Розглянуто одновимірне конвекційно-дисперсійне рівняння теорії перенесення реагуючих розчинів у пористому середовищі. Запропонований метод дає найкращу апроксимацію числового розв'язку як за відсутності взаємодії з твердими фазами, так і у випадку розривних початкових значень. Клас розв'язків, визначений багатовимірним розподілом змінних і з використанням функцій Хаара та сплайнів, порівняно з розв'язками, отриманими за методом Фур'є.

Показано вплив хлориду натрію на в'язкість водних розчинів алкілбензолсульфонатів натрію, триетаноламіну, моноетаноламіну, амонію. Найбільш придатною для регулювання в'язкості електролітом є триетаноламінова сіль. За чутливістю до домішок хлориду натрію катіони солей алкілбензолсульфонатів розташувались в ряд - амоній, моноетаноламін, натрій, триетаноламін.

Проведено дослідження впливу валентності катіона на структуру його гідратної оболонки. Дослідження виконано в рамках техніки інтегральних рівнянь з використанням моделі центральних сил для опису води. Виявлено значну модифікацію внутрімолекулярної структури води в гідратній оболонці високовалентних катіонів, а також ефект втрати певної кількості атомів водню гідратною оболонкою. Отриманий результат інтерпретовано гідролізом води високовалентними катіонами.

Вивчено вплив деяких факторів на екстракцію ртуті (II) фосфорорганічними сполуками та четвертинними амонієвими солями. Знайдено оптимальні умови виділення ртуті (II) з азотнокислих розчинів. Визначено розчинність екстрагентів і четвертинних амонієвих солей в органічних розчинниках різного типу.

Знайдено точний розв'язок системи нелінійних електродифузійних рівнянь для чотирьохкомпонентного електроліту з одним спільним аніоніом та двома паралельними електрохімічними реакціями на плоскому електроді. Розглянуто систему однозарядних іонів, так і іонів довільної зарядності. Отримано розподіл концентрацій всіх іонів та потенціалу в дифузійному шарі в залежності від густини загального струму. Встановлено вирази для граничного виходу за струмом для катіонів, які розряджаються, в залежності від складу електроліту та густини загального струму.

У рамках лінійної теорії стійкості досліджено границю виникнення конвективної нестійкості бінарного електроліту, що знаходиться у вертикальній циліндричній комірці кінцевої висоти за умови проведення електрохімічної реакції . Для опису границі конвекції, що виникає, використовується критичне модифіковане число Релея. Для різних співвідношень висоти циліндра до його радіуса теоретично розраховано критичні числа Релея, що порівнюються з експериментальними даними. Отримано задовільну кореляцію розрахованих значень та експериментальних результатів для випадку, коли відношення висоти циліндра до його радіуса не менше одиниці.

Розглянуто аналіз даних кондуктометричного дослідження рівноваг у розчинах несиметричних електролітів у бінарних розчинниках. Виявлено, що складні рівноваги в умовно-універсальних розчинниках у загальному випадку визначаються впливом діелектричної проникності. Описано метод розрахунку констант іонної асоціації різних іонних рівноваг. Показано, що метод можна застосовувати для обробки та інтерпретації експериментальних кондуктометричних даних для систем зі складними іонними рівновагами.

У результаті вивчення розчинності йоднуватої кислоти та йоду у водних розчинах азотної кислоти встановлено, що розчинність йоднуватої кислоти підвищується з ростом вмісту води та температури в системі, а розчинність йоду має мінімум за умови концентрації 70 %. На основі експериментальних даних одержано математичні залежності. Одержані результати можна використати для розробки технології утилізації некондиційних розчинів азотної кислоти й оксидів азоту.

Проанализированы и обобщены данные по поверхностному натяжению расплавов, смачиваемости и контактному взаимодействию в системах алмаз-нитрид бора-металлический расплав. Показано, что существует достаточно общая корреляция между адгезионной и термодинамической активностями компонентов металлических расплавов. Учет особенностей энергии межатомного взаимодействия в жидких металлических расплавах позволяет объяснить появление минимумов на изотермах смачивания и изотермах поверхностного натяжения, а также во многом определяет структуру формирующейся контактной зоны.

Оцінка стану Mn (II) у електроліті, що містить фтор-іон, різними методами (циклічною вольт-амперометрою, спектрофотометрією, електрофорезом та електропровідністю) показала утворення комплексних сполук з різними зарядами та співвідношення в них складових електроліту.

Розглянуто гідродинаміку процесів перенесення розчину електроліту крізь зворотноосмотичну мембрану, рушійною силою яких є градієнти концентрацій частинок, температури, різниця зовнішнього і осмотичного тисків та діелектричні властивості вихідного розчину, мембрани, фільтрату. Методом нерівноважного статистичного оператора Зубарєва отримано узагальнені рівняння гідродинаміки для іонів і молекул системи вихідний розчин - мембрана - фільтрат з врахуванням діелектричних властивостей розчинника. Рівняння гідродинаміки проаналізовано для трьох фаз з врахуванням особливостей, пов'язаних з обертальними рухами та діелектричною релаксацією полярних молекул розчинника.

Проведено експериментальне дослідження геометрії стаціонарного руху розчину солей, кислот і лугів в околі елемента високоградієнтної електромагнітної насадки, розміщеної у зовнішньому постійному магнітному полі. Встановлено залежності напрямку руху рідини від природи вихідної речовини, швидкості руху рідини від розміру та поверхні насадки. На базі проведених експериментів встановлено, що для голок і кулеподібних часток, розміщених у зовнішньому магнітному полі під час збільшення розміру насадки відбувається підвищення швидкостей модельних рідин. Показано, що для феромагнітних часток різних форм швидкість потоків зменшується з відстанню до поверхні насадки. Підтверджено, що напрямок руху модельних рідин зумовлений не класом речовин, а конкретними іонами, які входять у розчин.

Вивчено кінетичну поведінку оксимат-іонів у реакціях переносу толуолсульфонільної групи у сумішах вода - диметилсульфоксид змінного складу (0 - 95 % об. ДМСО). Показано, що одним з факторів, які контролюють нуклеофільність та масштаб alpha-ефекту оксимат-іонів, є сольватаційні ефекти розчинника.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г562.18

Рубрики:

Розчини електролітів

Шифр НБУВ: Ж26988 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г562.187.4

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г562.187.4

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г562.187.4

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г562.13

Рубрики:

Розчинюваність

Шифр НБУВ: Ж60673 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Г562.14

Рубрики:

Сольватація і гідратація іонів у розчинах

Шифр НБУВ: Ж21854 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено взаємний вплив оксидів азоту на їх розчинність в азотній кислоті. Показано, що в потрійній системі є евтектичні точки, аналогічні точкам подвійних систем, які зміщуються назустріч одна одній, а існування максимумів свідчить про утворення хімічних сполук оксидів азоту з азотною кислотою. На основі експериментальних даних побудовано діаграми ізотерм та доведено недоцільність розділення компонентів потрійної системи шляхом охолодження та кристалізації.