Розкрито теоретико-методичні засади вивчення карт-портоланів - морських карт XIII - XVII ст. Обгрунтовано та реалізовано цілісну системну методику дослідження старовинних картографічних документів як навігаційних посібників у даний період. Висвітлено теоретико-методологічні положення дослідження старовинних картографічних творів як історичних документальних свідчень розвитку та проблем суспільно-політичних відносин і технологічного рівня суспільства, а також їх сприйняття як представників певного етапу у розвитку картографії. Наведено підхід до класифікації карт-портоланів як специфічних творів, визначено ідентифікаційні ознаки, проаналізовано вплив на розвиток картографії, їх роль як інформаційних документів в історико-географічних дослідженнях.

Раскрыты теоретико-методические основы изучения карт-портоланов - морских карт XIII - XVII ст. Обоснована и реализована целостная системная методика исследования древних картографических документов как навигационных пособий в данный период. Освещены теоретико-методологические положения исследования древних картографических произведений как исторических документальных свидетельств развития и проблем общественно-политических отношений и технологического уровня общества, а также их восприятия как представителей определенного этапа в развитии картографии. Изложен подход к классификации карт-портоланов как специфических произведений, определены идентификационные свойства, проанализированы влияние на развитие картографии, их роль как информационных документов в историко-географических исследованиях.

Проанализированы топонимы в регионе Черного и Азовского морей на доступных картах-портоланах Пьетро Весконте периода 1311 - 1321 гг. по собственной методике. Выведены закономерности применения топонимов. Восстановлено 17 утраченных названий. Найдены косвенные доказательства переезда картографа из Генуи в Венецию после 1313 г. Обнаружено возможное вмешательство Марино Санудо, который имел возможность измененить написание топонимов в западной части Черного моря на карте-портолане Пьетро Весконте 1320 - 1321 гг. Выведенные закономерности дают возможность применить его методику в дальнейших исследованиях карт-портоланов других авторов и анонимных.

Розглянуто можливості використання даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) у прикладних завданнях, пов'язаних із вивченням водних об'єктів України. Описано історію розвитку ДЗЗ і засоби обробки супутникової інформації. Показано можливості використання ДЗЗ для візуалізації рельєфу земної поверхні й уточнення довжини річок і водозбірної площі. Подано відомості щодо меж річкових басейнів. Розроблено алгоритм визначення сучасної площі та корисного об'єму дніпровських водосховищ. Наведено результати досліджень екологічного стану водних об'єктів: температури та каламутності води, її "цвітіння" тощо. Висвітлено закономірності льодового режиму водосховищ.

Представлено топоніми узбережжя Чорного і Азовського морів, зазначені на середньовічних рукописних морських картах ХІV -ІІ століть, так званих «картах-портоланах». Топоніми 394 карт-портоланів з понад 750 відомих, що збереглись до нашого часу, які охоплюють регіон Чорного моря. Кожен топонім описано і локалізовано на сучасних картах, надано статистичні, хронологічні, картографічні, топонімічні та історичні характеристики кожного топоніму. Проаналізовано хороніми і пелагоніми цього регіону. Наведено результати авторської методики зіставлення карт на підставі ідентичності топонімів. Надано прогноз щодо карти про час і місце створення, в тому числі щодо підписаних і датованих. Надано зведені переліки топонімів, хоронімів і пелагонімів, включаючи аналіз їх застосування на досліджуваних картах-портоланах.

Здійснена оцінка основних стадій та закономірностей формування берегів великих рівнинних водосховищ. Робота виконана на основі аналізу багаторічної динаміки розвитку берегів дніпровських водосховищ, а також узагальнення опублікованих матеріалів по волзьких та інших великих рівнинних водосховищах. Розглянуто основні стадії формування берегів (абразійного і абразійно-акумулятивного вирівнювання, абразійно-акумулятивного розчленування) та відповідні їм типологічні характеристики, особливості їх прояву в різних частинах водосховищ. Показано роль вихідного рельєфу і геологічної будови річкової долини в розвитку берегових процесів. Відзначено умовність стадії динамічної рівноваги для берегів водосховищ і зростаючу роль вздовжберегових течій і пов'язаних з ними потоків наносів і динамічних систем берегів. Проаналізовано основні закономірності процесів формування берегів - спадковість, спрямованість, інерційність і мінливість розвитку. Запропоновані підходи можуть бути використані для типізації берегів, еколого-гідроморфологічного зонування та районування берегової зони дніпровських водосховищ.