Проаналізовано рівень антропогенного навантаження та екологічної стабільності території Одеської області, виконано оцінку структури земельного фонду з визначенням особливостей його використання, представлено методику оцінки екологічного стану територій області. Розглянуто проблему антропогенного навантаження за показниками екологічної стабільності агроландшафтів та антропогенного навантаження на них. Обгрунтовано, що збереження природних ділянок, оптимального пропорційного співвідношення ріллі, лісів і кормових угідь сприяє підвищенню стабільності та продуктивності агроландшафтів, стійкості природних систем загалом, перешкоджає розвитку процесів опустелювання. Представлено базові якісні показники, які вказують на екологічну збалансованість агроландшафтів, їх стійкість і ступінь перетворення за впливу господарської діяльності, зокрема коефіцієнта антропогенного навантаження та екологічної стійкості. Оцінено величину коефіцієнтів антропогенного навантаження, екологічної стабільності та рівень розораності території Одеської обл. Розраховано екологічний стан земель згідно із градаціями коефіцієнтів екологічної стабільності й антропогенного навантаження та встановлено, що територія Одеської області є екологічно нестабільною і має підвищений рівень антропогенного навантаження, що проявляється у надмірному сільськогосподарському освоєнні та розораності території.

Висвітлено основні науково-теоретичні та методичні засади та особливості організації заповідної справи як галузі міжнародної природоохоронної діяльності. Розглянуто питання, пов’язані з організацією, функціонуванням, охороною природно-заповідних територій та об’єктів, управлінням, основними принципами концепції створення екологічної мережі, структурою та класифікацією природоохоронних територій і формами міжнародного співробітництва в галузі організації, збереження та використання природоохоронних територій. Велику увагу приділено організації та управлінню туристично-рекреаційною діяльністю на територіях природно-заповідного фонду, як важливого виду діяльності природоохоронних установ України.

Наведено аналіз сучасних вітчизняних та світових літературних даних щодо застосування мікробіометоду у захисті рослин. Доведено, що біопрепарати на основі різних біотипів ентомопатогенних бактерій Вacillus thuringiensis, завдяки високій специфічності до різних видів комах та нешкідливості для імаго бджіл, теплокровних і прісноводних організмів, залишаються на провідному місці в системах інтегрованого захисту рослин в усьому світі. На їх долю припадає до 95 % усіх біоінсектицидів. Будучи природними елементами біоценозів, ентомопатогенні мікроорганізми не завдають шкоди рослинам. Більше того, внесення ряду бактерій у грунт і на поверхню рослин сприяє росту сільськогосподарських культур і збільшенню їх урожайності. До переваг біопрепаратів відносять високу ефективність та специфічність дії, меншу витрату при більшій ефективності для сприятливих видів, абсолютну нешкідливість для ссавців і корисної фауни. Заміна токсичних хімічних пестицидів препаратами B. thuringiensis зменшує і токсичне навантаження на працівників сільського господарства B. thuringiensis та її токсини добре і швидко деградують у філоплані внаслідок впливу ультрафіолетового випромінювання. Дія бактерії на нецільові організми мінімальна. Враховуючи економічну не конкурентоспроможність біоінсектицидів порівняно з хімічними інсектицидами, їх застосування в інтегрованих системах захисту доцільне для контролю фітофагів, проти яких вони високоефективні. Негативним наслідком хімічних інсектицидів є не лише забруднення навколишнього середовища та отриманої продукції, а й формування і розповсюдження резистентних рас і популяцій шкідників. Внаслідок систематичного використання хімічних засобів частина комах, що залишились живими, дає потомство, яке є стійким до цих засобів, тому винаходити все нові та нові хімічні засоби, що, своєю чергою, пов'язано зі значними затратами. Недоліками використання отрутохімікатів є також певний термін їх зберігання, після закінчення якого вони втрачають токсичність для комах, але при цьому зростає їх фітотоксичність, тобто здатність викликати опіки листків та інших органів рослин. Більша вартість мікробіометоду виправдовується відсутністю негативних віддалених наслідків, які дає масове застосування хімічних інсектицидів.

Розглянуто наукові засади заповідної справи. Висвітлено історію становлення та розвитку заповідної справи в Україні. Охарактеризовано природні та штучно створені території, а також об'єкти природно-заповідного фонду України. Увагу приділено питанням охорони природних лікувальних ресурсів. Розкрито проблеми міжнародного співробітництва у сфері охорони природи. Проаналізовано особливості формування національної екологічної мережі України.

Викладено методологічні основи для проведення практичних робіт з навчальної дисципліни "Заповідна справа". Зазначено, що важливе місце у ресурсному потенціалі України посідають заповідники як обꞌєкти загальнонаціонального значення, а саме території, на яких зберігаються, вивчаються та охороняються всі компоненти екосистеми: повітря, ґрунт, гірські породи, природні води, рослинний і тваринний світ, памꞌятки природи та культури. Сформульовано основні поняття, терміни і принципи її організації в Україні та закордоном. Описано порядок виконання практичних робіт. Представлено історичні віхи заповідної справи в Україні, визначено структуру природно-заповідного фонду України і відмінність між охороною природи і заповідною справою. Рекомендовано для студентів денної та заочної форм навчання за спеціальністю "Екологія".

Представлено збірку, до якої включено наукові праці за матеріалами круглого столу "Традиції заповідної справи, сучасні проблеми збереження та повоєнного відновлення територій природно-заповідного фонду", присвяченого 160-й річниці від дня народження Ф. Фальц-Фейна, видатного природоохоронця, громадського діяча і мецената, творця всесвітньо відомої степової оази, засновника Біосферного заповідника "Асканія-Нова". Зазначено, що до публікації долучились представники 30 природоохоронних і науково-дослідних установ, закладів вищої освіти та громадських організацій. Висвітлено актуальні питання про внесок Ф. Фальц-Фейна у розбудову заповідної справи і збереження біорізноманіття та у розвиток різних галузей сільського господарства, поточну ситуацію та загрози у Біосферному заповіднику "Асканія-Нова", що перебуває в окупації з 24 лютого 2022 р., результати регіональних ботанічних та зоологічних досліджень у природоохоронних обꞌєктах, збитки, завдані довкіллю внаслідок воєнної агресії російської федерації, сучасні проблеми збереження та повоєнного відновлення територій природно-заповідного фонду.