Розглянуто досвід співпраці країн Європи у побудові геодезичних мереж і створення нової системи відліку з застосуванням GPS-технологій. Запропоновано заходи щодо модернізації Державної геодезичної мережі України.

Подано аналітичний огляд літературних джерел про методи врахування впливу земної атмосфери на результати координатно-часових визначень, здійснених за допомогою сучасних вимірювальних систем космічної геодезії та навігації, які використовують електромагнітні хвилі радіо- й оптичного діапазонів.

Проведено ревізію 37-річного (1964,5 - 2000,9) широтного ряду, отриманого зі спостережень на призмовій астролябії в Полтаві, з метою уточнення результатів. Використано координати високоточного каталога HIPPARCOS, а також враховано вплив нестабільності інструментальної системи, викликаної недостатньою точністю відтворення параметрів установки астролябії після ремонтно-профілактичних робіт. Схема приведення ряду до однорідної системи складається з розбивання ряду на окремі фрагменти, усередині яких інструментальна система є стабільною; вирівнювання масиву спостережень для кожного окремого фрагмента за допомогою модифікованого ланцюгового методу; визначення величини стрибків інструментальної системи на межах сусідніх інтервалів; "зшивання" ряду шляхом з урахуванням систематичних поправок, визначених на попередньому етапі. Проведено аналіз низькочастотних варіацій широти, який виявив стійкі гармоніки з періодами 3,2 і 9 років. Тренду, обумовленого віковим рухом полюса, немає. Отримані результати свідчать про необхідність переобробки ряду в системі каталогy FK6, а також притягнення даних про варіації широти Полтави, отриманих іншими інструментами. Ревізія широтного ряду, отриманого за допомогою призмової астролябії, підвищує потенціал даних широтних спостережень, а також геофізичних вимірів, накопичених у ПГО, для розв'язання задач регіональної та еволюційної геодинаміки.

Розглянуто процес точності передачі дирекційного кута в рядах несуцільних спостережень тріангуляції. Наведено формулу похибки зв'язуючої сторони, проаналізовано поздовжній і поперечний зсув ряду. Запропоновано методику попередньої оцінки точності елементів в ряду парних ланок засічок.

Рассмотрен процесс точности передачи дирекционного угла в рядах несплошных наблюдений триангуляции. Приведена формула погрешности связывающей стороны, проанализирован поперечный и продольный сдвиг ряда. Предложена методика предварительный оценки точности элементов в ряду парных звеньев засечек.

Наведено проект геодезичної основи, створений лінійно-кутовим методом несуцільних спостережень у вигляді центральної системи з 9-ти пунктів з точністю визначення координатних пунктів 1,75 мм. Викладено основні положення програми для програмованих мікрокалькуляторів МК61, МК62 з метою визначення площі з контролем і оцінкою точності за координатами вершин полігону.

Приведен проект геодезической основы, созданный линейно-угловым методом несплошных наблюдений в виде центральной системы из 9-ти пунктов с точностью определения координатных пунктов 1,75 мм. Изложены основные положения программы для программированных микрокалькуляторов МК61, МК62 для определения площади с контролем и оценкой точности по координатам вершин полигона.

Розглянуто спосіб створення геодезичної основи обласного центру методом несуцільних спостережень тріангуляції. Проаналізовано особливості створення мережі несуцільних спостережень обласного центру для забезпечення облікової одиниці площі в 1 кв. м з точністю визначення координатних пунктів 5 мм.

Рассмотрен способ создания геодезической основы областного центра методом несплошных наблюдений триангуляции. Проанализированы особенности создания сети несплошных наблюдений областного центра для обеспечения учтенной единицы площади в 1 кв. м с точностью определения координатных пунктов 5 мм.

Розглянуто особливості побудови моделі геодезичної основи, створюваної методом парних ланок засічок, а також побудови та зрівноваження мережі за виміряними кутами на пунктах. Показано, що точність сучасних опорних мереж не може забезпечити точність визначення площ землекористувачів, рівну 1 кв. м.

Рассмотрены особенности построения модели геодезической основы, созданной методом парных звеньев засечек, а также построения и уравновешивания сети по измеренным углам на пунктах. Показано, что точность современных опорных сетей не может обеспечить точность определения площадей землепользователей, равную 1 кв. м.

Показано, що для забезпечення облікової одиниці площі користувачів на території обласних центрів в 1 кв. м необхідно на порядок підвищити точність координат пунктів геодезичної мережі. Запропоновано центральну систему трилатерації на території обласного центру. На підставі проведених досліджень встановлено, що координати пунктів повинні бути визначені з точністю 2,26 мм.

Показано, что для обеспечения учтенной единицы площади пользователей на территории областных центров в 1 кв. м необходимо на порядок повысить точность координат пунктов геодезической сети. Предложена центральная система трилатерации на территории областного центра. На основании проведенных исследований установлено, что координаты пунктов должны быть определены с точностью 2,26 мм.

Розкрито теоретичні засади співвідношення у чотирикутнику без діагоналей. Розглянуто особливості представлення умовних рівнянь дирекційних кутів і координат, а також проведення польового контролю в процесі згущення мереж методом несуцільних спостережень чотирикутників без діагоналей. Запропоновано методику корелатного способу зрівноваження.

Раскрыты теоретические основы соотношения в четырехугольнике без диагоналей. Рассмотрены особенности представления условных уравнений дирекционных углов и координат, а также проведения полевого контроля при уплотнении сетей методом несплошных наблюдений четырехугольников без диагоналей. Предложена методика коррелатного способа уравновешивания.

Запропоновано методику згущення та створення геодезичних мереж лінійно-кутовим методом несуцільних спостережень (НсС). Проаналізовано особливості розробки польового контролю в процесі розвитку лінійно-кутового ряду НсС, а також урівноваження невільного ряду.

Предложена методика уплотнения и создания геодезических сетей линейно-угловым методом несплошных наблюдений (НсН). Проанализированы особенности разработки полевого контроля при развитии линейно-углового ряда НсН, а также уравновешивания несвободного ряда.

Запропоновано модель тріангуляції N 2 з Практикуму з вищої геодезії (автор Б.Н.Рабінович, 1951 р. видання). Визначено координати вихідних пунктів старшого класу, які вважаються безпомилковими для подальшого згущення з метою проведення досліджень. Визначено полігональні умови рівняння за допомогою умовних рівнянь першого порядку. Встановлено, що середня квадратична похибка одиниці ваги за результатами зрівноваження в ряді несуцільних спостережень менша, ніж в ряді традиційної побудови.

Предложена модель триангуляции N 2 из Практикума по высшей геодезии (автор Б.Н.Рабинович, 1951 г. издания). Определены координаты выходных пунктов старшего класса, которые считаются безошибочными для дальнейшего уплотнения с целью проведения исследований. Определены полигональные условия уравнения с помощью условных уравнений первого порядка. Установлено, что средняя квадратическая погрешность единицы веса по результатам уравновешивания в ряде несплошных наблюдений меньше, чем в ряде традиционного построения.

На підставі генерації середніх квадратичних похибок вимірювання кутів у тріангуляції 3-го класу виконано зрівноваження мережі суцільних і несуцільних спостережень тріангуляції. Наведено порівняльний аналіз точності врівноважених елементів даних спостережень. Розглянуто ряд, який опирається на сторони з відомими координатами пунктів старшого класу, які можуть бути визначенні з використанням системи GPS.

На основе генерации средних квадратических погрешностей измерения углов в триангуляции 3-го класса охарактеризован процесс уравновешивания сети сплошных и несплошных наблюдений триангуляции. Приведен сравнительный анализ точности уравновешенных элементов данных наблюдений. Рассмотрен ряд, опирающийся на стороны с известными координатами пунктов старшего класса, которые могут быть определены по системе GPS.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д115 я7

Рубрики:

Астрономо-геодезичні і геодезичні сітки

Шифр НБУВ: В348309 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито теоретичні засади визначення співвідношення елементів типової фігури методом парних ланок засічок (МПЛЗ). Висвітлено теорії передачі дирекційних кутів і сторін у рядах МПЛЗ. Розглянуто особливості розробки координатних умовних рівнянь сторони, а також умовного рівняння кутів у рядах МПЛЗ.

Раскрыты теоретические основы определения соотношения элементов типовой фигуры методом парных звеньев засечек (МПЗЗ). Освещены теории передачи дирекционных углов и сторон в рядах МПЗЗ. Рассмотрены особенности разработки координатных условных уравнений стороны, а также условного уравнения углов в рядах МПЗЗ.

Наведено принципові схеми методу створення опорних геодезичних мереж парними ланками засічок (ПЛЗ). Розглянуто теоретичні засади, визначення, співвідношення елементів типової фігури методу ПЛЗ, а також умовні рівняння, які виникають у невільній мережі. Запропоновано метод польового контролю, а також методику оцінки точності елементів ряду ПЛЗ.

Приведены принципиальные схемы метода создания опорных геодезических сетей парными звеньями засечек (ПЗЗ). Рассмотрены теоретические основы, определения, соотношения элементов типовой фигуры метода ПЗЗ, а также условные уравнения, возникающие в несвободной сети. Предложены метод полевого контроля, а также методика оценки точности элементов ряда ПЗЗ.

Установлено особливості просторово-часових змін показника заломлення повітря в полярних регіонах і вплив представлення межового шару атмосфери на величину астрономічної рефракції та атмосферної затримки за результатами супутникових віддалемірних спостережень. Розроблено алгоритми обчислення інтегрального кута астрономічної рефракції. За аномаліями астрономічної рефракції оцінено придатність таблиць рефракції для полярних регіонів. Установлено величину впливу температурної інверсії на астрономічну рефракцію. Наведено моделі атмосфери для її визначення на Антарктичному узбережжі та в Центральній Антарктиді. Розроблено способи визначення кута астрономічної рефракції за вертикальної рефракції. Установлено, що позатропосферна частина вологої складової зенітної затримки у GPS виміри в полярних регіонах, в літній період, сягає 20 % і більше від її повної величини. Розроблено моделі атмосфери для визначення зенітної тропосферної затримки на станціях Антарктичного узбережжя.

Розглянуто високоточні кутомірні прилади, методи їх дослідження. Проаналізовано джерела похибок у процесі вимірювання кутів, висвітлено загальні положення про обробку тріангуляції. Описано метод точної полігонометрії, запропоновано методику оцінки точності кутових і лінійних вимірювань. Розкрито суть тригонометричного нівелювання.

Рассмотрены высокоточные угломерные приборы, методы их исследования. Проанализированы источники погрешностей при измерении углов, освещены общие положения, касающиеся обработки триангуляции. Описан метод точной полигонометрии, предложена методика оценки точности угловых и линейных измерений. Раскрыта сущность тригонометрического нивелирования.

Наведено цілі, принципи, організаційну структуру та напрямки діяльності Комітету супутникового спостереження Землі (CEOS), як головної міжнародної організації, що координує цю важливу сферу космічних досліджень і технологій.

На базі генетичного підходу розглянуто методичні аспекти визначення вимог до параметрів космічних систем дистанційного зондування Землі (ДЗЗ). В цьому разі вимоги до параметрів системи визначено з умови їх відповідності характеристикам, які забезпечують вирішення тематичних задач науково-прикладних програм ДЗЗ з найбільшою вірогідністю.

Досліджено вплив різних факторів на результати реєстрації моментів спостережень у найбільш використовуваних на практиці методах визначення високоточних астрономічних азимутів. Показано залежність величини цих помилок як від азимутів вертикалів зірок, так і від їх зенітних відстаней.