We develop the hypothesis about the coherent quantum origin of the decameter radiation of the system Jupiter - Io that may explain its very high brightness temperature. The typical magnitude of a magnetic field in the system produces the necessary value of the cyclotron frequency wc that is close to the experimentally observed one and corresponds to the quantum transitions between Landau levels. A possible source of this radiation is the transitions in the spectrum of highly excited hydrogen atoms (Rydberg atoms) that has a narrow band of almost equidistant levels (Landau quasi-levels) in a constant magnetic field. This part of the spectrum is calculated by a new nonperturbative method. We discuss also an additional formation mechanism of Rydberg atoms in a dusty plasma.

Проведено астрометричне калібрування поля зору одного з двох об'єктивів двоканального фокального редуктора Інституту аерономії товариства ім. Макса Планка (Німеччина), встановленого на 2-м телескопі (пік Терскол). Показано, що внутрішня точність визначення координат зірок за допомогою цього приладу знаходиться в межах 0,03 - 0,12". Подано результати обробки спостережень супутників Юпітера та Сатурна під час опозиції 1998 р.: 29 положень Теби (JXIV), 7 положень Амальтеї (JV) відносно Галілеєвих супутників та 9 положень Феби (SIX) відносно зірок каталогу USNOA-2.0. Середні квадратичні похибки відхилень спостережених координат від ефемеридних становлять 0,06 - 0,12".

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.21

Рубрики:

Юпітер

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.217-53

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.21-42

Рубрики:

Юпітер

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Динамічні спектри S-спалахів та вузькосмугового (NB) компонента декаметрового радіовипромінювання Юпітера класифіковано Й. Ріїхімаа (1990, 1991). Більшість їх залишається загадкою. Показано, що ці типи спектрів можуть бути пояснені спіральним рухом радіоджерел за малої групової швидкості випромінювання.

Запропоновано новий зв'язувальний механізм Іо - Юпітер, що повніше враховує дані досліджень КА магнітного поля на поверхні Юпітера та руху підошв трубки Іо (ПТІ). Пояснено довготну активність Юпітера. За даними КА "Pioneer-10,11", "Voyager-1,2", "Ulysses" побудовано довготні карти швидкостей руху північної та південної ПТІ, довготні розподіли електричних полів, індукованих рухом ПТІ в іоносфері Юпітера. Показано, що ДКМ активність Юпітера на визначених довготах може бути пов'язана з ефектом "втікання" електронів та утворенням на цих довготах електронних пучків, що рухаються в напрямку Іо та здатні генерувати ДКМ випромінювання.

Відзначено, що модуляційні доріжки декаметрового радіовипромінювання Юпітера формуються розсіянням на неоднорідностях магнетосфери планети, витягнутих уздовж магнітного поля. Новий алгоритм обчислення модуляційних доріжок застосовано для вивчення розташування, діаграми спрямованості та розміру юпітеріанських радіоджерел.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.21-53

Рубрики:

Юпітер

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.21-42

Рубрики:

Юпітер

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

It is shown that the typical elements of complex S-bursts in dynamic spectra of Jovian decametric radio emission ("alphabet") could be explained by propagation delay of radiation due to helicoidal trajectory of S-emitter.

Ефект супервипромінювання електронів у магнітному полі з інвертованою заселеністю високих рівнів Ландау, що описано, застосовано для інтерпретації основних рис надпотужного декаметрового випромінювання системою Юпітер - Іо. Розвинена теорія дозволяє описати дані спостережень надпотужного випромінювання на кількісному рівні.

Модуляційні доріжки декаметрового радіовипромінювання Юпітера формуються розсіюванням на неоднорідностях магнітосфери цієї планети, витягнутих уздовж магнітного поля. Числовий алгоритм локалізації магнітосферних неоднорідностей за частотним дрейфом модуляційних доріжок застосовано для вивчення плазмового тору Iо.

Зазначено, що модуляційні доріжки декаметрового радіовипромінювання Юпітера формуються розсіюванням на неоднорідностях магнітосфери цієї планети, витягнутих уздовж магнітного поля. Числовий алгоритм локалізації магнітосферних неоднорідностей за частотним дрейфом модуляційних доріжок застосовано для вивчення нижньої магнетосфери Юпітера.

Індекс рубрикатора НБУВ: В654.217.7-42

Рубрики:

Окремі супутники < Супутники Юпітеру >

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Экспериментально исследованы различные виды модуляционных эффектов, проявляющихся на динамических спектрах спорадического декаметрового излучения Юпитера. Проанализированы широкополосные данные, полученные с помощью высокотехнологичных экспериментальных средств. Спектральные особенности, параметры модуляции, вероятность появления на динамическом спектре рассмотрены в зависимости от временного разрешения, достигаемого в экспериментах, и масштаба визуализации. Исследованы и уточнены характеристики как уже известных модуляционных структур, так и полученных впервые. Подробно описаны используемая новая измерительная аппаратура, методики и программа наблюдений.

Отмечено, что модуляционные дорожки (МД) декаметрового радиоизлучения Юпитера формируются рассеянием излучения на неоднородностях магнитосферы этой планеты, вытянутых вдоль магнитного поля. Численный алгоритм локализации магнитосферных неоднородностей по частотному дрейфу МД использован для поиска магнитосферных возмущений, связанных со спутниками Юпитера.

Модуляция декаметрового S-излучения Юпитера ультранизкочастотными магнитогидродинамическими волнами предполагалась многими исследователями. С точки зрения этой гипотезы рассмотрены муары, наблюдаемые на фоне последовательности S-всплесков, а также полосы S-излучения. Оценена альвеновская скорость и электронная плотность в области декаметровых радиоисточников. Полученные результаты согласуются с данными радиопокрытий космических аппаратов ионосферой Юпитера.

Статья посвящена изучению свойств электронной и ионной компонент плазмы токовой трубки Юпитер-Ио. Дан краткий анализ электрической цепи Юпитер-Ио. Выведена зависимость тока в трубке от индукции магнитного поля на поверхности Юпитера. Сформулирована система уравнений, описывающая состояние ионной и электронной компонент плазмы трубки. Проведен количественный и качественный анализ радиальных, долготных и высотных зависимостей температур и концентрации заряженных частиц.

Проанализированы основные интегральные характеристики процесса убегания электронов в плазме токовой трубки Юпитер-Ио: критическое и продольное электрические поля, поток убегающих электронов. Проведен подробный численный анализ зависимостей этих величин от долготного положения трубки и координат точки в ней (расстояния до оси и высоты). Исследованы их зависимости от тока в трубке, ее радиуса и параметров, определяющих кинетику процессов ионизации и нагрева плазмы. Введено понятие активных долготных зон Юпитера как зон, в которых термодинамические условия в токовой трубке наиболее благоприятны для образования электронных пучков. Обсуждена связь активных долгот с положением и свойствами экспериментально наблюдаемых источников ДКМ радиоизлучения Юпитера.