Розглянуто питання філософії, історичної науки, соціології, різні аспекти методології соціального пізнання. Висвітлено методологічні проблеми періодизації української зарубіжної преси кінця ХІХ - початку ХХ ст., дослідження світоглядної свободи особистості. Описано механізми функціонування інформації в суспільстві, визначено головні причини соціального опору демократизації суспільства в період трансформації. Показано роль досягнень людинознавчих наук у методологічному забезпеченні підготовки соціологів, охарактеризовано процеси вивчення та викладання іноземних мов в аспекті сучасних вимог.

Рассмотрены вопросы философии, исторической науки, социологии, различные аспекты методологии социального познания. Освещены методологические проблемы периодизации украинской зарубежной прессы конца ХІХ - начала ХХ ст., исследования мировоззренческой свободы личности. Описан механизм функционирования информации в обществе, определены главные причины социального сопротивления демократизации общества в период трансформации. Показана роль достижений человековедческих наук в методологическом обеспечении подготовки социологов, охарактеризованы процессы изучения и преподавания иностранного языка с учетом современных требований.

Проаналізовано теоретико-методологічні засади легітимації соціальних інститутів. Розглянуто проблеми виправдання соціальних інститутів у контексті зміни філософських парадигм - від онтологічної через менталістичну до лінгвістичної. Охарактеризовано постметафізичні моделі легітимації. Наведено результати дослідження двох провідних у сучасному соціально-філософському дискурсі Заходу парадигмальних постметафізичних моделей легітимації соціальних інститутів на засадах дискурсивної етики К.-О.Апеля й Ю.Габермаса, а також конкуруючого з ними системно-теоретичного аналізу Н.Лумана. Висвітлено особливості постмодерністського дискурсу легітимації.

Проанализированы теоретико-методологические принципы легитимации социальных институтов. Рассмотрены проблемы оправдания социальных институтов в контексте смены философских парадигм - от онтологической через менталистическую к лингвистической. Охарактеризованы постметафизические модели легитимации. Представлены результаты исследования двух ведущих в современном социально-философском дискурсе Запада парадигмальных постметафизических моделей легитимации социальных институтов на принципах дискурсивной этики К.-О.Апеля и Ю.Габермаса, а также конкурирующего с ними системно-теоретического анализа Н.Лумана. Освещены особенности постмодернистского дискурса легитимации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю6 в + С40

Рубрики:

Соціальна філософія

Соціальна робота

Шифр НБУВ: Ж61798 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано соціально-філософську концепцію легітимації соціальних інститутів у діахронічній перспективі змін філософських парадигм: від онтологічної через менталістичну до лінгвістичної. Базуючись на понятті раціональності, досліджено методологічні засади моделей легітимації - онтологічно-сакральної (міфологічної та релігійної) та формально-раціональної. Шляхом порівняння експліковано методологічні підходи до легітимації соціальних інститутів меж дискурсивно-теоретичної та системно-функціональної теоретичних стратегій. У контесті постметафізичного мислення проведено аналіз проектів легітимації у поняттєвих межах теорії справедливості як чесності; розглянуто постмодерністські підходи щодо легітимації (критику гранднаративів модерну, повторний опис словників і мовних матриць). Досліджено питання щодо чинників депонтенціації інституту національної держави та демократичної держави і демократичної легітимності за процесу глобалізації світу. Розглянуто дискурсиво-етичну методологію легітимації інститутів як таку, що здатна синтезувати у своїх межах комплементарний потенціал альтернативних методологій і на засадах інтерсуб'єктивного порозуміння утверджувати у суспільному житті ідеали гуманності, толерантності та справедливості.

Проаналізовано зміст понять "людина", "особистість", "соціум", "суспільство", розглянуто їх зв'язок з іншими поняттями у системі філософських категорій. Показано специфіку соціально-філософського вчення про людину у контексті класичного та посткласичного розуміння. Встановлено, що аналіз принципів і методів філософії, історії, соціології, культурології обумовлює розуміння міждисциплінарного характеру феномена людини та сприяє створенню цілісної моделі соціально-філософської теорії. Доведено, що для ефективного вирішення сучасною людиною проблемних соціоситуацій необхідний категоріальний синтез соціально-філософської методології. Визначено, що використання традиційних наукових принципів (єдності логічного та історичного, взаємозв'язку біологічного та соціального, об'єктивності), підходів (діалектичного, системно-структурного, синергетичного), їх доповнення оновленими екзистенційними методами (феноменологічним, герменевтичним, соціально-гуманістичним) дозволило адекватно осмислити людину за соціальних змін. Зазначено, що буття людини є важливою проблемою соціальної філософії, всебічне дослідження якої дає можливість наукового аналізу структури особистості, діалектики її становлення. Доведено, що розуміння духовних можливостей та шляхів самореалізації цілісної особистості сприяє подоланню антропологічної кризи українського суспільства перехідного періоду.

Проаналізовано сутність таких базових категорій соціальної філософії, як суспільні дія, благо та ідея. Охарактеризовано основні цивілізаційні детермінанти суспільної дії за сучасних умов. Запропоновано підхід до стратегії дії, зокрема, до побудови її комунікативної складової. Увагу приділено таким поняттям, як суб'єкт дії, політика, ідеологія, криза соціального часу, стратегія локальної комунікації.

Проанализирована сущность таких базовых категорий социальной философии, как общественные действие, благо, идея. Охарактеризованы основные цивилизационные детерминанты общественного действия в современных условиях. Предложен подход к стратегии действия, в частности, к построению ее коммуникативной составляющей. Уделено внимание таким понятиям, как субъект действия, политика, идеология, кризис социального времени, стратегия социальной коммуникации.

В контексті філософського дослідження суспільної значущості стійких комунікативних спільнот як джерела соціальних цінностей, соціальних систем як вищих суспільних функціональних утворень і соціальних інститутів як поліфункціонального втілення основних соціальних цінностей проаналізовано ціннісні та функціональні аспекти застосування системного підходу у соціальному пізнанні. Розглянуто субстанціалістську, функціоналістську та ціннісну парадигми системного пізнання суспільства. Увагу приділено концептуальній значимості визначення поняття системи в філософії І. Канта та Ф. Шеллінга, теорії соціальної дії, функціональному розумінню проблеми детермінації у соціальній теорії, системним вимірам духовного життя українського народу та системним соціальним функціям історичної пам'яті.

Осмислено завдання екологізації сучасної соціальної філософії з точки зору її парадигмального оновлення як ефективного інструменту соціально-перетворювальної практики.

Проаналізовано особливості сучасних соціальних ризиків та їх сприйняття індивідами через феномен онтологічної безпеки особистості як одного з ключових понять теорії структурації.

Розглянуто проблему визначення природи та онтологічних засад соціального явища. Соціальність, що утворюється в результаті перетворення природного матеріалу та створення артефактів, розглянуто як таку, що існує на межі фізичного та метафізичного. Імперативи соціального передбачають функціонування рефлексивного простору суспільної життєдіяльності.

Досліджено засадничу роль цінностей та норм, зокрема етичних, в обгрунтуванні соціальних наук. Дослідження здійснено через реконструкцію сучасних соціально-філософських парадигм (теорії дискурсу, феноменологічної соціальної теорії, системно-функціонального аналізу, теорії комунікативної дії тощо) і розробку філософсько-методологічних засад для обгрунтування окремих соціальних теорій (соціальної етики, теорії науки та техніки як соціальних інституцій, економічної теорії, теорії держави та права, теорії глобалізації тощо). Розглянуто проблематику співвідношення соціальних цінностей та соціальної теорії у контексті дослідження аксіологічного простору сучасної України. Дослідження зорієнтоване на забезпечення кращого осмислення шляху модернізації українського суспільства в XXI ст.

Розглянуто предмет і загальні засади практичної філософії. Розкрито інституційний аспект соціальної дії, поняття соціального інституту та прагматичні засади інституціональної дії. Увагу приділено питанням, що стосуються політичної філософії та філософії права, досліджено передумови, понятійний апарат і проблемне поле філософії господарства. Проаналізовано процес формування інформаційного суспільства, його концепції.

Узагальнено та поглиблено розуміння того, що в соціальній реальності тісно взаємопов'язаними і у основних своїх характеристиках взаємно орієнтованими і навіть взаємно замкненими виявляються функціональні та ціннісні аспекти соціальної реальності, які виражають тяжіння цієї реальності до утворення системних зв'язків на усіх її рівнях і в усіх її основних вимірах ( субстанційному, функціональному та ціннісному). Стійкі комунікативні спільноти (традиційні, модерні та постмодерні) є важливою складовою предмету системного підходу у соціальному пізнанні. Слід розрізняти рамкові умови системного соціального розвитку, які виступають у ролі необхідної його підстави, та рушійні сили і сутнісні чинники такого розвитку як достатню його підставу, яка поєднує разом і надає нової якості усім рамковим умовам. Внутрішні рамкові умови розвитку суспільства завжди явно відсилають нас до певних цінностей, але кожного разу - інших. Достатньою підставою системного соціального розвитку постають передусім стійкі комунікативні спільноти як джерело соціальних цінностей, а отже і усього розмаїття соціальних функціональних зв'язків.

Досліджено мовний соціокод як соціально-естетичний феномен, необхідну умова соціального буття людства. Проблему мовного соціокоду розглянуто в аспекті реального соціокультурного естетичного досвіду людського суспільства. Проаналізовано мовний соціокод в аспекті естетичної рефлексії, розглянуто динаміку його функціонування як цілісності й описано механізм реалізації у соціумі. Доведено, що мовний соціокод є життєво необхідною умовою соціального буття, синтезуюче ядро збереження та трансляції домінантних для суспільства смислів і цінностей.

Проведено исследование языкового социокода как социально-эстетического феномена, необходимого условия социального бытия человека. Проблема языкового социокода рассмотрена в аспекте реального социокультурного эстетического опыта человеческого общества. Проанализирован языковой социокод в аспекте эстетической рефлексии, рассмотрена динамика его функционирования как целостности и описан механизм реализации в социуме. Доказано, что языковой социокод явлется жизненно необходимым условием социального бытия, синтезирующим ядром сохранения и трансляции доминантных для общества смыслов и ценностей.

Розглянуто основні поняття інформаційного простору в контексті соціально-філософського дослідження. Здійснено теоретичний аналіз понять "інформація" та "простір" як об'єктів дослідження. Доведено актуальність вивчення інформаційного простору як одного з основних засобів створення та закріплення соціальних змін у нинішньому глобалізованому світі. Зроблено висновок, що інформаційний простір є основою політичного, соціально-економічного й культурного розвитку країни. Формування єдиного інформаційного простору в різних сферах життєдіяльності є одним із найперспективніших напрямків розвитку сучасного інформаційного суспільства.