Досліджено генезу емоційних особливостей особистості, що розвивається. Уточнено суть поняття емоцій, розкрито концептуальні уявлення, які дозволяють зрозуміти механізми та умови їх виникнення у формі специфічного полімодального почуттєвого тону, спрямованого на дії внутрішніх і зовнішніх чинників життєдіяльності. Досліджено динаміку генези різних емоційних особливостей, визначено типові прогностичні тенденції у становленні емоційної сфери, уточнено наявні на означений період дані про особливості її розвитку в сучасних дітей.

Обгрунтовано теоретичні засади та модель генези негативних психічних станів у молодшому шкільному віці, експериментально виявлено детермінанти та динаміку їх розвитку залежно від індивідуально-типологічних властивостей особистості та впливу значущих для дитини соціальних чинників. Виділено систему найбільш типових для молодших школярів негативних психічних станів, інтегровано психодіагностичний інструментарій щодо вивчення негативних психічних станів в учнів 1-4-х класів і запропоновано модель їх корекції та профілактики за умов початкової школи. Проаналізовано сутність та механізми прояву таких станів, як тривога, страх, депресія, агресія та інших у молодшому шкільному віці. Доведено, що саме негативні психічні стани є причиною виникнення та розвитку дезадаптації особистості. Набули розвитку методи, способи та засоби комплексного підходу щодо корекції негативних психічних станів молодших школярів та їх профілактики.

Вперше у процесі лонгітюдного експерименту досліджено динаміку емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності упродовж навчання їх у початковій школі, зокрема, вивчено особливості розвитку складових даного ставлення, які виступають критеріями становлення різних за модальністю типів емоційно-ціннісного відношення молодших школярів до учбової діяльності та об'єднуються у складноорганізаційну систему: ставлення да учбової діяльності та інших людей, у взаємодії з якими дана діяльність реалізується, а також до самих себе як до суб'єктів учбової діяльності. Визначено ієрархічний зв'язок даних складових і провідні тенденції розвитку на різних ступенях навчання школярів молодших класів. Виявлено специфіку динаміки емоційної спрямованості та мотиваційних тенденцій у різних за модальністю типах емоційно-ціннісного ставлення молодших школярів до учбової діяльності.

Розкрито суть психолого-педагогічної взаємодії суб'єктів навчально-виховного процесу (педагогів, психологів, учнів) як спільної дії, що передбачає активну позицію кожного з них і має певні характеристики. Обгрунтовано модель формування емоційної культури молодших школярів під час психолого-педагогічної взаємодії, що передбачає реалізацію емоційно-розвивального, емоційно-підтримувального, емоційно-налаштувального, емоційно-активізувального, емоційно-профілактичного, емоційно-корекційного напрямів спільної роботи та використання форм і методів формування емоційної культури на адаптаційному, пізнавально-процесуальному та результативно-оцінному етапах з дотриманням певних умов. Уточнено сутність поняття "емоційна культура", її структурні компоненти (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, конативний, аналітико-рефлексивний), критерії, показники та рівні сформованості емоційної культури молодших школярів.

Здійснено теоретичний аналіз та емпіричну верифікацію положення про те, що емоційні переживання є важливим чинником цілісного психічного розвитку молодшого школяра. Методи. Теоретичний психологічний аналіз феномену зв'язку емоційних переживань щодо їх значення в питанні цілісного та гармонійного розвитку особистості. На основі здійснених теоретичних пошуків та узагальнень було розроблено програму емпіричної перевірки визначених положень, яка реалізовувалась через проективні методи. Результати. Здійснений теоретичний огляд предмету дослідження в науковій літературі дозволив виявити, що переживання можна розглядати як особистісний, індивідуальний феномен, що виникає з появою процесу розуміння та визначається свідомістю особистості та здійснює вагомий вплив на її психічний розвиток. На думку дослідників, період молодшого шкільного віку є важливим у житті зростаючої особистості, адже усі події проектуються через траєкторію емоційних переживань та здійснюють вирішальний вплив на психічний розвиток особистості. Здійснене емпіричне дослідження дало можливість підтвердити думку науковців про те, що до основних чинників, які визначають рівень психічного розвитку особистості молодшого школяра, відносять інтерес та специфіку емоційних переживань школярів у процесі включення їх в навчальну діяльність. Відтак в учнів з високим рівнем або індексом прояву емоційних переживань більш виражені негативні емоції, тривожність, погане самопочуття, їм важко управляти своїм емоційним станом. Це призводить часто до емоційної дезадаптації, конфліктності з однолітками та дорослими. Висновки: в роботі проаналізовано, що емоційні переживання забезпечують процес становлення, перетворення та розвитку особистості через значущі об'єкти, явища, інших суб'єктів. Доведено, що зниження динаміки негативних емоційних переживань, досягнення певного рівня впевненості позитивно впливає не лише на процес засвоєння знань, умінь та навичок, але й на особистісний розвиток молодшого школяра.