Методом ІЧ-спектроскопії досліджено структуру модифікованих малеїновим ангідридом нафтополімерних смол і процеси тверднення полімерної композиції на основі епоксидіанового олігомеру та модифікованої нафтополімерної смоли. Встановлено, що механізм взаємодії між епоксидним і нафтополімерним компонентами здійснюється згідно з реакцією затверднення епоксидних олігомерів ангідридами дикарбонових кислот. При співвідношені епоксидного та нафтополімерного компонентів, яке забезпечує максимальний вихід гель-фракції в композиції, відбувається повне перетворення ангідридних фрагментів модифікованих нафтополімерних смол, а в структурі утвореного епоксинафтополімерного співполімеру фіксуються залишкові епоксидні та гідроксильні групи.

Наведено результати дослідження співосаджування гідроксидів металів з сечовиноформальдегідними полімерами. Вивчено вплив параметрів процесу на властивості одержаних структурно зв'язаних полімерів. Встановлено оптимальні умови співосадження для максимального вилучення металу з розчину. Показано, що збільшення швидкості осадження забезпечує утворення більш дрібнодисперсної твердої фази продуктів, які мають перспективу використання як наповнювачі та пігменти в лакофарбових і полімерних композиціях.

Знайдено концентрації розривів і зшивок для зразків полістиролу, опромінених ультрафіолетовими променями. Показано вплив інтенсивності опромінення та глибини опромінених зразків на характер молекулярно-масових розподілів полістиролу.

Вивчено вплив апретів на властивості наповненого поліпропілену. Показано, що кремнійуретановими апретами можна регулювати фізико-механічні властивості наповнених поліпропіленових композицій, ефективність апретів визначається їх вмістом і хімічною будовою.

Встановлено, що N-алкіліден-О-нафтилуретани(N'-нафтилсечовини) з активованим трифторметильною групою азометиновим зв'язком зазнають внутрішньомолекулярну термічну циклізацію до похідних 3,4-дигідро-2H-нафто-[1,3]оксазин-4-онів та 1,2,3,4-тетрагідро-2H-нафто-[1,3]піримідин-2-онів.

Показано, що постійне магнітне поле за особливостями впливу на структуру поліметилметакрилату можна розділити на три рівні: поле як головний важіль керування процесом полімеризації, чинник збурення в процесі радикального формування ланцюга, або резонансний елемент відносно вихідної реплікації ланцюга. Дослідження зістарених зразків дозволило виявити залежність величини зміни питомої теплоємності полімерів від умов проведення синтезу.

Зроблено спробу об'єднати хімічні та фізичні підходи до проблеми створення нових струмопровідних органічних систем. Послідовно розглянуто методи електрохімічного синтезу та легування спряжених полімерів на основі ацетилену, ароматичних та поліароматичних сполук, а також природу носіїв заряду в спряжених полімерах, особливості їх структури, оптичні, магнітні та електрохімічні властивості, окреслено можливі механізми переносу заряду.

Проведено дослідження епоксидування октену-1 гідропероксидом третбутилу за наявності молібденвмісних сполук (гексакарбонілу молібдену, ацетилацетонату молібдену, оксиду молібдену (VI), борвмісних сполук (оксиду бору, борної кислоти, бури) та суміші даних сполук. Встановлено, що в реакційній суміші утворюється сполука, яка включає молібден та бор, активність якої вища за індивідуальні молібденові та борні каталізатори.

Исследовано влияние деформации и отжига на релаксационные свойства эпоксидного полимера. Показана эффективность метода ЯМР как индикатора структурных изменений, обусловленных деформацией.

Знайдено концентрації розривів і зшивок у поліпропілені, викликаних дією ультрафіолетових променів за лабораторних умов, максимально наближених до природних умов тропічної зони. Вихідними даними у визначенні концентрації розривів і зшивок були молекулярно-масові розподіли, отримані методом ГПХ. Показано вплив глибини шару опроміненого зразка, механічних навантажень і тривалості опромінення на концентрації розривів і зшивок макромолекул.

З використанням широкого експериментального матеріалу показано, що логарифм масової частки золю в радіаційно-зшитих поліолефінах лінійно залежить від логарифма дози опромінення. Лінійна апроксимація за методом найменших квадратів дає можливість визначити радіаційно-хімічний вихід зшивання макромолекул із максимально можливою точністю.

Методом малокутової рентгенографії досліджено надмолекулярну структуру поліуретансемикарбазиду (ПУС), у склад якого вводилась різна кількість хлориду заліза. Показано, що модифікація ПУС цією сіллю ефективна лише, коли її кількість складає 0.2 - 0.4 моль (на 1 моль дигідразидного фрагмента жорстких блоків), при цьому спостерігається підсилення сегрегації гнучких та жорстких блоків, збільшення розміру жорстких доменів, густини укладки в них жорстких блоків і, як наслідок, граничної міцності полімера. В той же час подальше підвищення долі хлориду заліза в ПУС до 0.5 і 0.6 моль ініціює подрібнення жорстких доменів з тенденцією до їх повного руйнування і депресію фізико-механічних властивостей полімерної матриці.

Досліджено процес парціального окиснення ізобутилового спирту в метакролеїн на гетерогенних каталізаторах. Встановлено, що максимальна селективність утворення метакролеїну спостерігається за найменшої концентрації ізобутилового спирту. Наведено дані щодо впливу часу контакту та температури на процес.

Дослідженно ефективну щільність взаємодій у полімерних сумішах вулканізований поліпрен - полівінілацетат. Встановлено, що вміст полівінілацетату призводить до зміни щільності вузлів сітки в сумішах полімерів. Зміна структурної організації сумішей пов'язана з деформацією електронних хмар.

Вивчено вплив кремнійорганічного модифікатора на процеси газопереносу та властивості епоксидно-амінної композиції. Встановлено, що введення поліорганосилоксану призводить до підвищення газопроникності композиції на 2-3 порядки. Одержані результати проаналізовано в межах термодинамічної несумісності компонентів композиції та впливу поліорганосилоксану на структуру епоксиполімерної матриці.

Досліджено процес газофазної конденсації ацетону з формальдегідом у метилвінілкетон на бінарних каталітичних системах. Встановлено вплив складу каталізатора й умов проведення процесу на конверсію реагентів, вихід і селективність утворення продуктів реакції. Визначено оптимальний склад каталізатора й оптимальні умови проведення процесу.

Синтезовано нові кополіанілінсечовини й доведено участь вторинних аміногруп в окиснювально-ініційованій полімеризації. Результати досліджень відкривають нові можливості для створення кополімерів з аніліновими фрагментами ланцюгів.

Вивчено процес структурування епокси-олігоефірних композицій в присутності модифікованої гідропероксидом трет-бутилу епоксидної смоли ЕД-20. Встановлено вплив співвідношення вихідних компонентів, природи і кількості олігоефіру, температури і часу структурування на вміст гель-фракції в суміші, а також твердості плівок на їх основі. З використанням ІЧ-спектроскопії досліджено хімізм процесу структурування.

Методами динамічної механічної релаксації та сорбції парів розчинників досліджено напіввзаємопроникні полімерні сітки напів-(ВПС) з поліуретану та полівінілпірролідону. За даними сорбції парів розчинників розраховано вільну енергію змішування полімерів під час формування напів-ВПС. Показано, що полімери, складові напів-ВПС, термодинамічно несумісні. Встановлено, що досліджена напів-ВПС являє собою двофазну систему з неповним фазовим розподілом. Склад фаз розраховано за даними в'язкопружних властивостей напів-ВПС.

Досліджено структуру та електричні властивості поліуретансемікарбазидів, які відрізняються молекулярною масою й, будовою гнучкого та жорсткого блоків. Уперше показано, що ці полімери шляхом сорбції солей металів набувають здатності до іонної провідності, чутливості до температури та магнітних характеристик металів.