Проаналізовано концептуальні підходи до розуміння соціального прогресу, що склалися у китайській філософії. Розкрито основні параметри традиційної китайської системи мислення, поглядів, поведінки, сприйняття та психології, на яких базується ідея соціального прогресу (конкретність філософських ідей і рекомендацій; практицизм думки та асоціативність мислення у поєднанні з виразним акцентом на соціо-етичних зобов'язаннях індивіда; принцип холізму, систематизації та класифікаційні схеми мислення, а також принцип дедуктивно-дидактичного ланцюга міркувань). Розглянуто особливості багатофакторного аналізу соціального прогресу в Китаї наприкінці XX - на початку XXI ст. Висвітлено суть, зміст і основні характеристики нової екологічної парадигми суспільного прогресу, що базується на китайській філософській традиції. Визначено основні якості особистості як суб'єкта нової парадигми соціального прогресу в сучасній китайській соціальній філософії.

Вдосконалено теоретико-методологічні підходи до різноаспектного системного дослідження соціально-філософської й історіософської думки Давнього Китаю. Визначено основні принципи існування особистості в соціумі щодо поглядів давньокитайських філософів. Сформульовано принципові підходи до соціального та державного управління та підготовки управлінських кадрів відповідно до поглядів провідних філософських шкіл Давнього Китаю. Проаналізовано базові принципи китайської воєнної та політичної стратегії й обгрунтовано засади стратегічного мислення на перспективу в ракурсі їх критичного використання за умов сучасності. Розкрито погляди давньокитайских мислителів щодо усвідомлення сутності історичних процесів у контексті сучасного розуміння соціально-історичної динаміки.

Проаналізовано важливий процес формування особистості людини в контексті дискурсу китайської філософської думки. Запропоновано вирішення наукової проблеми, що виявляється у обгрунтуванні особливостей буття феномену особистості в китайському суспільстві на різних етапах його існування, що стало об'єктом філософської рефлексії і знайшло своє відображення у концепціях людини та суспільства, розроблених китайськими мислителями. Обгрунтовано феномен функціональної особистості, що є умовою існування китайського суспільства як органічного цілого, метою якого є збереження самоідентичності, тобто відсутності розвитку як процесу, що може призводити до вдосконалення та до спрощення. Показано, що метою існування функціональної особистості є виконання її функціональних обов'язків, а метою її індивідуального розвитку - покращення власної ефективності, яка сприяє якнайкращому виконанню цієї функції.