Предложена модель происхождения и динамики магнетизма планет Солнечной системы, Солнца и Галактики. Рассмотрено внутреннее строение космических объектов с учетом структуры их магнитных полей. Установлено, что уменьшение напряженности магнитного поля Земли в настоящее время связано с изменением параметров расположения твердого ядра по отношению к оси вращения, что ведет к неприливному ускорению ее вращения и влияет на изменение климата, вызывая глобальное потепление.

Запропоновано модифікацію класичного корелограмного алгоритму спектрального оцінювання стосовно задачі дослідження мерехтінь космічних радіо джерел на неоднорідностях міжпланетної плазми. Метод побудови степеневого спектра мерехтінь, який запропоновано, базується на лінійній інтерполяції ординат кореляційної функції мерехтінь і дозволяє аналізувати спектр потужності в більш широкій смузі частот за більш низької частоти дискретизації флуктуацій інтенсивності.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.042 + В654.052 + Д244.61

Рубрики:

Атмосфера < Планети та супутники >

Випромінювання, радіовипромінювання і радіозображення < Планети та супутники >

Іоносфера

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Предложен упрощенный метод определения планетоцентрических координат деталей альбедо на видимом диске сферической планеты при различных условиях ее освещенности. Метод является точным и предназначен для обработки изображений планет, полученных по наземным и околоземным телескопическим наблюдениям. Положение детали на изображении планеты определяется при помощи прямоугольных координат в поперечной ортографической проекции независимо от планетоцентрического склонения Земли. Для определения положения точек на освещенной части видимого диска планеты применена вспомогательная система координат, связанная с экватором интенсивности, что позволяет исключить влияние фазы планеты и осуществить переход к планетоцентрической системе координат. Метод проверен на изображениях Меркурия и Марса.

Уперше з рівнянь Максвела одержано рівняння, що описує інтерференційну складову розсіяного електромагнітного випромінювання для плоскопаралельного шару середовища довільних випадково розташованих і хаотично орієнтованих розсіювачів за довільного кута падіння випромінювання на середовище. Рівняння справедливе за тих же умов, що і класичне векторне рівняння переносу. Досліджено залежність інтерференційної складової розсіяного випромінювання від властивостей розсіювачів середовища (розмірів, показників заломлення), яка показує, що ця складова відбитого випромінювання більш чутлива до властивостей розсіювачів, ніж некогерентна. Цю залежність пояснено на прикладах простих моделей. Досліджено ефекти ближнього поля та встановлено їх значний вплив на характеристики розсіяного випромінювання. Запропоновано новий механізм формування опозиційних ефектів, який базується на особливостях розсіяння неоднорідних хвиль. Цей механізм здатний спричинити гілку від'ємного ступеня лінійної поляризації, яку спостережено у багатьох безатмосферних тіл Сонячної системи. З рівнянь Максвела одержано векторне рівняння переносу випромінювання та рівняння для опису слабкої локалізації у випадку щільноупакованих середовищ. Показано, що у випадку строго зворотного розсіяння щільноупакованим середовищем елементи матриці відбиття для слабкої локалізації пов'язані з елементами матриці для дифузної складової співвідношенням, подібним для розріджених середовищ. На підставі числового розв'язку рівняння переносу для середовища однакових сферичних частинок показано, що ближнє поле помітно позначається за відносної щільності упаковки частинок більше, ніж 20 %.

Здійснено пошук та аналізу радіовипромінювання грозових розряд в атмосферах планет за допомогою засобів наземної радіоастрономії. Розроблено методи детектування та ідентифікації електростатичних розрядів на Сатурні (Saturn Electrostatic Discharges, SED) у записах, які зроблені радіотелескопом УТР-2 за використання широкого діапазону часових масштабів. Встановлено тонку часову структуру SED та основні характеристики радіовипромінювання блискавок в атмосфері Сатурна. Вперше проведено аналіз міри дисперсії на шляху розповсюдження сигналів SED. На базі розроблених методів, враховуючи особливості блискавок в атмосферах Венери та Уран проведено уніфікацію програм спостереження та обробки даних для пошуку дослідження радіовипромінювання грозових розрядів в атмосферах цих планет.