Проаналізовано теоретико-методологічні засади легітимації соціальних інститутів. Розглянуто проблеми виправдання соціальних інститутів у контексті зміни філософських парадигм - від онтологічної через менталістичну до лінгвістичної. Охарактеризовано постметафізичні моделі легітимації. Наведено результати дослідження двох провідних у сучасному соціально-філософському дискурсі Заходу парадигмальних постметафізичних моделей легітимації соціальних інститутів на засадах дискурсивної етики К.-О.Апеля й Ю.Габермаса, а також конкуруючого з ними системно-теоретичного аналізу Н.Лумана. Висвітлено особливості постмодерністського дискурсу легітимації.

Проанализированы теоретико-методологические принципы легитимации социальных институтов. Рассмотрены проблемы оправдания социальных институтов в контексте смены философских парадигм - от онтологической через менталистическую к лингвистической. Охарактеризованы постметафизические модели легитимации. Представлены результаты исследования двух ведущих в современном социально-философском дискурсе Запада парадигмальных постметафизических моделей легитимации социальных институтов на принципах дискурсивной этики К.-О.Апеля и Ю.Габермаса, а также конкурирующего с ними системно-теоретического анализа Н.Лумана. Освещены особенности постмодернистского дискурса легитимации.

Запропоновано соціально-філософську концепцію легітимації соціальних інститутів у діахронічній перспективі змін філософських парадигм: від онтологічної через менталістичну до лінгвістичної. Базуючись на понятті раціональності, досліджено методологічні засади моделей легітимації - онтологічно-сакральної (міфологічної та релігійної) та формально-раціональної. Шляхом порівняння експліковано методологічні підходи до легітимації соціальних інститутів меж дискурсивно-теоретичної та системно-функціональної теоретичних стратегій. У контесті постметафізичного мислення проведено аналіз проектів легітимації у поняттєвих межах теорії справедливості як чесності; розглянуто постмодерністські підходи щодо легітимації (критику гранднаративів модерну, повторний опис словників і мовних матриць). Досліджено питання щодо чинників депонтенціації інституту національної держави та демократичної держави і демократичної легітимності за процесу глобалізації світу. Розглянуто дискурсиво-етичну методологію легітимації інститутів як таку, що здатна синтезувати у своїх межах комплементарний потенціал альтернативних методологій і на засадах інтерсуб'єктивного порозуміння утверджувати у суспільному житті ідеали гуманності, толерантності та справедливості.

Розглянуто основні поняття інформаційного простору в контексті соціально-філософського дослідження. Здійснено теоретичний аналіз понять "інформація" та "простір" як об'єктів дослідження. Доведено актуальність вивчення інформаційного простору як одного з основних засобів створення та закріплення соціальних змін у нинішньому глобалізованому світі. Зроблено висновок, що інформаційний простір є основою політичного, соціально-економічного й культурного розвитку країни. Формування єдиного інформаційного простору в різних сферах життєдіяльності є одним із найперспективніших напрямків розвитку сучасного інформаційного суспільства.