Приведена биография выдающегося ученого в области отечественной метеорной радиолокации, доктора наук Б.Л.Кащеева, изучена его деятельность, представлены научные труды по метеорной астрономии. Освещены достижения радиолокационных астрономических исследований метеоров в Харькове. Проанализирована рецензия на монографию Б.Л.Кащеева и В.Н.Лебединца "Радиолокационные исследования метеорных явлений".

Удосконалено метод розрахунку фізичного фактора селективності для індивідуальних метеороїдів як функції енергетичних параметрів радіолокаційних систем (РЛС), швидкості та зенітної відстані градієнта метеора з урахуванням відбиття радіохвиль від насичених і ненасичених метеорних слідів. Удосконалено метод розрахунку геометричного фактора селективності для індивідуальних метеоридів як функції діаграми спрямованості антенної системи багатостанційної РЛС і геліоцентричних координат радіантів зареєстрованих метеоридів. Розроблено метод розрахунку астрономічного фактора селективності для індивідуальних метеоридів як функції геліоцентричної швидкості метеоридів, географічних координат РЛС і специфіки радіолокаційного методу спостережень метеорів. Одержано довірчі оцінки розподілів параметрів орбіт спорадничих і потокових метеоридів у Сонячній системі. Проведено астрономічну інтерпретацію одержаних результатів. Розроблено метод порівняння зареєстрованих на комплексі МАРС ХНУРЕ метеорних потоків за інтенсивністю (за величиною просторової густини у фіксованому перерізі середньої орбіти).

На основании анализа многочисленных экспериментальных данных, полученных при радиолокации ионизированных метеорных следов, обнаружен эффект стоячей внутренней гравитационной волны на высоте 90 ÷ 100 км с периодом около трех часов, с вертикальной длиной волны ~ 4 ÷ 6 км и горизонтальной длиной более 100 км. Эта стоячая волна существует практически непрерывно, а ее интенсивность (плотность в волне, температура, давление и скорость) быстро растет с высотой, достигая в начале ее (на высоте ~ 110 км) многократного увеличения по сравнению с плавным изменением этих параметров атмосферы с высотой. Это приводит к тому, что структура атмосферы на высоте ~ 90 ÷100 км приобретает ячеистый характер, состоит из серии стоячих волн, удаленных друг от друга на определенном расстоянии. Рассмотрены некоторые проявления обнаруженного нового эффекта.