Застосуванням ІЧ-, ЯМР і УФ-спектроскопії для дослідження складу синтетичного N,N-диметилгідразину (ДМГ) показано, що вивчені зразки містять ДМГ як основний компонент і відносно невелику кількість формілгідразону ДМГ. Метод потенціометричного титрування дозволив уточнити якісний і кількісний склад суміші й ідентифікувати додатково N,N-диметиламін як домішок. Вказаний метод став найбільш простим і надійним для кількісного визначення основних компонентів синтезованого ДМГ. Встановлено, що найбільш ефективним засобом очищення синтезованого ДМГ є кип'ятіння його над лугом з наступною дистиляцією у струмі інертного газу.

Встановлено, що бромування N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-бензохінонімінів та N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-амінофенолів залежно від природи розчинника, температури та мольного співвідношення похідна сполука - бром призводить до 2-бром-, 2,6-дибром-, 2,3,6-трибром- і 2,3,5,6-тетрабром-N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-амінофенолів, а також до 2,6-дибром-, 2,3,6-трибром- та 2,3,5,6-тетрабром-N-(N-арилсульфоніларилімідоїл)-1,4-бензохінонімінів. Виявлено, що однією з проміжних стадій отримання полібромпохідних є бромування N-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2-бром-1,4-бензохінонімінів за зв'язком C = C хіноїдного ядра з утворенням напівхіноїдних сполук - 4-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2,5,6-трибром-2-циклогексен-1-онів, які внаслідок прототропного перегрупування перетворюються на N-(N-арилсульфонілбензімідоїл)-2,5,6-трибром-1,4-амінофеноли.

Вивчено вплив термохімічної обробки антрациту, що включає його окиснення, імпрегнування розчином сполуки лужного металу та прожарювання в атмосфері інертного газу, на процес подальшого активування матеріалу водяною парою. Показано, що для підготовленого таким чином антрациту відзначається істотна інтенсифікація кінцевої стадії - одержання активованого вугілля: збільшення (майже в 3 рази) швидкості активування (обгару) антрациту та оптимальніший перебіг процесу пороутворення у порівнянні з технологією його прямого активування водяною парою.

Проведено дослідження структури та властивостей металовмісних поліуретансемікарбазидів. Показано, що механізм формування гетерогенної структури залежить від ступеня заміщення на катіон металу водню в кислотному угрупуванні піромелітового фрагмента жорстких блоків.

За реакціями 1,1-диметилгідразину з етилхлор- та етилбромацетатами, етилброммалонатом, монохлоргідрином гліцерину, етиленхлоргідрином, гліцидолом та епіхлоргідрином отримано нові похідні гідразину. Методом диференціальної скануючої калориметрії досліджено кінетику цих реакцій. Структуру та склад отриманих сполук досліджено та визначено методами ІЧ-спектроскопії, потенціометричного титрування та ебуліоскопії. Продуктами реакцій є, головним чином, солі гідразинія, в тому числі внутрішні солі, та алкілпохідне 1,1-диметилгідразину.

Вивчено рідиннофазне озонування 3-нітротолуолу в оцтовому ангідриді. Показано, що у результаті окислення 3-нітротолуолу основними продуктами реакції є пероксидні сполуки (68,5 %), вміст продуктів окислення бокового ланцюга - не більше 30,8 %. Виявлено ланцюговий механізм розкладу озону. Подано оцінку константи швидкості взаємодії пероксидного радикала з озоном.

Узагальнено дослідження біологічної дії сульфоланвмісних металокомплексів. Зроблено висновки щодо характеру впливу на біологічну активність (біоцидну, фунгіцидну, фармакологічну та рістрегулюючу) природи центрального атома М та координаційного вузла, стеричних властивостей замісників у складі ацидоліганду, електронної природи замісників у координованих лігандах і концентрації металокомплексу. Виявлено основні емпіричні фактори, які визначають взаємозв'язок: будова металокомплексу - його біологічна активність.

З використанням квантово-хімічних напівемпіричних розрахункових методів CNDO/2, MINDO/3, MNDO, AM1 та PM3 досліджено електрофільне заміщення в похідних 4-диметиламінонафталевої кислоти. Встановлено, що реакція повинна відбуватися в положенні 3 нафталінового фрагменту.

Синтезовано фототермопластичний олігомер 1-ОАГЕ з несиметричним приєднанням бокових антраценових хромофорів, який має кращу здатність утворювати комплекси з переносом заряду з акцепторами електронів та кращі інформаційні властивості порівняно з його симетричним аналогом 9-ОАГЕ.

Спектрофотометричним методом досліджено взаємодію моно-, біс- і трис(макроциклічних) комплексів міді(II) з ароматичними карбоксилатами та показано, що найбільші спектральні зміни спостерігаються під час взаємодії триядерного комплексу з комплементарним йому аніоном бензол-1,3,5-трикарбонової кислоти. Даний рецептор здійснює також регіоселективну диференціацію між ізомерами фталевих кислот. Встановлено кристалічну будову 1:2 адукта трис(макроциклічного) комплексу міді з бензолтрикарбоксилатом.

Досліджено вплив природи замісників, їх положення в бензольному кільці на способи координування лантаноїдів з гідразидним фрагментом похідних бензоїлуразиду.

Досліджено особливості одержання 1-гідроксипропан-3-сульфонату натрію, який використовується для синтезу універсального сульфоалкілювального агента - 1,3-пропансультону, в проточному реакторі взаємодією алілового спирту і бісульфіту натрію в присутності повітря та кисню як ініціаторів процесу.

Запропоновано нову методику візуалізації уповільнених гідродинамічних потоків, що враховує деякі недоліки відомих фотохромів і грунтується на явищі утворення люмінуючих просторово-часових структур у спиртових розчинах антрахінону. Досліджено механізм утворення та розвитку просторово-часових структур у розчинах антрахінону.

Реакцією тетрафторборатів арендіазонію з алілгліцидиловим ефіром в присутності родан-групи одержано (2-тіоціанато-3-аренпропоксиметил) оксирани. Встановлено, що введення гліцидильного радикалу в молекули функціалізованих похідних алілу замість атомів хлору(брому) приводить до посилення антимікробних властивостей. Заміна ізоціотіанатної групи на гліцидильний радикал приводить до сильного ослаблення цих властивостей.

Синтезовано пероксиди з віддаленою від бензольного ядра пероксидною групою алкілуванням 2-метил-, 2-феніл- і 2-(4-ізопропілфеніл)-2-пропанолами аралкільних гідропероксидів. Окисненням киснем пероксидів з ізопропільною групою одержано гідропероксипероксиди, відновленням яких до гідропероксипероксидів з подальшою дегідратацією синтезовано нові пероксидні мономери. Сполуки охарактеризовано фізико-хімічними методами.

Під час взаємодії карбонільних сполук, ізоціанатів арилсульфохлоридів із 5-гідразино-6-R-1,2,4-триазин-3(2H)-онами одержано 5-гідразино похідні 1,2,4-триазинів, які виявляють нематицидну активність.

Узагальнено результати синтезу солей та ефірів сульфоланіл-3-дитіокарбамінових кислот. Досліджено взаємодію 3-амінотіолан-1,1-діоксиду, 3-аміно-3-метилтіолан-1,1-діоксиду, N-метил-N-(діоксотіоаніл-3)аміну та N-метил-N-(3-1,1-діоксотіоаніл-3)аміну з сірковуглецем у присутності гідроксидів лужних металів або амінів. Наведено реакції деяких одержаних солей 1,1-діоксотіоаніл-3-дитіокарбамінових кислот із галогеналкілами (арилами) і розчинними у воді солями двовалентних металів.

Визначено джерела та методи одержання вихідних мономерів для синтезу енергоємних вуглеводнів. З використанням реакцій дієнового синтезу, каталітичної циклодимеризації та содимеризації, циклопропанування одержано нові вуглеводні - компоненти палив для різних виробів військового та космічного призначення.

Із використанням напівемпіричного квантовохімічного методу РМЗ вивчено утворення кватернізованого діазинового циклу в ряду похідних 4-диметиламінонафталевої кислоти за умов реакції Вільсмайєра - Хаака. Виявлено, що реакція може відбуватися шляхом двостадійної циклоізомеризації проміжного аддукту Вільсмайєра через шестицентрові циклічні перехідні стани.

Запропоновано метод синтезу ациклічних ефірів алкіл- та алілборних кислот, що грунтується на реакції утворення реактиву Гріньяра в діетиловому ефірі в присутності триалкілборату, який взаємодіє з магнійорганічною сполукою в момент утворення останньої за температури кипіння діетилового ефіру, перетворюючись на цільовий продукт.