Вивчено вплив деяких неіоногенних ПАР на інтенсивність міжчастинної взаємодії в концентрованих та розбавлених водовугільних суспензіях. Встановлено, що характер дії цих хімічних сполук визначається будовою їх молекул незалежно від поверхні дисперсної фази. Показано можливість прогнозування седиментаційної стійкості концентрованих суспензій на основі вивчення властивостей розбавлених систем.

Встановлено взаємозв'язок процесів взаємної флокуляції із стійкістю частинок дисперсної фази суспензій синтетичного алмазного порошку та каолініту. Знайдено, що в цих процесах головну роль відіграє фізико-хімічна структура поверхні, а також розміри частинок дисперсної фази.

Залежність типу Мотта-Стро розглянуто як умова міцності моделі елемента структури дисперсно-зміцненого матеріалу (частинка, матриця та граничний шар між ними) під дією зовнішніх циклічних та внутрішніх залишкових напружень. Оцінено залишкові напруження і міцність граничного шару та його товщину. Досягнуто близькість експериментальних та розрахункових значень першого коефіцієнту залежності типу Мотта-Стро.

Другий коефіцієнт залежності типу Мотта - Стро розглядається як коефіцієнт інтенсивності напружень на кінці мікротріщини під дією зовнішніх циклічних та внутрішніх напружень. Індивідуальну довжину критичної мікротріщини уточнено для ряду дисперсно-зміцнених матеріалів відносно її середніх значень. Проаналізовано експериментальні залежності границь міцності та плинності вказаних матеріалів від параметрів структури двох рівнів.

Установлено вплив концентрації полімеру поліактиламіду на реологічні та оптичні властивості водних суспензій мінералу полигорскіту. Одержано кількісні характеристики флокуляційного процесу.

Наведено класифікацію робочих елементів принципу дискретно-імпульсного введення і трансформації енергії в адіабатно-закипаючих потоках дисперсних рідинних середовищ. Змодельовано та досліджено поведінку кожного елементу при зміні структури потоку в області кипіння перегрітого компонента. Оцінено величину гідродинамічних та теплових збурень та їх вплив на ефекти подрібнення дисперсних включень. Визначено дисперсність гомогенізації частинок незмішуючого компонента.

Наявність дисперсної фази в емульсійних технологічних середовищах істотно впливає на теплофізичні властивості, зокрема на теплоємність і теплопровідність. Запропоновано оцінку ступеня впливу різноманітних чинників на вказані параметри, з якої випливає висновок - добором якісного складу дисперсної фази й відповідного емульгатора можна змінювати в бажаному напрямку теплоємність і теплопровідність емульсії та тим самим інтенсифікувати теплообмінні процеси.

Проведено експериментальні дослідження ефектів подрібнення включень при затопленні парорідинної струмини адіабатнозакипаючого потоку емульсії змащувально-охолоджувальної рідини. Результати співставлено з режимом витікання без затоплення. Отримано додатковий ефект подрібнення дисперсних часток.

Розглянуто та проаналізовано кінетичні області термічного розкладу реагентів. Встановлено зв'язок між температурним інтервалом, що характеризує відповідну кінетичну область, та кінетичними параметрами активаційної кривої. Детерміновано умови гомогенної нуклеації та росту дисперсних осадів в умовах CVD. На підставі цього розроблено теоретичні засади вибору граничних режимів та оптимізації осадження розмірних порошків.

Представлены результаты исследований теплофизических свойств водных эмульсионных сред, использующихся в разнообразных технологических процессах машиностроения, пищевой и химической промышленностях. Предложены методы оценки свойств эмульсии, которые необходимы для проектирования тепломассообменного оборудования.

Вивчено реологічну поведінку дисперсій аеросилу А-175, модифікованих добавками неіоногенної поверхнево-активної речовини (НПАР) - оксиетильованого 1,1,3,3-тетраметилбутилфенолу (TRITON X-100). Встановлено, що визначальний вплив на характер реологічної поведінки дисперсій чинить концентраційний фактор. При підвищенні вмісту А-175 в межах 4.0 - 5.5 (мас.) характер течії дисперсії змінюється від квазіньютонівського до течіння з розривом суцільності, характерного для твердоподібних високоструктурованих систем.

Досліджено фактори, що впливають на стабільність змішаних дисперсій гідрофільного та гідрофобного кремнеземів. З'ясовано, що гідрофобний кремнезем може утримуватись у водній дисперсії за рахунок структурно-механічного барьєру, створеного гідрофільним кремнеземом. Вирішальним в утворенні такого бар'єру є концентраційний фактор.

Метод динамического светорассеяния применен для изучения структуры и седиментационной устойчивости суспензий наноалмазов детонационного синтеза. Предложен математический аппарат расчета параметров полидисперсности для подобного рода коллоидных систем. Изучено влияние полярности среды на полидисперсность суспензий. Получены практически важные седиментационно-устойчивые суспензии наноалмазов в неполярных органических средах. Показана возможность приготовления суспензий фрактальных частиц наноалмазов в органических средах с дисперсностью, вплотную приближающейся к области нановеществ.

Досліджено реологічні властивості - в'язкість і пластичну міцність дисперсних систем, що містять сажу, воду та водорозчинні полімери. Встановлено, що зі збільшенням питомої поверхні частинок сажі знижується її кількість, що необхідна для утворення структурованих дисперсій у водному середовищі. У присутності гідрофільних полімерів - полівінілового спирту і натрійкарбоксиметилцелюлози - структуруюча здатність частинок сажі зменшується внаслідок адсорбційної модифікації поверхні її частинок і збільшення гідрофільності.

Наведено результати досліджень усталеності водяних емульсійних середовищ, що застосовуються в різноманітних технологічних процесах машинобудування, харчовій та хімічній промисловостях. Розвинуто теорію оцінки дифузійних потоків із поверхонь емульсії. Викладено методику визначення швидкості випару, охарактеризовано процес випару термолабільної частини емульсії. Подано оцінку вірогідності зміни факторів усталеності.

Вивчено електроповерхневі властивості пінкосуспензій кремнезему та вугілля. Виміряний методом електроосмосу зета-потенціал пінкосуспензій за умов підвищення концентрації твердої фази від 20 до 50 % зменшується для кремнезему та підвищується для вугілля. Питома поверхнева провідність зменшується у 3 - 5 разів внаслідок збільшення внеску поверхні пінки у загальну поверхню дисперсної фази.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г66-5

Рубрики:

Грубодисперсні системи

Шифр НБУВ: ІВ200860 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Внаслідок аналізу кінетичних закономірностей макроскопічних процесів флокуляції та ущільнення осаду суспензії вохри за присутності іоногенних сополімерів акриламіду та їх сумішей відзначено суттєвий вплив pH середовища та режиму введення полімерних компонентів на флокулувальні показники сополімерів. Збільшення констант ущільнення та зменшення щільності осадів у разі введення поліаериламідних флокулянтів пов'язано з процесом флокулоутворення на стадії адсорбції полімерів на частках дисперсної фази.

Одержано кількісні характеристики флокуляційних процесів у водних суспензіях глинистих мінералів за присутності полімерів поліакриламіду, поліетиленоксиду та їх суміші. Встановлено взаємозв'язок реологічних та флокуляційних констант з розмірами флокул.

Установлено вплив концентрації полімеру поліакриламіду на оптичні властивості водних суспензій мінералу каолініту. Одержано кількісні характеристики флокуляційних процесів.