Показано актуальність вирішення задачі оцінки сейсмічного ефекту наземних вибухів в ближній зоні спостереження за допомогою підсистеми геофізичного контролю полігонного вимірювально-обчислювального комплексу. Запропоновано методичний апарат визначення сейсмічного ефекту наземних вибухів на основі оцінювання максимальної масової швидкості в грунтовому масиві, яка зменшується за ступеневою залежністю від відстані від місця вибуху до місця реєстрації сейсмічних хвиль та маси заряду. Введено коефіцієнти, які дозволяють враховувати конкретні умови реєстрації сейсмічного ефекту наземних вибухів.

Показано актуальність розробки нових підходів до об'єктивного оперативного контролю полігонних випробувань. Запропоновано варіант підсистеми геофізичного контролю полігонного вимірювально-обчислювального комплексу для оперативного контролю бойових стрільб, зокрема дистанційної оцінки результатів бомбометань, ракетних та артилерійських стрільб. Висунуто основні вимоги щодо забезпечення функціонування підсистеми геофізичного контролю полігонних випробувань. Оцінено помилки визначення координат джерела сейсмічного збурення під час використання запропонованої підсистеми.

Отмечено, что в связи с возрастающими требованиями сейсморазведки к более детальному изучению глубинного строения Земли, а также переходом к трехмерным наблюдениям необходимы значительные вычислительные ресурсы для обработки данных, особенно с применением таких объемных процедур, как миграция исходных сейсмограмм (до суммы) и моделирование волнового поля. Для увеличения вычислительной мощности компьютера применяют многопроцессорные кластеры. При этом надо разрабатывать специальное программное обеспечение, которое предусматривает распараллеливание процесса вычислений на нескольких процессорах. Предложены алгоритмы конечно-разностной миграции исходных сейсмограмм и моделирование волнового поля с распараллеливанием вычислений на заданном количестве процессоров. Эффективность разработок продемонстрировано на модельных и практических примерах.

Мета роботи - створення методики моделювання сейсмічних хвильових полів для широкого класу вертикально- та горизонтально-неоднорідних шаруватих середовищ. Моделювання надасть змогу точніше оцінити характеристики осадових товщ під час дослідження передаточних характеристик середовища під інженерними спорудами. Моделювання в області інженерної сейсміки потребує використовувати широкий частотний діапазон (у межах частот від 0 до 200 Гц) для дослідження всіх можливих впливів на інженерні споруди. Для розв'язання прямої задачі необхідно використовувати математичні методи моделювання, які надають змогу враховувати різні види і форми неоднорідностей, та складну будову осадового шару. Дослідження проведено через розв'язання прямої динамічної задачі сейсміки за допомогою методу скінченних елементів. Цей метод математичного моделювання надає можливість проводити розрахунки для моделей, які є складними за своєю будовою. Під час розв'язання прямої динамічної задачі сейсміки вказаним методом коливання середовища розраховуються для кожного моменту часу, тому не втрачається можливість урахування різних обмінних ефектів всередині моделі, а також розраховуються моделі з різною складною геометричною будовою середовища та різноманітними включеннями. Для моделювання використано наявні двовимірні моделі середовища. Під час завдання сигналу у вигляді, близькому до дельта-імпульсу, одержано відклик середовища у повному можливому діапазоні частот коливання моделі, без додаткового оброблення вихідних результатів. Створено програмний пакет для математичного моделювання сейсмічного хвильового поля. Результатом моделювання є одержане поле переміщень, швидкостей переміщень, прискорення, а також відповідні частотні характеристики для цієї моделі. Одержаний у результаті досліджень програмний пакет надає змогу в інтерактивному режимі досліджувати динамічні характеристики та резонансні частоти осадового шару.

Комплексна проблема формування гранітного шару Землі певним чином відображає глобальну еволюцію планети, її речовинну диференціацію, формування ядра, літосфери та зовнішніх оболонок. Усе більш досконалі сейсмотомографічні дослідження, які суттєво конкретизують будову глибинних геосфер та візуалізують зв'язки між ними, надають нові імпульси для пошуків нових вирішень ряду давніх проблем, зокрема "проблеми гранітів". Аналіз еволюції уявлень про гранітоутворення та формування гранітного шару, що формувались як у рамках геосинклінально-платформної, так і плитотекгонічної концепцій, на новій сейсмотомографічній основі дозволяє виділення двох відносно незалежних різнорівневих флюїдно-магматичних систем: базальтоїдної (тектоносферної) і гранітоїдної (наскрізномантійно-тектоносферної) та запропонувати схему-модель формування і розвитку значною мірою гіпотетичної гранітоїдної флюїдно-магматичної системи. Модель передбачає формування на межі "ядро - мантія" критичних за масштабами і тисками термофлюїдних скупчень із стійкою кремній-лужною хімічною спеціалізацією - результатом диференціації у рідкому середовищі та послідовне їх проникнення до верхніх рівнів планети, де в силу відповідних p,t-умов можливе формування кварц-польовошпатових мінеральних асоціацій (гранітоутворення). Ареали гранітоутворення на верхньокоровому рівні визначаються не окремими тектонічними режимами чи геодинамічними обстановками, а масштабами глибинних термофлюїдних аномалій, які опосередковано пов'язані із формуванням тектоносферних базальтоїдних флюїдно-магматичних систем і трансформуються коровими структурами. Гранітоутворення здійснюється шляхом взаємодії гранітизуючих флюїдів із базальтоїдними розплавами різних рівнів зародження та з твердим верхньокоровим субстратом різного віку та походження. Таким чином формуються метамагматичні, гібридні, строкаті за складом, з переважанням порфіроподібних, часом рапаківіподібних граніти, тіла яких несуть ознаки алохтонного залягання, та автохтонні палінгенно-метасомагичні мігматити і гранітоїди, становлення яких супроводжується специфічним коровим тектогенезом. Дискретні процеси масового гранітоутворення можуть частково збігатися із тектоносферними базальтоїдними флюїдно-магматичними системами, які мають переважно перманентний розвиток.

Досліджено можливості формування глибинного зображення геологічного середовища за даними морської сейсморозвідки, зареєстрованими за допомогою методу відбитих хвиль (МВХ) багаторазовими перекриттями і методу заломлених хвиль (МЗХ) глибинним сейсмічним зондуванням (ГСЗ). Показано різницю в алгоритмах формування зображення середовища із застосуванням скінченно-різницевої міграції поля відбитих і заломлених проникаючих (рефрагованих) хвиль. Розглянуто питання різного завдання швидкісних функцій для продовжень часового і хвильового полів за міграції полів відбитих і рефрагованих хвиль. Виконано оцінювання та порівняння роздільної здатності двох методів міграції. Показано можливість зіставлення і узагальнення їх результатів. Дослідження виконано на прикладі сейсмічних даних, спостережених МВХ багаторазовими перекриттями і МЗХ ГСЗ у районі акваторії Азовського моря.

Важливим чинником екологічної безпеки нафто-газотранспортних комплексів є сейсмічність. Любий сейсмічний прояв може стати додатковим механічним навантаженням на конструктивні елементи обладнання та ініціювати аварійну ситуацію. Джерела сейсмічності можуть бути зовнішні та внутрішні. Тому, в роботі на основі сучасної теоретичної бази досліджень з питань техногенної сейсмоекології та практичного досвіду комплексного дослідження чинників техногенної сейсмічності проаналізовано процес формування екологічної небезпеки родовищ вуглеводнів та об'єктів нафто-газотранспортних систем внутрішніми та зовнішніми чинниками сейсмічного генезису. Проаналізовано просторові та експлуатаційні аспекти формування негативного впливу техногенної та природно-антропогенної сейсмічності на геологічне середовище та технологічні об'єкти родовищ та систем транспортування нафти і газу, встановлено пріоритетні джерела та напрямки поширення небезпеки в умовах нафто-газоносних районів Дніпровсько-Донецької западини. Встановлено, що інтенсивність сейсмоколивань техногенного генезису та можливих природних сейсмічних проявів на досліджуваних територіях є еквівалентними, що обгрунтовує необхідність проведення районування території за чинниками техногенної сейсмічності при будівництві та експлуатації даних об'єктів.

В пределах Украинского щита основными источниками наведенной сейсмичности являются многочисленные взрывные работы на предприятиях открытой и подземной добычи минеральных ресурсов. Сейсмическими станциями Главного центра специального контроля Государственного космического агентства Украины и сетью сейсмических станций Института геофизики НАН Украины ежегодно регистрируются тысячи промышленных взрывов на открытых карьерах и в шахтах, значение магнитуды mb которых превышает 0,5. На основе анализа сейсмических сигналов, зарегистрированных станциями сейсмологической сети Главного центра специального контроля Государственного космического агентства Украины определены соотношения магнитуд (M) и мощностей (Y) взрывов на промышленных карьерах Киевской, Житомирской, Винницкой, Ривненской, Хмельницкой и Черкасской областей. По результатам анализа зависимости M = f(Y) для каждого из исследованных карьеров рассчитано усредненное соотношение между магнитудами и мощностями взрывов. Данное соотношение можно считать справедливым для условий Украинского щита и в дальнейшем использовать при оценке влияния взрывных работ на людей и окружающую среду.

Безперервний профіль DOBREfraction'99/DOBRE-2 ширококутного сейсмічного зондування і спільної глибинної точки завдовжки 775 км відпрацьовано міжнародне колективом дослідників з України, Польщі, Данії, США, Нідерландів, Німеччини, Великобританії та Норвегії в 1999 і 2007 рр. Профіль перетинає південно-східну частину Східноєвропейської платформи (південний схил Воронезького кристалічного масиву, Донбас, Приазовський мегаблок Українського щита), Північноазовський прогин, Середньоазовське підняття, індоло-Кубанський прогин, Кримсько-Кавказьку інверсійну зону, прогин Сорокіна, хребти Шатського і Андрусова Східночорноморської западини. Вперше вздовж профілю проведено комплексне геолого-геофізичне дослідження особливостей будови всього розрізу літосфери з використанням сейсмічних даних, магнітного, гравітаційного і теплового полів сейсмотомографії, даних спонтанної електромагнітної емісії Землі. Одержано принципово нову інформацію про будову літосфери і доказово розв'язано низку спірних проблем. У тектонічному відношенні літосфера є складним колажем структур, що утворилися за різних геодинамічних умов від архею до неогену в результаті послідовних етапів її формування. Регіональними закономірностями будови літосфери є зменшення потужності кори з півночі на південь - від давніх структур до молодих з одночасним підніманням покрівлі астеносфери від 210 км під Воронезьким кристалічним масивом до 90 км під Східночорноморською западиною. Стандартну континентальну кристалічну кору виявлено на південному схилі Воронезького кристалічного масиву і в Приазовському мегаблоці, тоді як у Донбасі вона перебудована палеозойським рифтоутворенням. Вперше використано аналіз неоднорідностей кристалічної кори і мантії для оцінювання положення та стану границі Східноєвропейської платформи і Перехідної зони до Скіфської плити, яка співпадає з найглибшим положенням покрівлі астеносфери та зоною поділу літосферної мантії за швидкісною харктеристикою. Зміна типу кристалічної кори під Головним Азовським насувом фіксує поховану границю Східноєвропейської платформи. Встановлено приуроченість великих осадових структур до зон зміни складу кристалічної кори, які співпадають зі сутурами. Головні розломи осадового чохла простежуються в розрізі кристалічної кори та у верхах мантії як різновікові шовні зони. Підкорове розущільнення мантії і формування коромантійної суміші у підошві кори, які досягають максимальної товщини між Південнокримською і Мезозойською сутурами та в Донбасі, зумовлені переробкою речовини літосфери у процесі її розвитку. Різні типи кристалічної кори і пологі похили внутрішньокорових порушень, що призвели у деяких зонах до "подвоювання" різних шарів кристалічної кори, засвідчують неодноразову субдукцію океанічної кори Палео-, Мезо- і Неотетісу. Наявність низькошвидкісного мантійного шару в зоні між Південнокримською і Мезозойською сутурами вказує на сучасний прояв сумарного ефекту післяпалеозойських субдукцій. Визначено набір порід, що можуть складати кристалічну кору в межах південного схилу Воронезького кристалічного масиву, Донбасу і Приазовського мегаблоку. В Кримсько-Кавказькій інверсійній зоні на глибині 30 км установлено комплекс порід, властивий стандартній континентальній корі, альтернативний прогнозу серпентинізації основних порід у результаті локального піднімання мантії.

Дан анализ существующих разведывательно-сигнализационных приборов, построенные на принципах, в основе которых лежит использование современных сейсмоакустических датчиков обнаружения координат подвижных и неподвижных объектов. Раскрыты преимущества и недостатки сейсмического и акустического принципов обнаружения как отдельных и независимых методов, а также преимущества при применении комбинированного способа обнаружения. Комплексное использование акустических, сейсмических или сейсмоакустических датчиков вместо только одного типового элемента позволяет существенно расширять области применения комплексных групп этих устройств, соответственно уменьшает влияние природных свойств на процессы для качественных и точных результатов измерения. Приведены результаты автоматической обработки реальных сейсмоакустических записей на полигоне "Дивички", полученные с помощью метода математической обработки сейсмического, акустического или сейсмоакустического сигнала. Этот метод базируется на широко известном методе выделения первичных вступлений волн на основе использования LTA/STA метода (Long Time Amplitude/Short Time Amplitude method). Согласно результатам исследований автоматизированный подход обработки потока данных наоснове использования LTA/STA метода позволяет достаточно точно определять время вступления волн сейсмоакустического сигнала различного происхождения. Проведена предварительная статистическая оценка разности значений рассчитанных координат источника сейсмоакустического сигнала и его реальных координат. Показано, что существует возможный выбор оптимального значения скорости распространения сейсмоакустического сигнала, значение которого может быть использовано при проведении последующих исследований на полигонах, карьерах или в шахтах. Представлены предварительные выводы, согласно которым одновременное использование общих принципов для сейсмического и акустического сигналов при выявлении их происхождения значительно повышает эффективность работы этих методов и средств для обнаружения координат подвижных объектов или техногенных явлений, а также увеличивает точность определения динамики значений координат военных объектов и других опасных процессов, которые они генерируют.

У сучасній техніці при реєстрації сейсмічних сигналів у якості давача найбільше поширення отримали індуктивні сейсмоприймачі (геофони). При розробці апаратури прийому сейсмічних сигналів найбільшу увагу приділяють вхідним підсилювачам, до яких безпосередньо підключається геофон. Так як, в залежності від типу сейсмічного дослідження необхідно виділяти певні діапазони вхідних частот до геофонів додаються ланки фільтрації і корекції форми АЧХ та ФЧХ геофону. Робота геофону повинна розглядатися в комплексі з вхідними каскадами приймача сейсмічних хвиль. Проаналізовано основні параметри геофонів, що наводяться у документації на виріб, виділенні основні параметри, за якими буде оцінюватися адекватність створеної моделі. Аналіз проводився на прикладі моделі GS-ONE виробництва компанії Geospace (USA). Розглянуто будовугеофона та принцип електромеханічних аналогій для створення схеми заміщення. Приведена схема заміщення з урахуванням паразитних параметрів та методика вимірювання і розрахунку елементів схеми. Розглянуто вплив шунтуючого опору, підключеного до вихідних клем геофона, на роботу геофона. Проведено розрахунок елементів схеми по наведеній методиці на прикладі геофона GS-ONE, представлено графіки АЧХ та ФЧХ, отриманні в результаті моделювання у пакеті NI Multisim. Оцінено результати моделювання за їх відповідністю до аналогічних, наведених у документації на геофон. Висновки: у даній моделі підвищена точність у порівнянні з відомими моделями [1,2] завдяки врахуванню наявності вихідної ланки геофона увигляді котушки індуктивності та її паразитних параметрів. Розроблена методика може застосовуватися для розрахунку параметрів схеми заміщення геофона та використання в пакетах моделювання електронних схем. Модель не враховує абсолютно усіх процесів, що проходять у геофоні, що призводить до відхилення в показниках амплітуди у АЧХ перетворювача до 8 % а відхилення ФЧХ до 2х градусів. Проте подальше доповнення моделі ускладнить її використання в інженерній практиці і з цієї точки зору не є доцільним.

В останні роки велику увагу геологів привертає дегазація Землі. Діапазон думок за різними аспектами проблеми дуже значний. Частина з них, з погляду автора, спирається на необгрунтоване припущення або неправильно інтерпретовані факти. Зроблено спробу коротко розглянути найсуперечливіші аспекти концепції за допомогою методів аналізу, що дає змогу застосувати адвекційно-поліморфну гіпотезу і деякі результати, одержані з її використанням. Необхідним виявилося наведення даних щодо тепломасоперенесення у тектоносфері, для якого доведено визначальний вплив на геодинаміку. Головну увагу приділено кількості речовини, що переноситься, та енергії, яку витрачають глибинні процеси. Розглянуно збіжність параметрів масового потоку, що переносить газову компоненту з мантії в кору та атмосферу, який виявлено за ізотопно-геохронометричними даними та схемою глибинних процесів у запропонованій гіпотезі. Наведено параметри процесу дегазації при магматизмі та циркуляції флюїдів під час утворення родовищ руд і вуглеводнів. Показано, що енергія, яку переносять флюїди, незіставна з енергією, необхідною для геодинамічних процесів. Проаналізовано утворення флюїдів у породах кори при активізації. Передусім вивчено утворення водневого флюїду та його роль в утворенні родовищ вуглеводнів. Загальна кількість корових флюїдів може бути узгодженою з кількістю флюїдів, фіксованою при дегазації Землі. Участь флюїдів з верхньої мантії не викликає сумнівів, вони виникають у процесі активізації тектоносфери, тепломасоперенесення, що супроводжується частковим плавленням порід. Однак їх кількість незначна порівняно з кількістю корових флюїдів. Обгрунтовано уявлення про відсутність умов у нижній мантії та ядрі для утворення флюїдів, здатних виноситися у верхню мантію та кору. Розглянуто швидкісні розрізи для обгрунтування такого процесу. Як регіони для цього контролю обрано перехідні зони між континентами й Тихим океаном, де швидкісні збурення можуть бути максимальними. Показано недостовірність аномалій швидкості поширення сейсмічних хвиль, які виділяють у нижній мантії за даними сейсмотомографічних досліджень.

Для розрахунку сейсмостійкості об'єктів на сейсмічні навантаження прямим динамічним методом потрібні розрахункові акселерограми для конкретного будівельного майданчика. Показано, що використання акселерограм, які не враховують підсилювальні властивості грунту конкретної ділянки дослідження, може призвести до некоректних інженерних і конструкторських розрахунків сейсмостійкості будівель. Розглянуто питання різниці максимального прискорення при одному і тому самому вхідному русі (у вигляді акселерограми) на різних ділянках, розташованих близько одна до одної. Наведено результати моделювання підсилення одного і того самого вхідного руху грунтовими товщами двох різних ділянок. Ділянки мають подібну геологічну структуру. Корінні породи залягають на тій самій глибині. Географічно ділянки розташовані на відстані 10 км одна від одної у Києві на правому березі Дніпра. За таких умов при проектуванні сейсмостійких об'єктів інженери-конструктори для розрахунків поєднання аварійних навантажень з урахуванням сейсмічного впливу зазвичай використовують один і той самий набір проектних акселерограм. Згідно з результатами моделювання, підсилення грунту за однакового вхідного руху, навіть на близько розташованих ділянках і, на перший погляд, з подібною геологічною структурою, може суттєво різнитися. Така розбіжність зумовлена різноманіттям грунтових умов і особливостями поширення в них сейсмічної хвилі, тобто фільтрувальними сейсмічними властивостями грунтів. Використання розрахункових акселерограм, які не враховують фільтрувальні властивості грунтів на конкретному досліджуваному майданчику, призводить до некоректних інженерних і конструкторських розрахунків сейсмостійкості будівель. Показано, що акселерограми слід розраховувати тільки з урахуванням фільтрувальних властивостей грунтів для конкретних майданчиків передбачуваного сейсмостійкого будівництва, що дає змогу досягти необхідної сейсмостійкості за одночасного зниження вартості об'єкта.

Вивчено глибинну будову західної частини Скіфської мікроплити (CM) за даними глибинного сейсмічного зондування (ГСЗ). За сучасними сейсмічними даними, які одержано вздовж профілю DOBRE-5 (2011), виявлено нові, раніше невідомі сейсмічні границі. Зокрема, виділено похилу сейсмічну границю (ПСГ), яка пов'язується із зоною зчленування Східноєвропейської платформи (СЄП) з CM. Показано, що ПСГ в земній корі мікроплити, імовірно, є пізньопалеозойсько-ранньомезозойською Північнокримською сутурою. Підраховано, що ПСГ має середній кут нахилу 17° в південному напряму та сформувалась в обстановці північно-північно-західного - південно-південно-східного стиснення. За результатами аналізу швидкостей пружних хвиль сейсмічних розрізах по профілях DOBRE -5 (2011), DOBRE -4 (2009), DOBRE -2 (2007) і VRANCHEA-99 показано, що CM має тришарову структуру земної кори як і СЄП. Локальна сейсмічність CM і ПСГ може свідчити щодо наявності процесів сучасного літосферного складкоутворення та пов'язаного з ним розломоутворення в земній корі зони зчленування південної околиці СЄП і CM. Діє механізм поширення тектонічної деформації від південних активних границь CM, де вона взаємодіє з Альпійсько-Гімалайським складчастим поясом (АГП), далеко у внутрішньоплитові області СЄП.

Для решения прямых задач сейсмики, а именно построения скоростных моделей глубинного сейсмического зондирования (ГСЗ), необходимо иметь максимальное количество годографов отраженных волн от геологических границ. Наиболее сильные отражения находятся на небольшом удалении от пункта взрыва. Чем больше расстояние, тем меньше амплитуда колебания сейсмических отраженных волн и тем сложнее их выделять из волнового поля. Задача статьи - предложить способ повышения информативности данных ГСЗ путем выделения малоамплитудных отраженных волн и их годографов от границ, залегающих на больших глубинах. В основе указанного способа лежит разностный метод пространственного выделения годографов целевых волн по расчетному или произвольно выбранному направлению. В результате исходное волновое поле разделяется на поле с волнами-помехами различного происхождения и волновое поле полезных сигналов. Работоспособность метода демонстрируется на модельных временных сейсмических разрезах, полученных с помощью программы полноволнового моделирования Tesseral 2D. В качестве полевого материала использовались данные ГСЗ, полученные при выполнении морской части проекта DOBRE-2. Для Черного моря выделены годографы отраженных волн от фундамента, перекрытых разнообразными волнами-помехами от верхней части сейсмического разреза. Для Азовского моря обработан участок, находящийся на расстоянии 130 - 150 км от источника сейсмических колебаний. Ослабленная отраженная волна от границы Мохо до глубины 45 км была скрыта волнами-помехами, поэтому для выделения целевой отраженной волны использовалось расчетное направление годографа. Применение предложенного способа позволяет увеличить количество используемых годографов для построения скоростных моделей, что, в свою очередь, повышает достоверность решения прямых и обратных задач.

Сейсмічний профіль TTZ-South з використанням заломлених і відбитих у закритичній зоні заломлених хвиль, відпрацьований у 2018 p., перетинає південно-західний район України і південно-східний регіон Польщі. Профіль TTZ-South був спрямований на вивчення структури земної кори і верхньої мантії Транс'європейської шовної зони (ТЄШЗ) і південно-західного сегмента Східно-Європейського кратона (схила Українського щита). Профіль довжиною ~550 км (~230 км в Польщі і ~320 км на заході України) є продовженням раніше реалізованих проектів у Польщі - профілю TTZ (1993 р.) і CEL03 (2000 р). Глибинне сейсмічне зондування за профілем TTZ-South, виконане з використанням 320 сейсмічних станцій TEXAN і DATA-CUBE, надало змогу одержати сейсмічні записи високої якості з одинадцяти пунктів вибуху (шість в Україні і п'ять у Польщі). У даній роботі наведено спрощену Р-швидкісну модель, що базується на інверсії часів пробігу перших вступів P-хвиль, побудовану з використанням програми сейсмічної томографії перших вступів FAST. Одержане зображення являє собою попередню швидкісну модель, яка складається з осадового шару і кристалічної кори, що включає верхній, середній і нижній її шари. Поверхня Мохо, що апроксимується ізолінією 7,5 км/с, розташована на глибині 45 - 47 км у центральній частині профілю, здіймається до 40 і 37 км у північній (Радом-Лисогорський блок у Польщі) і південній (Волино-Подільська монокліналь в Україні) частинах профілю відповідно. Особливістю швидкісного розрізу є ряд високошвидкісних тіл, виявлених у діапазоні глибин 10 - 35 км. Подібні високошвидкісні тіла раніше були виявлені в корі Радом-Лисогірського блоку. Тіла, виявлені на глибині 10 - 35 км, можуть бути алохтонними фрагментами спочатку єдиного масиву основних порід або окремими тілами основного складу, що впровадилися в кору в неопротерозої під час розколу суперконтінета Родінія, який супроводжувався потужним рифтогенезом. Прояви рифтогенного магматизму відомі в північно-східній частині Волино-Подільської моноклінали, де на поверхню виходять вендські трапи.

Приведены результаты скоростного моделирования (ray-tracing modelling) по трем профилям ГСЗ 14, 15,16, отработанным в восточной части Черного моря более 40 лет назад. Эти профили представляют собой систему радиальных профилей, расходящихся из одного общего пункта взрыва в Восточно-Черноморской впадине (ВЧВ) и пересекающих вал Шатского. Результаты моделирования показали, что тонкая (~10 км) кристаллическая кора ВЧВ со скоростями, увеличивающимися с 6,5 км/с в фундаменте до 7,0 км/с на поверхности Мохо (20 - 22 км) перекрыта осадками ~10 км мощности. Вал Шатского имеет континентальную кору ~30 км мощности с двумя слоями - верхней корой 15 км мощности (со скоростью 6,0 - 6,5 км/с) и нижней корой 10 км мощности (6,5 - 7 км/с). Переход от тонкой субокеанической коры ВЧВ к блоку континентальной коры вала Шатского происходит довольно резко, на интервале ~25 км, где наблюдается изменения во всех слоях коры - от осадков до Мохо. Зона перехода двух типов коры имеет линейный характер, параллельна береговой линии восточной части Черного моря и ассоциируется с линейной магнитной Алуштинско-Батумской аномалией того же (северо-западного) простирания. Указанные особенности могут свидетельствовать в пользу тектонической природы переходной зоны, формирование и активизация которой происходили на главных этапах эволюции региона - при закрытии мезозойского океана Тетис, рифтогенном раскрытии ВЧВ в меловое время, и в ходе альпийского тектогенеза в обстановке сжатия. Клиновидная форма ВЧВ, расширяющаяся в юго-восточном направлении до 160 - 180 км, хорошо согласуется с идеей рифтогенного раскрытия ВЧВ в раннем мелу в результате ротации Центрально-Черноморского поднятия (вала Архангельского) против часовой стрелки.

Наведено результати рекогносцирувального обстеження локальних зон у межах нафтової площадки вулкана Узон, Богачовського родовища нафти, ділянки розташування вибухової воронки на Ямалі. Експериментальні дослідження з використанням прямопошукової технології частотно-резонансної обробки та інтерпретації супутникових знімків і фотознімків проведено з метою вивчення особливостей глибинної будови ділянок обстеження. Результати інструментальних вимірювань свідчать про те, що всі ділянки обстеження розташовані над вулканами осадових порід, у межах яких практично завжди здійснюється синтез нафти, конденсату та газу на межі 57 км. У контурах генеруючих вуглеводні (ВВ) вулканів існують глибинні канали, по яких нафта, конденсат і газ мігрують у верхні горизонти розрізу та можуть поповнювати вже сформовані поклади на родовищах ВВ. У разі відсутності надійних покришок над такими каналами нафта, конденсат і газ можуть мігрувати на поверхню, а газ далі - в атмосферу. Вимірами в межах відносно великої площі в районі вулкана Узон підтверджено наявність усіх раніше встановлених типів вулканів. Це вулкани, заповнені: сіллю; осадовими породами 1 - 6 груп; вапняками; доломітами; мергелями; кременистими породами; гранітами; базальтами; ультрамафічними породами; кімберлітами. Принципово важливе значення мають отримані інструментальними вимірами додаткові свідчення на користь глибинного (абіогенного) генезису нафти, конденсату та газу. Численні факти фіксації сигналів від нафти, конденсату та газу на границі їх синтезу 57 км у межах ділянок обстеження і в інших регіонах світу надають підставу констатувати міграцію абіогенного метану в атмосферу Землі в колосальних обсягах! Локальні зони міграції газу в атмосферу можуть слугувати індикаторами активності вулканів, в яких здійснюється синтез ВВ. У цих випадках буріння свердловин на ділянках розташування глибинних каналів міграції абіогенних ВВ у верхні горизонти розрізу може бути пов'язано з великими ризиками - з аварійними ситуаціями під час буріння.

На основі аналізу характеристик сейсмічних сигналів від людини та транспортних засобів, що рухаються, запропоновано і обгрунтовано доцільність використання часових параметрів сейсмосигналів для розпізнавання рухомих об'єктів віддаленими автономними сейсмічними пристроями. Сформульовано прості та достатньо надійні методи розпізнавання рухомих об'єктів. Проведена апробація таких методів за допомогою розробленого автономного сейсмічного пристрою. Вказано на техніко-економічну ефективність запропонованих методів у порівнянні з відомими рішеннями на інших принципах.

Сейсмічний профіль TTZ-South із використанням заломлених та відбитих у закритичній зоні хвиль, відпрацьований у 2018 р., перетинає південно-західний район України і південно-східний регіон Польщі. Профіль TTZ-South був спрямований на вивчення структури земної кори та верхньої мантії Транс'європейської шовної зони і південно-західного сегмента Східноєвропейського кратону (схилу Українського щита). Профіль завдовжки ~550 км (~230 км у Польщі і ~320 км на заході України) є продовженням раніше реалізованих проектів у Польщі - профілю TTZ (1993 р.) і CEL03 (2000 р.). Глибинне сейсмічне зондування за профілем TTZ-South виконано з використанням 320 сейсмічних станцій TEXAN і DATA-CUBE, що надало змогу одержати сейсмічні записи високої якості з 11 пунктів вибуху (6 - в Україні і 5 - у Польщі). За програмою сейсмічної томографії перших вступів FAST побудовано спрощену P-швидкісну модель, що грунтується на інверсії часів пробігу перших вступів P-хвиль. Одержане зображення демонструє попередню швидкісну модель, яка складається з осадового комплексу і кристалічної кори, що охоплює верхній, середній і нижній її шари. Поверхня поділу Мохо, яку апроксимовано ізолінією 7,5 км/с, розташована на глибині 45 - 47 км у центральній частині профілю, у північній (Радом-Лисогорський блок у Польщі) і південній (Волино-Подільська монокліналь в Україні) частинах профілю вона піднімається до глибин 40 та 37 км відповідно. Особливістю швидкісного розрізу є наявність високошвидкісних тіл, виявлених у діапазоні глибин 10 - 35 км. Подібні високошвидкісні тіла раніше було виявлено в корі Радом-Лисогорського блока. Тіла, що залягають на глибині 10 - 35 км, можуть бути алохтонними фрагментами спочатку єдиного масиву основних порід або окремими тілами основного складу, що проникли в кору в неопротерозої під час розколу суперконтиненту Родинія, який супроводжувався потужним рифтогенезом. Прояви рифтогенного магматизму відомі у північно-східній частині Волино-Подільської монокліналі, де на поверхню виходять вендські трапи.