Подано наукове уявлення про суб'єктивну картину світу людини. Розглянуто поняття "життєвий світ", "життєвий сенс", "життєвий шлях", "життєва криза", "життєвий задум" особистості. Акцентовано увагу на необхідності психокорекційної роботи з метою запобігання дисгармонійному світосприйняттю людини. Окреслено методи вивчення понять, значень, які створюють об'єктивну картину світу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*672 + Ю6*328.933*31-725

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*1 + Ю6*672

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены концептуально новый анализ особенностей личностно-ориентированной цивилизационной модели развития человечества Земли, инновационные технологии социальной реабилитации сознания современного человека для формирования творческой личности субъекта постиндустриальной эпохи. Приведены предложения по обеспечению инновационным научным сопровождением процессов эффективного социально-экономического и политического созидания в контексте комплексного развития нового общества в нашей стране, творимого субъектами исторического процесса.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*672*148:С5*622.21

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*672*34 + Ч484(4)711

Рубрики:

Соціальна філософія

Організація вищої освіти

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6*672:18:С5

Рубрики:

Соціальна філософія

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто проблему використання еволюційної методології, запропоновану Ст. Тулміним (філософія науки), в дослідженнях соціокультурних феноменів.

Отмечено, что постиндустриальном, информационном, знаниевом обществе происходит превращение науки в технонауку, которая, ориентируясь больше на человека, создает новые коллизии и противоречия при своей реализации.

Наведено соціокультурний аналіз моделей діалогу науки та релігії, наявних завдяки науковим, філософським і теологічним дискурсам, у контексті системних перетворень публічної сфери, артикульованої у дослідженні як інформаційно-комунікативний простір культури. Здійснено розробку аналітики науки та релігії на підставі синтезу двох запропонованих методологічних програм, як формально-логічної, яка передбачає теоретичні моделі взаємовідносин двох дисциплін, та соціокультурну, відповідно до якої базою визначення проблеми щодо співвідношення наукового та теологічного дискурсів є їх культурно-історична та суспільно-політична інтерпретація. За результатами дослідження зроблено висновок, що діалог науки та релігії відбувається в інформаційно-комунікативному просторі вітчизняної публічної сфери від початку її виникнення у другій половині XIX ст. за його подальшого функціонування у контексті культурних перетворень радянської та пострадянської доби.

Досліджено проблеми формування нового образу постнекласичної науки та її функціонування за умов сучасної цивілізації глобальних трансформацій. Обгрунтовано необхідність залучення до аксіологічної структури феномену науки особистісних цінностей на підставі використання методологічних принципів філософії екзистенціалізму та персоналізму. Проаналізовано дегуманістичну сутність сучасного наукового процесу та визначено його людиновимірні можливості за умов поєднання ціннісних параметрів філософських напрямів соціокультурного та антропологічного характеру. Досліджено потенціал позитивного взаємовпливу наукових та особистісних цінностей у процесі самоідентифікації особи за умов глобалістської цивілізації.

Визначено роль науки й освіти в ноосферній концепції В.І.Вернадського. Показано значення його ідей для розуміння ноосферного процесу, їх науковий і філософсько-світоглядний сенс. Критично розглянуто й уточнено сучасний зміст концепції ноосфери, місце в ній науки й освіти та їх взаємозв'язок, а також шляхи активізації цього зв'язку у програмах побудови суспільства знань. Визначено параметри трансформації науково-пізнавальної діяльності й освітнього процесу, що відбувається в останні десятиліття у світі та в Україні, у їх співвідношенні з уявленнями В.І.Вернадського, проаналізовано роль інформаційно-комунікаційних технологій модернізації та трансформації освітнього процесу й обгрунтовано принципи досягнення його "людиновимірності", виявлено зміст, спрямованість і виховні ресурси концепції ноосферної освіти.

Проведено дослідження феномена наукового дискурсу як елемента соціальної системи інформаційного суспільства, проаналізовано методологічні та соціокультурні аспекти його становлення. Розкрито сутність терміна "науковий дискурс", здійснено його кореляцію зі змістом поняття "інформаційне суспільство". З'ясовано, що в інформаційному суспільстві науковий дискурс впливає на формування та підпорядковує інші види дискурсів. Доведено, що методологічні та соціокультурні засади трансформації науки у науковий дискурс є синтезом науково-теоретичної, науково-виробничої та науково-освітньої діяльності. Наведено характеристику інноваційної складової сучасного наукового дискурсу, проаналізовано співвідношення його теоретичного, прагматичного та соціокультурного аспектів. З'ясовано, що сучасний науковий дискурс на підставі поєднання наукового й освітнього інформаційного просторів є рушійною силою розвитку інформаційної цивілізації.

Досліджено соціальну обумовленість науково-пізнавальної діяльності та її продуктів (інновацій) за умов суспільства, що розвивається. Соціальну детермінацію науки розглянуто в органічній єдності когнітивного та соціального аспектів. Відзначено, що наука є складовою макросередовища й усього універсуму, а також соціальним феноменом і соціальною підсистемою, що виконує певні функції та взаємодіє з усіма складовими цілісного соціального організму. У методологічному й соціокультурному аспектах науку осмислено як сферу миследії з виробництва та збереження наукового знання. Науково-пізнавальну діяльність висвітлено у контексті безперервної зміни становлення інновацій. Базуючись на когнітивних заходах сучасної науки (зокрема синергетичній теорії), розглянуто наукову інновацію з її гносеологічними та соціальними властивостями як фракталу, що виражає самоподібність усієї науки й моделює її динамізм й інноваційну орієнтацію, а також дозволяє зрозуміти інноваційне наукове знання як "творчий самопрояв світу".

Досліджено співвідношення глобалізаційних процесів у сучасному постіндустріальному суспільстві, проаналізовано нові тенденції зміни владних відносин та екологічні перспективи подальшого розвитку людства у контексті сучасної наукової картини світу. З'ясовано, що подолання фундаментального протиріччя між принципом суверенітету національних суб'єктів і необхідністю їх об'єднання для розв'язання глобальних проблем можливе за умови зміни економоцентричної парадигми глобалізації на культуродомінантну, що необхідно для подолання процесів перетворення глобалізації на вестернізацію. Доведено, що ефективне керування процесами людської діяльності за доби когнітивізації влади неможливо без використання сучасних наукових здобутків та прогресивних філософських ідей. Показано, що пріоритетність екологічних імперативів у процесі прийняття владних рішень є суттєвою умовою становлення сприятливого еко-майбутнього.

На базі концепцій західних футурологів Д.Бела, Г.Кана, А.Вінера запропоновано підхід до характеристики наукової інтелігенції як головного агента створення нових форм постіндустріальної соціальної структури на шляху до інформаційного суспільства. Проаналізовано специфіку суспільного буття наукової інтелігенції України та зроблено висновок, що інтелігенція може являти собою ключовий рушійний фактор демократичного реформування суспільства. З'ясовано, що науково-технічна революція призвела до зростання впливу науково-технічної та гуманітарної інтелігенції на ці процеси. Розглянуто процес вироблення науковою інтелігенцією своєї ідеології (технологічного лібералізму) та системи рекрутування (університетів, елітарних учбових закладів). Установлено, що тенденція інтеграції науки й освіти є перспективною. Виявлено, що найважливішою функцією наукової інтелігенції є вироблення наукового знання, а за умов, коли влада переміщується до рук людей, що володіють знаннями, наукова діяльність набуває великого значення. Зроблено висновок, що наука в Україні вимагає підтримки на різних організаційних рівнях.

Досліджено проблему формування світоглядної культури старшокласників. Розглянуто структурно-функціональні особливості світоглядної культури та особливості її формування на юнацькому етапі розвитку особистості. Розкрито зміст і суть формування світоглядної культури учнів загальноосвітньої школи під час застосування структурно-логічного підходу. Визначено та експериментально перевірено основні педагогічні умови активації даного процесу. Досліджено та обгрунтовано доцільність інтегративного підходу до формування світоглядної культури старших школярів. Виокремлено основні функції, реалізація яких має стати основою для нового інтегрованого навчального курсу "Світ, людина, суспільство", принципи відбору матеріалу для даного курсу. Аналіз діяльності старшокласників на уроках курсу дає можливість виділити види позицій учнів стосовно отриманих світоглядних знань, які у випадку однакового змісту обумовлюють різні сформованості світоглядної культури.

Рассмотрены понятия гения и формализма в науке, обоснованы научные заблуждения. Представлено новое научное направление - теоретическая зооинженерия. Охарактеризированы искренность и объективность в науке, приведено решение глобальных проблем. Уделено внимание сопоставлению педагогического процесса и науки, описана исходная и перспективная концептуальная модель специалиста. Проведен анализ репрессированной науки и отражено игнорирование принципов науки.

Виявлено роль науки в інноваційному оновленні штучних середовищ у різних сферах суспільного життя, в гуманізації буття людини, суспільства та природи, у формуванні суспільної перспективи розвитку. Розкрито особливості науково-технічної творчості як соціально-організованого процесу буття людського інтелекту в науці у формах соціальної самоорганізації творчої співпраці вчених, інженерів і техніків. З'ясовано значення авангардності системи наука Ч техніка Ч технологія для оновлення суспільства, значення перетворення соціально-економічних відносин у процесі комерціалізації як фактора парадигмальності онтологічних перетворень у системі наука Ч техніка Ч технологія, вирішення суперечностей між суспільним призначенням науки, що зумовлене її становищем у соціальній системі, та прагматично-утилітарним застосуванням результатів науково-технічної творчості. Обгрунтовано необхідність подолання технократизму як основи групової ідентифікації вчених, інженерів і техніків, співтовариства, пов'язаного зі створенням нової техніки та технології. Розкрито значення відповідальності перед суспільством як складової технічного мислення, необхідність формування цілеспрямованості на виконання технічного завдання в соціально-культурних рамках взаємодії техніки та соціальності. Розкрито значення ідентифікації з історичною, державною та культурною спільнотою як основи підготовки людини для введення її в науково-технічну творчість, гуманізації вищої технічної освіти для формування національної технічної еліти.

Досліджено формування антропологічного образу постнекласичної науки й її функціонування за умов сучасної цивілізації, основною ознакою якої є глобальні трансформації. Обгрунтовано залучення особистісних цінностей до аксіологічної структури феномену науки, з цією метою використовуються методологічні принципи філософської антропології та персоналізму. Проаналізовано дегуманістичну сутність сучасного наукового процесу та визначено його людиновимірні можливості за умов поєднання ціннісних екзистенційних та антропологічних філософських параметрів. Досліджено потенціал позитивного взаємовпливу наукових та особистісних цінностей у процесі самоідентифікації людини в контексті філософії освіти.