Сучасне осмислення здобутків науково-технічного прогресу виявляє нівелювання аксіологічних орієнтирів наукової діяльності, що призводить до антагоністичних колізій між наукою і людиною. Гносеологічний огляд цієї проблеми вказує на нагальну необхідність утвердження у сфері науки гуманістичних принципів, морального регулювання форм наукового пізнання і опредметнення його результатів, вироблення нових наукових парадигм.

Мета роботи - визначення основних теоретичних і методологічних підходів геоісторії. Для цього було поставлено такі завдання: розкриття суті епістемології цього міждисциплінарного напряму за часів її заснування; стислий аналіз основних праць Ф. Броделя, П. Шоню, Е. Ле Руа Ладюрі, Ж. Ле Іоффа. Методологія в дослідженні міждисциплінарних наукових напрямів спирається на вивченні насамперед оригінальних авторських текстів, їх критичному аналізі, що на основі порівняльного розгляду надає змогу виявити теоретико-методологічну цінність відповідних наукових доробків. Акцентовано увагу на тому, що у сучасній історичній науці України дослідження господарського минулого з позицій міждисциплінарних наукових напрацювань є рідкісними винятками із загального мейнстриму щодо студій та інтерпретації переважно політичних процесів, подій, явищ минулого. У цілому х написано з традиційних позицій. Оригінальність і теоретико-методологічна цілісність геоісторичного підходу загальновизнано у світовій науці. Його впровадження у вітчизняні дослідження, особливо у царині історії та географії, надасть змогу краще зрозуміти не лише економічний розвиток України в минулому, але й на сучасному етапі. Показано епістемологічну специфіку відповідних напрацювань Ф. Броделя та його учнів і соратників П. Шоню, Е. Ле Руа Ладюрі, Ж. Ле Гоффа. Висновки: для етапу становлення геоісторії як наукового напряму характерні такі теоретико-методологічні особливості: геоісторія вбачається як історична наука, що спирається на методи і знання з фізичної географії для розкриття особливостей впливу на людську цивілізацію впродовж "довгої тривалості" основних характеристик клімату, рельєфу, природних особливостей великих фізико-географічних регіонів світу; теоретичною основою напряму виступає категорія "довгої тривалості", що виявляється через розкриття основних структур суспільства, сукупності яких формують суперструктури - цивілізацію і світ-економіку, що призводять до появи глобалізації як інтеграційного процесу; повільні зміни історичних процесів (насамперед соціальних, демографічних, економічних основ традиційного суспільства) надають змоу обгрунтувати тезу про "довге середньовіччя" як специфічний феномен у розвитку західноєвропейської цивілізації.