Зазначено, що розгляд історико-культурологічних аспектів психоаналізу, дослідження його ролі у розвитку культури, художньої творчості виявляють нові можливості духовного піднесення людини. Сьогодні висвітлення нових можливостей духовного удосконалення людини має пріоритетне, стратегічне значення для розвитку людства.

Указано, что рассмотрение историко-культурологических аспектов психоанализа, исследования их роли в развитии культуры, художественного творчества обнаруживают новые возможности духовного подъема человека. Сегодня освещение новых возможностей духовного усовершенствования человека имеет приоритетное, стратегическое значение для развития человечества.

Consideration history-cultural aspects of the psychological analysis, research of their role in development of culture, art creativity is found out with new opportunities of spiritual rise of the person. Today illumination of new opportunities of spiritual improvement of the person has priority, strategic value for development of mankind.

Висвітлено погляди відомого словенського філософа, психоаналітика, культуролога, політолога С. Жижека щодо психологічних особливостей творів детективного жанру, зокрема фільмів американського режисера А. Хичкока. В контексті структуралістичних ідей проаналізовано механізми людської фантазії у їх тісному зв'язку з соціальним виміром буття індивіда.

Освещены взгляды известного словенского философа, психоаналитика, культуролога, политолога С. Жижека на психологические особенности произведений детективного жанра, в частности фильмов американского режиссера А. Хичкока. В контексте культуралистических идей проанализированы механизмы человеческой фантазии в их тесной связи с социальным измерением бытия индивида.

Описано структуру інтелекту людини, методики самооцінки творчого потенціалу, визначення типів мислення та рівня креативності, оцінок логічного мислення та творчої уяви. Висвітлено психоаналітичну теорію творчості, методики дослідження рівня самоактуалізації особистості, її індивідуально-психологічних особливостей.

Описаны структура интеллекта человека, методика самооценки творческого потенциала, определения типов мышления и уровня креативности, оценок логического мышления и творческого представления. Освещены психоаналитическая теория творчества, методики исследования уровня самоактуализации личности, её индивидуально-психологических особенностей.

Порівняно дослідницькі спроби пошуку символічно-підсвідомих і міфологічних основ творчості Т.Шевченка, зокрема, С. Балей зосередив увагу на фемінному началі; Г. Грабович, О. Забужко та Д. Донцов аналізують Шевченків міф України.

Доведено, що формування захисної системи, взаємопов'язане з едіповою ситуацією розвитку суб'єкта та зумовлене необхідністю нівелювання суперечностей "Я" шляхом відступів від реальності у напрямку ствердження його гідностей, що спричинює ідеалізацію "Я". З використанням психодинамічної теорії здійснено психоаналіз малюнка як адекватного методу пізнання психологічних захистів суб'єкта. Малюнку притаманна симультанність вираження свідомих і несвідомих аспектів психіки, які об'єктивуються у процесі діалогічної взаємодії психолога з автором як варіанту психоаналітичної процедури. Особливо результативним є психоаналіз комплексу тематичних малюнків, що сприяє цілісності пізнання психіки. Застосування методу психоаналізу комплексу тематичних малюнків створює умови для процесуальної діагностики глибинних детермінант психіки, останні знаходять відображення у базових захистах і логіці несвідомого. Доведено переваги й адекватність цілісного підходу до пізнання психологічних захистів в їх системній організації під впливом дії генерального механізму "від слабкості до сили". Об'єктивовано глибинні витоки відступів від соціально-перцептивної реальності, що соціально дезадаптують суб'єкта. Показано шляхи психокорекції (метод активного соціально-психологічного навчання) для їх нівелювання.

Досліджено теоретичні аспекти прикладного психоаналізу. Вперше у вітчизняному літературознавстві розроблено конструктивну методологію психоаналітичного дослідження художнього твору на мікрорівні. Запропоновано проводити аналіз тексту з використанням найменших формальних елементів (мікрообразів), які є засобами творення індивідуально-авторського стилю та виразниками прихованого психічного змісту. Розкрито сутність мікрообразу та його психоаналізу. Запропоновано алгоритм психоаналітичного дослідження творчості письменника. Нову методологію психоаналізу мікрообразів художнього тексту розглянуто на прикладі творчості Л. Костенко. Виділено та систематизовано мікрообрази, які проектуються з індивідуального та колективного несвідомого письменниці, наведено їх психоаналітичну інтерпретацію. Вперше проаналізовано сновидні мікрообрази у творчості Л. Костенко. Розкрито значення трансформаційних процесів у межах архетипних пар. Запропоновано поділ трансформацій мікрообразів на види залежно від особливостей вираження архетипів та їх втілення у тексті. Висвітлено перспективи застосування психоаналізу до вивчення художньої творчості митця.

Уперше в українській фольклористиці проаналізовано семантику персонажів українських народних чарівних казок Закарпаття у контексті психоаналізу. Розглянуто особливості об'єктивації архетипів "Аніма", "Анімус", "Самість", "Мудрий Старий (Стара)", "Дух", "Тінь" шляхом аналізу сюжетів. Герої трактуються як об'єктивовані архетипи колективного несвідомого, а сюжети казок - як метафоричні сценарії вікових ініціацій чоловіка (у "чоловічих" казках) або жінки (в "жіночих" казках). З використанням положень психоаналізу З. Фройда та К.-Г. Юнга висвітлено історію людської душі, яка в чарівних казках прихована під системою архетипних образів, мотивів і символів. Систему персонажів чарівних казок Закарпаття розглянуто як нерозривну єдність об'єктивованих архетипів, які у процесі взаємодії створюють мозаїчну картину індвідуалізації людини, яка, долаючи межу між реальним та ірреальним, знаходить шлях до осягнення Самості.

На рівні дії архетипів досліджено драматургічні особливості трактувань шекспірівських творів у провідних жанрах програмної симфонічної музики ХІХ ст. Така спрямованість дослідження обумовлена тим, що саме романтичний симфонізм став репрезентантом перших інструментальних прочитань Шекспіра. Обраний проблемний ракурс дозволяє проаналізувати та виявити не лише індивідуальні особливості музичних транскрипцій Шекспіра в кожному окремому випадку, а й композиторське колективне бачення шекспірівського генія для музичної естетики романтизму в цілому.

Розкрито теоретичні аспекти прикладного психоаналізу. Вперше у вітчизняній літературознавчій науці висвітлено конструктивну методологію психоаналітичного дослідження художнього твору з виходом на мікрорівень. Проаналізовано мікрообрази сновидного походження у творчості Ліни Костенко, зокрема, в її романі "Берестечко". Розглянуто архетипи Аніми / Анімусу як кореляти мікрообразів фемінно-маскулінного типу. Увагу приділено зовнішньо-внутрішній діяльності мікрообразів: архетипам Персони (Маски) / Тіні та способам їх вираження.

Раскрыты теоретические аспекты прикладного психоанализа. Впервые в отечественной литературоведческой науке освещена конструктивная методология психоаналитического исследования художественного произведения с выходом на микроуровень. Проанализированы микрообразы сновидного происхождения в творчестве Лины Костенко, в частности, в ее романе "Берестечко". Рассмотрены архетипы Анимы / Анимусы как корреляты микрообразов феминно-маскулинного типа. Внимание уделено внешне-внутренней деятельности микрообразов, архетипам Персоны (Маски)/Тени и способам их выражения.

Розглянуто психоаналітичну модель художньої творчості (ХТ) та визначено модифікаційні процеси післяфрейдівського періоду. Викладено типологію ХТ ("невротичний" - "шизофренічний" типи) та сформовано "портрет" митця у контексті "невротичної особистості нашого часу": "відсторонена особистість", неприйняття почуттів, усамітнене життя, "страх невизнання", аскетизм, "творча совість" на основі досліджень представників "глибинної" психології (К.-Г. Юнг) і неофрейдизму (К. Хорні, Е. Фромм). Розкрито значення патографії як засобу виявлення прихованих мотивів і стимулів ХТ. Вивчено український психоаналітичний досвід, що за сучасних умов сконцентрований на проблемах естетики психоаналізу, ХТ в контексті видової специфіки мистецтва та патографії.

Досліджено художні особливості суїцидальних мотивів у прозі представників "Розстріляного Відродження". Проаналізовано суїцидальний дискурс в літературі, який функціонує на базі процесів семіотизації танатологічних образів і семантизації смерті. Розкрито, що у літературі 1920 - 1930 рр. самогубець є доволі поширеним художнім образом, що пояснюється негативним впливом революційної ідеології та загальним посттравматичним станом митців повоєнного часу. Визначено, що проблема нової моралі та конфлікт "батьків і дітей" також своєрідно загострюють танатологічну образність у літературі, художнє втілення потягу до смерті в текстах даного періоду виводиться з маргінальних мотивів у центральні. Встановлено, що травматичний досвід війни, виявившись у надтомлених долях митців, трансформується у психонастрої страху та порожнечі, притаманних персонажам, які стають суїцидентами внаслідок трагічної провини. Зазначено, що меланхолійні мотиви, які полягають у символізації втрати, виявляються провідною причиною суїцидальної поведінки у прозі модернізму. У творчості М. Хвильового, Г. Епіка та В. Підмогильного суїцидальний дискурс набуває свого найбільшого вираження, і саме психобіографічний аспект дозволяє відчитати особливості авгодеструктивної образності їх прози.

Досліджено психоаналітичний дискурс у романістиці окремих представників інтелектуальної прози 20-х рр. XX ст. З'ясовано шляхи реалізації авторського розуміння фройдівської теорії позасвідомого, проаналізовано модерністсько-еротичну модель та оніричну домінанту в світі текстової реальності.

Проанализирован генезис и актуальное состояние проблематики бессознательного в рамках исследования творческого процесса. Определено содержание физиологического и собственно психологического аспекта бессознательного. Обобщено понятие бессознательного как универсального источника творчества в контексте одной из возможных картин мира.

Проаналізовано основні підходи та методології для розв’язання поставлених завдань з проблеми динаміки творчого процесу. Оскільки об’єктом вивчення стала творча діяльність видатних митців, підбір методологічної бази наукового дослідження було здійснено, виходячи з наступних умов: ретроспективність дослідження та феноменологічність. Таким чином, було підібрано групу методів, які належать до якісного дослідження. Реалізовано теоретичний аналіз категорій "творчість" та "творчий процес"; розглянуто центральні концепції та теорії творчості; реалізовано класифікацію творчості як діяльності на основі критерію професійності. Здійснено теоретичний вклад у розробку авторського термінологічного апарату, у якому розглянуті такі поняття: здібності; тимчасовий та стійкий інтерес; інтуїція; функції інтуїції у творчому процесі; підсвідомий елемент творчості; творчість; творчий продукт; катарсис; інсайт та натхнення. Представлено результати дослідження рис особистості та загальні психологічні особливості творчого процесу видатних митців на основі комплексного аналізу інформації об’єктивного та суб’єктивного характеру. Вивчено взаємозв’язок внутрішніх структур особистості з формою і змістом творчого акта та продуктів творчості. Були виділені спільні риси психологічного портрету досліджуваних митців, а саме: підвищена емоційна чутливість та наявність дитячих психологічних травм; особлива чутливість модальностей сприйняття, які відповідали здібностям творців; прояви перфекціонізму у творчості; ознаки біполярного розладу (маніакально-депресивного синдрому); відсутність інтересу до слави тощо. Додатково встановлено основні психологічні механізми творчого процесу. Серед таких варто виділити такі: вибір вузького жанру мистецтва, у якому творили досліджувані, визначався захопленнями юнацького віку або враженнями з дитинства; центральною темою творчості індивідуальним стилем, стають інтенсивні та часто травматичні переживання дитинства; зміст творчих доробків митців часто носить автобіографічний характер; установлено існування феномену відвертості у художній творчості; інтенсивні емоції (переживання) стають основою творчого процесу та продукту; через певні психологічні механізми вкладена у художній твір емоція здійснює відповідний вплив на реципієнта. Розуміння глибинних процесів, які закладені у феномені творчості, дає змогу побудувати ефективні стратегії розвитку обдарованої молоді в освітньому процесі, а також розробляти індивідуальні автодидактичні тренінги чи рекомендації.