Зазначено, що неоднорідність кометних ядер проявляється в наявності на поверхні ядер активних зон, які є джерелом спостережуваних газово-пилових струменів. Активні зони кометних ядер утворюються шляхом локального руйнування пилового шару, хоч можливі механізми цього руйнування остаточно не з'ясовані. Досліджено розподіл температури по крижаному дну та пилових стінках кратера на поверхні кометного ядра й ефект підсилення сублімації криги за рахунок концентрації сонячного випромінювання конічним отвором залежно від його геометричних параметрів і наявності обертання ядра.

Розглянуто попередні результати розрахунку ефекту підсилення сублімації шляхом концентрації сонячного випромінювання конічним отвором в пиловому шарі кометного ядра. Розраховано температуру на дні кратера залежно від його геометричних параметрів та ефект підсилення сублімації.

Відзначено, що можливі декілька механізмів утворення кратерів на поверхні кометного ядра: орбітальна еволюція неоднорідного ядра, зіткнення з метеороїдом, інтенсивне випаровування об'ємних включень оксидів вуглецю, тепловий вибух внаслідок кристалізації аморфного льоду або рекомбінації гідратованих іонів. Розглянуто один з можливих механізмів утворення кратерної структури на поверхні кометного ядра - метеороїдне бомбардування. Розраховано ймовірність одночасного існування кількох кратерів на одному ядрі залежно від тривалості життя та частоти утворення.

Визначено можливі розміри кратера на ядрі комети Темпеля, який буде утворено штучним ударником 4 серпня 2005 року. Для цього використано два незалежних методи.

Вперше зареєстровано різке зростання лінійної поляризації континууму у комети D/1999 S4 (LINEAR) після дезінтеграції її ядра та відмічено зміну спектрального градієнта поляризації. Встановлено, що спектральний градієнт поляризації комети 17P/Holmes після вибухоподібного зростання її яскравості досягає аномального значення. Визначено, що продуктивність пилу комети в червоному континуумі досягає величин, відомих для самих запилених комет. Створено базу даних поляриметрії комет, яка є складовою частиною PLANETARY DATA SYSTEM і доступна через Інтернет.

Предпринята попытка установить пространственное расположение главного источника ядер короткопериодических комет. На основании численных расчетов эволюции орбит комет семейства Юпитера, среднепериодических комет и тел группы Кентавров показано, что эволюция орбит малых тел Солнечной системы происходит преимущественно в направлении увеличения больших полуосей. Это относится к телам, которые могут испытывать сближения с планетами и эволюция орбит которых происходит, в основном, за счет гравитационных возмущений. Сделан вывод, что главный источник ядер комет семейства Юпитера следует искать на расстояниях от Солнца не больше 6 а. е.

На основі гідродинамічного моделювання течії газопилової суміші в зіштовхувальній області кометної атмосфери вивчено зв'язки між параметрами приповерхневого шару та зіштовхувальної області та оцінено реальність результатів, одержаних для течій з різним ступенем запилення. Задача є важливою для вивчення механізмів, що реалізують газопиловий зв'язок в тонкому приповерхневому шарі кометного ядра. У межах вибраної моделі одержано залежності оптичної товщини пилової атмосфери від пилопродуктивності ядра і параметрів газу на зовнішній границі приповерхневого шару.

Індекс рубрикатора НБУВ: В655.1 + В655.212

Рубрики:

Астероїди

Голови і ядра комет

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены результаты статистического анализа динамических параметров 114 комет, подвергшихся делению ядер. Список исследуемых объектов содержит реально разделившиеся кометы, фрагменты кометных нар, исчезнувшие кометы и некоторые кометы с крупномасштабными образованиями в атмосфере. Исследованы отдельные аспекты следующей гипотезы: деление происходит в результате столкновений кометных ядер с метеороидными роями. Для проверки этой гипотезы анализируется расположение орбит разделившихся комет относительно зоны, охватывающей движение 58 метеорных потоков из каталога Кука. Найдено количество N узлов орбит разделившихся комет относительно плоскости каждого роя на расстояниях 0,001, 0,005, 0,01, 0,05 и 0,1 а. е. Для определения степени избыточности N предложен специальный алгоритм вычислений, который позволяет найти математическое ожидание и дисперсию для численности таких узлов. Сравнительный анализ параметра N с математическим ожиданием с учетом дисперсии в 29 случаях позволяют сделать вывод о его избыточности. Это означает, что столкновение комет с метеороидами в роях можно рассматривать в качестве одной из возможных причин их распада. Аналогичным образом подвергнуты тестированию пояса астероидов и Койпера как зоны движения огромного количества спорадических метеороидов. Согласно результатам расчетов первый из них может рассматриваться как наиболее эффективная зона распада периодических комет.