. Здійснене визначення грошей дозволяє розкрити їх зміст, ідеальну природу, виявити основні сутнісні засади, показати значення для людини в якості блага - матеріального та духовного. Обгрунтовано поняття "грошового ладу" та його вплив на формування нової картини світу, нових поглядів і переконань людини. Зроблено висновок про спорідненість у розвитку грошей та знакових систем, що перетворює їх в специфічну комунікативну систему. Знакова сутність грошей корелює з їх символічним смислом, який уможливлює формування цінностей, соціального статусу, морально-етичних якостей та місця людини в житті. Показано, що епоха "інформаціоналізму" утворює нові перспективи для нових грошей. В результаті майбутнє сучасної цивілізації залежить від втілення нових грошових систем, які надають можливості для реалізації бажань і творчого потенціалу індивідів.

Висвітлено феномен грошей як цінність культури, виходячи з осмислення самого поняття культури як ціннісно-смислової реальності. Проведено соціально-філософський аналіз феномена грошей у різних сферах господарства та проведено "ревізію" методологічних підходів до феномена грошей в економічній, соціологічній та філософській сферах знання. Подано онтологічний модус грошей на основі атрибутивної концепції. Показано такі модуси грошей, як простір - час, маса - енергія, інформаційна функція. Зазначено, що останній модус є одним з головних моментів відображення інформації в глобальному світі. Розглянуто два суперечливих та взаємовиключних поняття - економіка та етика, остання будується на господарській етиці. Показано, як гроші впливають на смислоустрій буття людини.

Розглянуто специфіку сучасного мистецтва як особливого типу комуніканта. Охарактеризовано існуючі наукові підходи до комунікативної складової сучасного мистецтва, виявлено особливості передачі соціальної інформації його засобами. Окреслено позитивні та негативні моменти розвитку сучасного мистецтва як певного виду міжкультурної комунікації.

Йдеться про те, як хорватська влада, чинячи тиск на засоби масової інформації, нав'язувала суспільству певні національні стереотипи хорвата та ворожих йому сил. Визначено, які саме образи "свого", "іншого", "чужого" формувалися у повідомленнях хорватських медіа та які характеристики їм давалися. Хронологічні межі охоплюють процес формування хорватського національного медіапростору та війн у колишній Югославії, а саме сербсько-хорватський конфлікт (1991 - 1995) і міжетнічний конфлікт в Боснії і Герцеговині (1992 - 1994).

Досліджено особливості формування комунікативної культури майбутніх психологів шляхом збагачення освітнього простору ВНЗ гуманістично спрямованими психолого-педагогічними засадами. Проаналізовано основні підходи до вивчення проблеми комунікативної культури особистості, розкрито її сутність та визначено поняття цього феномену. Розроблено теоретичну трикомпонентну модель структури комунікативної культури майбутнього психолога. Підтверджено існування індивідуально-особистісної, мотиваційно-вольової та соціально-комунікативної складових комунікативної культури, визначено рівень її сформованості у майбутніх психологів. Запропоновано програму оптимізації формування комунікативної культури майбутніх психологів і шляхи її впровадження в аудиторну та позааудиторну роботу ВНЗ.

Розкрито націєтворчий потенціал сучасного українського міфу. Розглянуто особливості світоглядного міфу, його структури та їх змістовне наповнення, аспекти актуалізації та базові функції. Показано відмінність між технологічним та природним міфами, що зумовлено їх принципово різним сприйняттям сакрального та національного. Обгрунтовано можливість кодування і декодування міфологічних смислів через текстові структури, зокрема, через тексти мас-медіа, в яких фіксується розвиток світоглядних міфів на сучасному етапі. Проаналізовано потенціал міфологічних систем до національного відродження. Серед трьох міфологічних світоглядно-комунікативних систем з національною основою і виявлених в міфах ("державницький", "трагічний", "європейський" міфи) визначено останній міф як найбільш сприятливий для побудови проекту майбутнього в сучасній Україні.

Показано еволюцію поглядів на поняття "мережі" та "простору", обгрунтовано сутність, зміст, природу та форми мережевого простору. Визначено два підходи до його аналізу: мережевого простору як ще одного типу простору (з реляційної концепції вивчення простору як філософської категорії), що утворився шляхом набуття простором такої характеристики як мережевості. Досліджено подане явище з самостійного та самодостатнього історичного феномену, що має свої власні особливості, характеристики, форми прояву, показники (субстанціональна концепція вивчення простору як філософської категорії). Проведено морфологічний та функціональний аналізи мережевого простору, розкрито його основні види та запропоновано їх класифікацію. Проведено праксеологічний аналіз з приводу виявлення переваг і недоліків мережевого простору, на основі чого розроблено типові процедурні схеми мережевого аналізу для вирішення задач у різних сферах людської життєдіяльності.

Показано типологію, структуру, механізми функціонування, основні функції та динаміку формування культури довіри. Узагальнено сучасні підходи до теоретичного осмислення концепту довіри, а також розроблено рекомендації щодо практичних аспектів його застосування. Розглянуто співвідношення категорій "віра" та "довіра", показано особливості їх тлумачення. Виявлено методологічний потенціал концепції полісуб'єктної соціальності у вивченні проблеми довіри. Проаналізовано основні характеристики довіри в економічній, політичній та приватній сферах життя. Виокремлено особливості її прояву, здобуття, підтримки та збереження у цих аспектах суспільного життя. Розгляд феномена довіри в перспективі ціннісної орієнтації людського існування дозволяє зрозуміти саму довіру як одну з найважливіших аксіологічних форм, які організовують спільну людську життєдіяльність.

Розкрито психічні механізми самореалізації особистості в медіапросторі з урахуванням віку дитини. Вказано, що в основі розвитку особистості лежить дія нужди як генетично вихідної одиниці людського розвитку та існування. Як інформаційно-енергетичний потік нужда специфічно сполучає біологічні й соціальні детермінанти людського існування, серед них і нові можливості, зумовлені розвитком комунікативних засобів. Викладено суть застережень та больових точок, які треба враховувати в медіаосвіті. Наведено п’ять найважливіших складових, починаючи з необмеженості внутрішньої мотивації дітей, підлітків та дорослих у віртуальному світі й закінчуючи відсутністю об’єктивного самозвітування та зовнішньої оцінки власних дій та перелік основних он-лайн ризиків. Відзначено психічні механізми привабливості Інтернет-простору в дошкільному віці, у молодших школярів, в ранньому підлітковому й старшому підлітковому віці. Запропоновано рекомендації щодо підвищення безпеки дитини в Інтернеті, які грунтуються на психічних механізмах самореалізації особистості в медіапросторі. Розкрито психічні механізми самореалізації особистості в медіапросторі з урахуванням віку дитини, а також психічні механізми привабливості інтернет-простору в дошкільному віці, у молодших школярів, в ранньому та старшому підлітковому віці.

Раскрыты психические механизмы самореализации личности в медиапространстве с учетом возраста ребенка. Указано, что в основе развития личности лежит действие нужды как генетически исходной единицы человеческого развития и существования. Как информационно-энергетический поток нужда специфически соединяет биологические и социальные детерминанты человеческого существования, включая и новые возможности, обусловленные развитием коммуникативных средств. Изложены суть оговорок и болевых точек, которые нужно учитывать в медиаобразовании. Приведены пять важнейших составляющих, начиная с неограниченности внутренней мотивации детей, подростков и взрослых в виртуальном мире и заканчивая отсутствием объективной самоотчетности и внешней оценки собственных действий и перечень основных онлайн рисков. Отмечены психические механизмы привлекательности Интернет-пространства в дошкольном возрасте, у младших школьников, в раннем и старшем подростковом возрасте. Предложены рекомендации по повышению безопасности ребенка в Интернете, которые основываются на психических механизмах самореализации личности в медиа пространстве.

Psychological mechanisms of self-identity in the media

Проаналізовано основні положення критичної соціальної теорії Ю. Габермаса, які лежать в основі його проекту практичної переорієнтації філософії. Здійснено порівняння рефлексивного та дискурсивного типів критики як послідовних етапів становлення критицизму філософа. Виявлено, що в основі еволюції критичної соціальної теорії Ю. Габермаса лежить різний підхід до проблеми комунікації. З'ясовано, що рефлексивна критика грунтується на терапевтичному розумінні комунікації, що зближує її з психоаналізом, тоді як дискурсивна критика орієнтована на виявлення універсальних умов порозуміння. Аргументовано, що поширення рефлексивної критики на сферу соціальної практики є проблематичним. Встановлено, що для побудованого на основі теорії комунікативної дії рефлексивного типу критики властиве ігнорування проблеми конфлікту.

Досліджено мережеву комунікацію - новий феномен соціальних комунікацій. Висвітлено сучасні теорії мережевої комунікації, розкрито її концептуальні, модельні, структурні вазємозв'язки. Охарактеризовано філософські, психологічні, культурологічні, правничі, організаційні аспекти існування мережевої комунікації. Акцентовано на соціокультурних контекстах мережевого спілкування. Детально розглянуто організаційно-виробничу складову діяльності інформаційно-комунікаційного мережевого ресурсу. Значну увагу приділено новим медіа як концептуальному феномену засобів масової комунікації, виокремлено структурно-видову систему мережевої комунікації. Подано відомості про мобільні та інтерактивні технології мережевого спілкування, електронні та інтерактивні книги, а також про Інтернет як засіб соціальної комунікації.

Досліджено феномен інформаційних комунікацій в аспекті філософського узагальнення. Інформаційні комунікації розглянуто як культурно-історичний феномен, породжений складними процесами соціокультурних відносин і взаємодій. Показано місце інформації й інформаційних комунікацій у процесі еволюції соціально-організованої матерії, а також трансформації інформаційних комунікацій у сучасному суспільстві. Визначено наслідки та перспективи розвитку та розповсюдження інформаційно-комунікативних технологій в Україні.

Виявлено особливості презентації тілесності мас-медіа. Позначено властивості соціалістичного і гротескного тіла в медійному просторі. Проаналізовано модуси соціального тіла в політичному карнавалі - спектаклі, селебріті карнавалі - спектаклі, релігійному карнавалі. Обгрунтовано застосування концептів карнавалізації, гротеску і спектаклю до медійної сфери. Доведено, що спектакль-гротеск готичних тіл в посткомуністичному контексті є товаром, задовольняючим споживчий і вуайерістський імпульси суспільства.

Здійснено аналіз комунікативної природи механізму "відчуження-привласнення" та визначено, що найважливішою властивістю соціальної системи з комунікативної теорії є аутопоезис, коли соціальна реальність, в якій збільшують ознаки нелінійного розвитку, формуються на межі самоонису та саморозрізнення. Здатність сучасного соціуму до саморефлексії та самотворення породжують практики комунікації ризомного характеру. яким притаманна внутрішньосистемна невизначеність. Ретроспективно проаналізовано змістовне наповнення категорій "відчуження" та "привласнення", які за сучасних умов набувають нових ознак та акцентовано увагу на значимості соціокультурних детермінант становлення механізму "відчуження-привласнення". Здійснено аналіз змістовного наповнення зазначених категорій в українському інтелектуальному дискурсі та в межах дихотомії "відчуження-привласнення" розглянуто межі реалізації свободи людини. Зазначено, що в контексті адаптації до сучасних викликів і зменшення негативних проявів відчуження, особливого значення набуває пізнавальне привласнення, висока самоорганізація, особиста відповідальність і самовизначення в процесі творення нової соціальної реальності.

Досліджено медіа простір як складову соціального простору у контексті застосування методології медіа філософії. Обгрунтовано філософську методологію аналізу медіапростору як складової та механізму становлення інформаційного суспільства. Визначено специфіку медіапростору як предмету філософського аналізу, як соціального феномену та як середовища буття людини за умов інформаційного суспільства. Дослідження дозволяє систематизувати методологічні та концептуальні засади аналізу медіапростору у контексті глобальних інформаційно-комунікативних процесів і системних соціокультурних змін, а також визначити напрями розширення соціальної філософії, філософії культури, філософії освіти за рахунок включення проблематики досліджень медіафілософії.

Дослідження присвячено культур-філософському аналізу розвитку Інтернет-комунікацій в контексті інформаційної культури глобалізованого суспільства. Головну увагу приділено виявленню культур-філософських і семіотичних аспектів даної проблеми. Уточнено зміст понять "Інтернет-комунікація" та "культура Інтернету" через їх кореляцію зі змістом поняття "культура інформаційного суспільства". Проаналізовано семіотичну систему Інтернет-комунікацій під кутом зору зв'язку мови та комунікації в мережі. Виявлено, що гіпертекст як точка перетину технологічної, інформаційної, комунікативної й етичної складових культури Інтернету через свої парадигмальні характеристики не тільки узгоджує комунікативну діяльність користувачів у мережі, але й гармонізує культуру Інтернету з інформаційною культурою суспільства загалом. Обгрунтовано відповідність інформаційно-ціннісної моделі Інтернет-комунікацій інформаційно-ціннісним запитам культури сучасного суспільства й амбівалентний характер впливу Інтернет-комунікацій на його інформаційний простір.