Проаналізовано такі моральні аспекти віктимної поведінки як аморально-провокуюча та аморально-сприяюча. Наведено результати емпіричного дослідження оцінки представниками студентської молоді ступеня віктимності моральної та аморальної поведінки.

Розроблено концептуально-методологічний апарат сучасної соціальної філософії стосовно аналізу проблем девіантних дій людини та соціальних груп, що мають соціальну, економічну, політичну та правову значимість. Визначено, що вирішення цих проблем може бути найбільш ефективним у разі комплексного підходу, сутність якого полягає в плідному співробітництві соціальних філософії, соціології, психології, антропології філософії права та інших соціальних наук, об'єктом досліджень яких є людина. Доведено, що такий підхід має велику практичну спрямованість на вирішення широкого спектра соціально важливих завдань, починаючи з виховних і психологічних, і закінчуючи державно-правовими (соціальний контроль, регулювання). Розглянуто різні погляди зарубіжних і сучасних українських суспільствознавців щодо проблеми девіантної поведінки особистості та соціальної групи. Застосовано філософсько-правовий підхід щодо оцінки кримінально-девіантних дій правопорушників, а також організованих злочинних і терористичних угруповань. На підставі філософського аналізу розкрито поняття "правопорушник", "злочинець", "бунтівник", сутність людської агресії тощо.

Досліджено соціально-філософський аспект девіантної поведінки, який визначає девіацію "природною" формою поведінки. Розкрито й обгрунтовано онтологічні та соціальні основи девіантної поведінки. Проаналізовано теорії та концепції девіантної поведінки в межах трьох напрямків (антропологічного, психологічного, соціально-філософського), визначено основи теорій девіантної поведінки. Встановлено, що ціннісні відношення фіксуються у вигляді соціальної норми. Норма визначається домінантою по відношенню до девіації, але й норма розглядається через відхилення від неї. Ці два поняття доповнюють одне одного, розкривають різні, але неминуче існуючі аспекти соціального буття. Відповідно, система, структура, класифікація девіацій значною мірою задані відповідною нормативною системою, що свідчить про співвідношення сутності девіації з ціннісно-нормативною проблематикою. Розкрито механізм взаємозалежності між ціннісними відносинами та девіантною поведінкою особистості, визначено роль цінностей у поведінці людини. Усвідомлено роль індивідуальних культурних цінностей у девіантній поведінці (ціннісно-нормативно орієнтована поведінка й аномія). Проаналізовано різниця між аномією та ціннісно-орієнтованою девіантною поведінкою.