Розглянуто процеси самоорганізації для двоструктурної моделі води. Проведено розрахунки з перших принципів у наближенні випадкової фази. Температурна залежність теплоємності та інші властивості моделі узгоджуються з експериментом задовільно, але краще, ніж для інших відомих моделей води.

Одержано аналітичні вирази для коефіцієнтів хімічної і стрибкової дифузії, а також для дифузії "мічених" атомів для випадку сильного відштовхування найближчих сусідніх адатомів, коли їх концентрація близька до половини моношару. Використовуючи важливу властивість саме такої системи, яка полягає в тому, що внесок у потік частинок дають тільки сильно скорельовані стрибки адатомів, ми змогли описати явища переносу в рамках кінетики майже ідеального газу дефектів. Пояснено природу глибокого мінімуму в концентраційній залежності коефіцієнта стрибкової дифузії, а також різні значення коефіцієнтів стрибкової дифузії і дифузії "мічених" атомів, які спостерігаються для покриттів більших, ніж половина моношару. Висновки нашої теорії порівнюються з результатами моделювання методом Монте-Карло на комп'ютері Cray T3E (LC672-128), причому алгоритм забезпечував повністю паралельний режим його роботи. Обидва підходи дають близькі результати, які істотно відрізняються від одержаних з використанням теорії, що нехтує кореляцією стрибків адатомів.

В роботі досліджувалася динаміка зміни інтенсивності фотолюмінесценції (ІФЛ) зразків поруватого кремнію (ПК), які під час їх старіння на повітрі зазнають дії лазерного опромінення (337 нм, 3.7 мВт). З'ясувалося, що під впливом УФ-опромінення ІФЛ швидко зростає і через кілька годин досягає "плато". Подальше опромінення призводить до спадання інтенсивності, що пояснюється ефектом втоми люмінесценції. В той же час для зразка, що не опромінювався, ІФЛ майже не змінюється за час експерименту. Виявилося, що на етапі початкового монотонного наростання ІФЛ після короткочасного (1-2 хвилини) припинення освітлення зразка лазером на кривій еволюції ІФЛ спостерігається аномалія у вигляді невеликого сплеску вниз, тоді як на ділянках монотонного спадання кривої ІФЛ ця аномалія являє собою сплеск угору. У випадку довготривалого (десятки годин) припинення освітлення аномалія була однотипною для всіх ділянок кривої ІФЛ. Описані результати пояснюються впливом двох конкурентних факторів: втоми люмінесценції та формування під дією світла нестабільних (молекулярних) хімічних зв'язків, які можуть перетворюватися на стабільні атомні.

З використанням термогравіметричного методу, вивчено умови синтезу тетраборату літію (ТБЛ) з вихідних речовин і запропоновано метод покрокового синтезу. Встановлено, що залежно від термічної передісторії можна отримати зразки ТБЛ у вигляді склоподібної, кристалічної та суміші кристалічної та склоподібної фаз. Застосовано рентгенофазовий аналіз і термогравіметричні методи, для вивчення впливу відхилень від стехіометрії ТБЛ на фазовий склад.

Методами диференціально-термічного та мікроструктурного аналізів вивчено розріз CdSb - As в межах 0 - 20 (мол.) миш'яку. Встановлено, що даний перетин у системі Cd - Sb - As відноситься до квазібінарного типу. Евтектична точка знаходиться в межах 8 (мол.) миш'яку, при температурі 711 К. Розчинність миш'яку в антимоніді кадмію досягає 0,4 (мол.). Монокристали антимоніду кадмію, леговані миш'яком, володіють анізотропією електрофізичних властивостей.

Методами рентгенівського фазового та мікроструктурного аналізів побудовано ізотермічний перетин діаграми стану системи Ce - Ni - In при 870 K в області 0-0.333 ат. часток Ce та при 670 K в області з вмістом церію більше 0.333 ат. частки. В системі утворюється 13 тернарних сполук і для 10 з них встановлено кристалічну структуру. Проведено порівняння дослідженої системи із спорідненими системами Ce - Ni - X (X=Al, Ga, Sn) та системою Ce - Cu - In. Аналізується вплив складу на валентний стан атомів Ce у сполуках.

Наведено результати дослідження процесу видалення йоду з водних розчинів азотної кислоти та оксидів азоту шляхом переведення його в нерозчинні сполуки з подальшою фільтрацією. Вивчено вплив різних параметрів на ступінь видалення йоду. Показано, що швидкість видалення підвищується з ростом вихідного співвідношення нітрату кальцію та калію до йоду та концентрації азотної кислоти. Одержані результати можуть бути використані під час розробки технології переробки некондиційних йодвмісних розчинів азотної кислоти та оксидів азоту.

З використанням методу планування екстремальних експериментів вивчено вплив концентрації іонів цинку та кадмію на ефективність процесу їх флотаційного виділення із водних розчинів за допомогою олеату калія. Встановлено область концентрацій розчинів, флотаційна обробка яких супроводжується максимальним виділенням із них іонів, які досліджуються. Оптимальні умови виділення іонів цинку та кадмію методом флотації пояснені з позицій теорії ДЛФО.

Розраховано обумовлені зв'язками метал - метал і метал - вуглець в монокарбідах Ti, Zr, V, Nb в області гомогенності значення питомої теплоємності, КТР, об'ємного модуля пружності, коефіцієнта Грюнайзена, а також показники потенціалу типу Букінгема і критичні характеристики тиску і об'єму PV-діаграм. Показники потенціалу вказують на те, що структурні вакансії змінюють внесок складових хімічного зв'язку у взаємодіях метал метал і метал вуглець у монокарбідах Ti, Zr, V, Nb та в цілому у цих сполуках.

Вивчено оптичні властивості полікристалічних ортотанталатів лантанідів, із спектральних характеристик дифузного відбиття порошків оцінено короткохвильову межу областей прозорості, що становить 0,25 - 0,28 мкм. Величина гіпсохромного зсуву короткохвильової межі ортотанталітів лантанідів лежить в межах 0,3 - 0,6 еВ. Спостережено задовільну кореляцію зазначеного параметра з фактором термічної стабільності ортотанталатів лантанідів.

Досліджено вплив витрат водню та кисню повітря, а також ступеня турбулентності газового потоку на фізико-хімічні характеристики високодисперсного пірогенного кремнезему. Встановлено, що варіювання цих параметрів дозволяє регулювати пористу структуру та гідрофільність поверхні кремнезему.

Проаналізовано характер високотемпературної теплоємності сесквіоксидів РЗМ в залежності від особливостей електронної будови утворюючих їх рідкоземельних металів. Встановлено, що різниця у рівні теплоємності зумовлена вкладом в теплоємність за Шоткі. Порівняння одержаних з експерименту даних та розрахованих з використанням формул статистичної фізики вкладів у теплоємність по Шоткі показує їх задовільне узгодження, що дозволило запропонувати спосіб розрахунку та одержати температурні залежності чотирнадцяти раніше недосліджених сесквіоксидів РЗМ різних модифікацій в інтервалі 298,15 - 2000 К.

Розглянуто залежність густини сумішей кислот від складу і температури. Показано, що густина розчинів знижується з ростом температури та вмісту води в системі. На основі експериментальних даних побудовано діаграми ізоденс та одержано математичну залежність.

В монографії розглянуті методи дослідження нестехіометрії і дефектності в перовскітових сполуках та склокерамічних матеріалах із застосуванням електричних та магнітних полів, рентгеноструктурного аналізу, електронної мікроскопії, методів ЕПР, ЯМР. Обговорюється природа дефектної структури і закономірності її впливу на фазові переходи і фізичні властивості в твердих неорганічних матеріалах. Вивчено вплив складних модифікаторів на фізичні властивості сегнето-, скло-, п'єзоелектриків і показані можливості застосування їх в різноманітних пристроях.

Розглянуто питання переробки некондиційних йодвмісних розчинів концентрованої азотної кислоти та оксидів азоту методом ректифікації. Показано, що ефективність колонки залежить від лінійної швидкості пари, густини зрощення та концентрації азотної кислоти. Знайдено залежність кількості теоретичних тарілок від густини зрощення при постійній лінійній швидкості пари та визначені оптимальні параметри процесу ректифікації.

Показано, що аніонні комплекси нікелю з нітрозонафтолами вилучаються із лужних розчинів малополярними розчинниками у вигляді іонних асоціатів з основним барвником. Встановлено склад, основні спектрофотометричні характеристики екстрагованих сполук та оптимальні умови їх утворення. Розроблено методику визначення малих кількостей Ni (II).

Вивчено вплив добавок донорно-активних розчинників на екстракцію іонних асоціатів срібла (I) з тіоціанатом та основним поліметиновим барвником астрафлоксином FF. Встановлено склад іонних асоціатів та їх основні спектрофотометричні характеристики. Розроблено методику екстракційно-фотометричного визначення малих кількостей срібла.

Запропоновано метод зіставлення теоретично розрахованих та експериментально визначених ентальпій взаємодії гідроксильних груп поверхні кремнезему з об'ємними молекулами-модифікаторами.

Висвітлено основні питання загальної хімії: теорію будови атома та речовин, періодичність зміни властивостей простих речовин і сполук елементів, основи хімічної термодинаміки, хімічний зв'язок, властивості розчинів, закономірності перебігу хімічних реакцій, а також комплексні сполуки. Охарактеризовано властивості металів і сплавів, корозію металів та електроліз. Значну увагу приділено простим речовинам та сполукам, які використовуються у фармації та медицині.

Викладено теоретичні основи загальної та неорганічної хімії: атомно-молекулярна теорія, періодичний закон Д.І. Менделєєва, будова атома, хімічний зв'язок, енергетика і напрямленість хімічних процесів, кінетика хімічних реакцій, властивості розчинів, природа якісно-відновних процесів та їх застосування. Розглянуто властивості металів, закономірності комплексоутворення, систематику координаційних сполук, властивості та способи добування простих речовин і хімічних сполук за всіма групами періодичної системи елементів Д.І. Менделєєва.