Дисертація являє собою спробу побудови методологічної моделі взаємодії свідомості зі змістами колективного несвідомого та визначення на цій підставі напрямів її застосування до аналізу соціального буття людини. Досліджуючи феноменологічне розгортання архетипів в образних та символічних презентаціях свідомості, автор наголошує на соціальній значущості освоєння різноманітних виявів колективного несвідомого та окреслює перспективи еволюції особистості і суспільства.

Вивчається методологія рефлексивності в історії психології ХХ ст.: конфлікт сучасної культури; філософія культури і трансцендентальний ідеалізм. Розглядаються природничі спрямування у психології і принципи інтеріоризації та екстеріоризації. Показано натуральне й соціальне у психіці людини: конфлікт між свідомим і несвідомим у психоаналітичному тлумаченні; новітні форми та ідеї психоаналізу; психоаналіз і західна філософія ХХ ст. та ін. Розкривається людська психіка в її суб'єктивній самодостатності. Вивчається канонічна психологія - перехід від ХХ до ХХI ст. у психологічному мисленні; система канонічної психології; історико-психологічні дослідження ХХ ст. тощо.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю0я43 + Ю91я43 + С5я43

Шифр НБУВ: Ж 69695 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены основные термины, разработанные в рамках психоанализа, аналитической психологии, индивидуальной психологии и иных теорий неопсихоаналитической ориентации. Кроме этого содержатся биографические сведения об ученых, внесших значительный вклад в развитие глубинной психологии: Карл Абрахам, Альфред Адлер, Эрик Берн, Йозеф Брейер, Вильгельм Райх, Отто Ранк, Зигмунд Фрейд, Эрих Фромм, Карл Густав Юнг и др. Термины иллюстрируются цитатами из работ ведущих психоаналитиков.

Визначено роль традиційних літературних образів Едіпа, Юди, Прометея, Фауста та інших у процесі формування глибинної психології. На прикладі фундаментальних праць З.Фрейда, А.Адлера та К.Г.Юнга досліджено два принципово різні підходи до проблеми психологічного тлумачення літературних образів: алегоричного і символічного. Стисло подано основні положення психоаналізу, індивідуальної та аналітичної психології. Детально розглянуто співвідношення понять "архетип" та "образ".

Символдрама (известная также как Кататимное переживание образов, метод "сновидений наяву" и Кататимно-имагинативная психотерапия) - это метод глубинно-психологической ориентированной психотерапии, который оказался клинически высокоэффективным при краткосрочном лечении неврозов и психосоматических заболеваний, а также при психотерапии нарушений, связанных с невротическим развитием личности. В работе предпринята попытка осветить основные этапы техники проведения этого вида психотерапии, описываются стандартные мотивы, предлагаемые пациенту для кристаллизации его образной фантазии. Показана диагностика внутрисемейных отношений при помощи проективной методики "Три дерева", рассказывается о детской агрессивности и проблеме анального характера в концепции Анны Фрейд, значении первого года жизни для последующего развития ребенка, а также глубинно-психологическом подходе в психотерапии психосоматических заболеваний.

Проаналізовано основні течії, які існували у західноєвропейській психології XVII ст., а також філософсько-психологічні погляди найбільш видатних філософів даного періоду - Ф.Бекона, Р.Декарта, Т.Гоббса, Б.Спінози, Г.В.Лейбніца, Дж.Локка.

Автор рассматривает вклад выдающегося психолога в дело изучения психологии аномального ребенка.

Впервые представлено новое междисциплинарное направление - компьютеризированная психотерапия. Описаны изобретения и ноу-хау, которые удостоены медалей и почетных дипломов 47th World Exhibition of Innovation, Research and New Technology "BRUSSELS EUREKA '98". Освещены проблемы перехода к постиндустриальному обществу будущего.

В основу словаря положен многолетний опыт личной аналитической практики, а также работы Фрейда, Юнга, Штекеля, Холла, Адлера, Якоби, Уитмонта, Лайярда, Лакана, Гутейла, Э.Эриксона, Монегетти и представителей школ семиологического, мифологического и структурно-антропологического анализа. Анализируются символы сновидений, дается смысловая интерпретация сюжета сновидения или фантазии. В основе интерпретации символов лежат психологический, биологический, этнологический и традиционный психоаналитический подходы. Приводятся методики трансформации сновидений при ночных ужасах и кошмарах.

Досліджено питання про роль генетичної інформації в агресії "людина - людина". Розглянуто теорію потягу К.Лоренца, її переваги і недоліки, сторони агресії, проблему потреб та їх задоволення.

Переосмислено старий метод інтроспекції в межах біхевіористського підходу, розширено класичне поняття емпіричного спостереження на внутрішні події. Розглянуто поняття жесту, природу розмірковуючого розуму, ставлення духу до реакції та середовища. Охарактеризовано соціальну творчість новопосталої самості, протилежність її індивідуалістичних і соціальних теорій, питання реалізації самості у соціальній ситуації, а також дух як імпорт індивідом соціального процесу. Проаналізовано соціальні підвалини і функції думки та спілкування, труднощі та перспективи розвитку ідеального суспільства, функції особистості та роль розуму в соціальній структурі.

Проаналізовано змістовий аналог ціннісно-смислової сфери особистості - "досвід екзистенціального діяння". Запропоновано рівневу модель організації та генезису ціннісно-смислової сфери особистості, яка складається з рівнів: глибинно-універсального, первинно-колективного, індивідуального, вторинно-колективного, вершинно-універсального. Розроблено стадіальну модель динаміки екзистенціальної кризи (висхідна (передкризова), маніфестації кризи, реакції на кризи (вибору), знаходження ресурсу протидії, трансценденції та боротьби, подолання залишкових явищ, випробування новоутворень, а також досягнення екзистенціальної кризи). Емпіричне дослідження побудовано як моделювання ситуації подолання кризи за допомогою методу "Створення чарівної казки".

Рассмотрены проблемы, существующие на современном этапе изучения человеческой деятельности, в частности, понятийного и категориального характера. Предпринята попытка изучения с постдисциплинарной точки зрения изменений, происходящих в структуре деятельности в последнее десятилетие.

Висвітлено актуальні проблеми вікової та педагогічної психології, психології творчості, екологічної та практичної психології, психолінгвістики і психологічної герменевтики, а також генетичної психології. Значну увагу приділено світоглядним орієнтаціям молоді, розвитку її громадянської свідомості та самосвідомості. Детально розглянуто особливості ціннісних орієнтацій старшокласників з підвищеними розумовими здібностями, а також проблему детермінації особистісного розвитку у творчій спадщині Г.С.Костюка.

Проаналізовано основні тенденції становлення та розвитку історичної психології XIX - XX ст. Охарактеризовано причини несприятливого становища дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку в групі ровесників. Окремі розділи присвячено психологічним механізмам навчання, екологічній свідомості, проектуванню нормативної моделі інтелекту, творчій спрямованості особистості у структурі загальної обдарованості.

Наведено гуманістично орієнтовані напрями психології західних країн. Надано оцінку гуманізму в психології. Обговорено філософські засади гуманістичної психології, сформульовано її завдання. Висвітлено процес становлення екзистенціальної філософії, розглянуто екзистенціально-феноменологічні основи науки про особу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ю91(4УКР)6 я18

Рубрики:

Історія психології

Шифр НБУВ: ВА612720 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено питання щодо ролі психоаналізу для розвитку культури та її творця і носія - людини. Особливу увагу приділено історико-культурологічним аспектам вчення З.Фрейда, його послідовників та опонентів. Визначено роль психоаналізу в творчому розвитку людини, суспільства, їх взаємини між собою та природою. Акцентовано увагу на взаємозв'язку, взаємовпливі, психоаналізі та художній творчості.

Визначено роль М.М.Ланге у організаційному виокремленні психології в самостійну науку. Узагальнено та систематизовано визначені ним перспективні напрямки розвитку експериментальної психології, один з яких - проблема сприймання часу - є об'єктом дослідження в Південноукраїнському регіоні. Зазначено, що проблема сприймання часу не втрачає своєї актуальності й інтенсивно розробляється нашим сучасником Д.Г.Елькіним. За результатами дослідження визначено закономірності та механізми сприймання часу, здійснено моделювання цього процесу.