Рассмотрены особенности вычисления определенных интегралов с помощью теоремы о среднем значении. Приведены примеры вычисления интегралов вероятностей, рефракции и многомерных интегралов, находящих применение при определении параметров решения проблемы производительности. Описаны законы образования производных высших порядков, сложный закон образования производных, формула Лейбница, уравнение траектории распространения луча.

Описано випадки несподіваної (аномальної), з точки зору найбільш поширених сучасних уявлень, зміни атмосферного випромінювання в міліметровому діапазоні довжин хвиль. Запропоновано гіпотезу про існування в безхмарній атмосфері краплинної та кристалічної вологи. Таке припущення дає можливість пояснити численні випадки аномального перевищення експериментальних і теоретичних значень радіояскравості атмосфери, що спостерігаються у короткохвильовій ділянці міліметрового діапазону.

Досліджено поширення оптичного випромінювання в земній атмосфері та його спотворення. Розглянуто основні механізми трансформації оптичних сигналів, пов'язаних із молекулярним, аерозольним та турбулентним розсіянням світла, способи їх опису та застосування для моделювання впливу реальної атмосфери. Отримано вираз для частотно-контрастної характеристики атмосфери для подальшого практичного застосування в ході атмосферної корекції даних ДЗЗ, проведено його якісний аналіз.

Проаналізовано можливості числового розв'язку зворотної задачі рефракції (задачі відновлення профілю показника заломлення атмосфери Землі за приповерховими вимірюваннями кута рефракції сигналу радіомаяка, який розташовано на ШСЗ) в ході наведення її до інтегрального рівняння Фредгольма першого роду типу згортки. Встановлено, що методична помилка розв'язку рівняння за допомогою методу інтегральних фур'є-перетворень, яка зобов'язана довизначенням кутомісткової залежності кута рефракції поза інтервалом вимірювань різними засобами (зокрема, нульовими значеннями), в реальних ситуаціях перевищує помилки, пов'язані з регулярізацією та неточним вимірюванням кута рефракції.

Розроблено методику параметричної ідентифікації оптичної функції передачі модуляції атмосфери, для чого застосовано прямий підхід на основі МНК для розв'язання поставленої задачі. Його особливість пов'язана з розв'язуванням нелінійних рівнянь, яке потребує складних комп'ютерних обчислень. Побудовано алгоритм оцінювання параметрів оптичної передатної функції (ОПФ). Визначено невідомі коефіцієнти ОПФ реальної атмосфери. Одержані результати можна використовувати для попередньої обробки й атмосферної корекції аерокосмічних знімків високого розрізнення.

Показано, що у разі нормальної стратифікації атмосфери можна визначати вертикальну рефракцію з точністю до, якщо враховувати вплив вологості.

Рассмотрена возможность применения интерферометра, принимающего радиосигнал с геостационарного искусственного спутника Земли (ГИСЗ), для измерения интегрального по трассе градиента коэффициента преломления тропосферы в рамках экспоненциальной модели тропосферы. Приведены факторы, влияющие на точность измерений угла прихода, такие как шумы приемника, нестабильность положения фазового центра антенн, изменение свойств фидерного тракта, и проведена их оценка. Рассмотрены требования к различным характеристикам интерферометра.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д234.2 + В342.2 в641

Рубрики:

Атмосферна оптика

Теорія оптичних систем і оптичних зображень

Шифр НБУВ: Ж70474 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Надано кількісну оцінку ефективності використання природної освітленості в різних системах лічби часу та рекомендації щодо її поліпшення.

Представлены результаты типизации синоптических процессов в северо-западном Причерноморье, способствующих ухудшению дальности видимости. Приведены типовые приземные карты и рассмотрена повторяемость видимости различных градаций по типам синоптических ситуаций.

Запропоновано якісно новий підхід щодо вирішення проблеми вертикальної рефракції під час геодезичних вимірювань, зокрема, її аномальної складової, яка обумовлена термічно турбулентним станом атмосфери. Сформульовано основні положення теорії аномальної вертикальної рефракції, яка базується на закономірностях флуктуацій аномальних вертикальних градієнтів температури. Теоретично обгрунтовано єдність турбулентності атмосфери та аномальної вертикальної рефракції, викликаних одними й тими ж фізичними явищами, в основі яких лежать закони плавучості та земного тяжіння елементарних частинок повітря. Зазначено, що максимальні флуктуації зображень візирних цілей у зорових трубах геодезичних приладів залежать від максимальних флуктуацій аномальних вертикальних градієнтів температури. Доведено, що у термічно турбулентній атмосфері середня аномальна вертикальна рефракція дорівнює максимальній амплітуді коливань візирних цілей, величина якої прямопропорційна довжині лінії візування. Обгрунтовано можливість прогнозування аномальної вертикальної рефракції за коливаннями візирних цілей. Розроблено основи розрахунків способів та засобів визначення та урахування дії вертикальної рефракції під час вимірювань, які грунтуються на можливості керування лазерним променем за допомогою магніто- та п'єзоелектричних пристроїв, що живляться від фотоелектричних давачів. Встановлено, що роздільна здатність даних засобів відповідає вимогам точності фіксації енергетичної осі лазерного променя.

Висвітлено актуфльні питання рефрактометрії. Розглянуто засади теорії земної рефракції, методи визначення та врахування вертикальної та бокової рефракції, а також флуктуаційні методи врахування вертикальної рефракції, що грунтуються на законах турбулентності атмосфери. Наведено інформацію про будову атмосфери, основні диференціальні рівняння земної (вертикальної та бокової) рефракції, особливості дії та раціональні методи врахування бокової рефракції у міській тріангуляції.

Освещены актуальные вопросы рефрактометрии. Рассмотрены основы теории земной рефракции, методы определения и учета вертикальной и боковой рефракции, а также флуктуационные методы учета вертикальной рефракции, базирующиеся на законах турбулентности атмосферы. Дана информация о строении атмосферы, основных дифференциальных уравнениях земной (вертикальной и боковой) рефракции, особенностях действия и рациональных методах учета боковой рефракции в городской триангуляции.

Наведено опис розробленого вимірювача коефіцієнта ослаблення світла, структуру та результати лабораторних досліджень експериментального зразка вимірювача.

На основі потокової камери штучного туману створено лабораторну установку для калібрування спрямованих нефелометрів в одиницях показника розсіяння світла в тестовому середовищі. Показник розсіяння знайдено на основі результатів експериментального визначення мікрофізичних параметрів туману та теоретично розрахованих значень факторів ефективності розсіяння для його крапель. Нефелометри, прокалібровані за таким методом, придатні для визначення дальності видимості в природних туманах та густих серпанках.

Розглянуто можливість математичного моделювання проходження світлового потоку в атмосфері. Проведено математичне моделювання пропускання світла в атмосфері та виявлено залежності пропускання від концентрації атмосфери, тиску та температури.

Мета роботи - вибір методу та створення пристрою контролю за станом поляризації сонячного випромінювання, відбитого від озонового шару стратосфери Землі, з борта мікросупутника. Розглянуто питання теорії дослідження, алгоритму роботи та організації космічного експерименту. Зроблено висновок про можливість моніторингу озонового шару Землі з космосу за допомогою методу ультрафіолетової стокс-поляриметрії. Метод Стокса надає можливість одержувати інформацію з досліджуваного розсіяного стратосферою сонячного випромінювання. Оперативне одержання інформації в автоматичному режимі спрощує обробку інформаційного сигналу і його передачу з борту ШСЗ різним споживачам (передачу на Землю). Проведені дослідження також показують, що метод Стокса надає можливість одержувати поляризаційні параметри розсіяного стратосферою випромінювання в автоматичному режимі значно простіше у порівнянні з класичними методами еліпсометрії.

Рассмотрено влияние рефракции на геодезические измерения при разных высотах прохождения визирных лучей света в условиях неустойчивой стратификации атмосферы. Установлено, что в термически турбулентной атмосфере в слое воздуха 1 - 3 м, в котором ведется геометрическое нивелирование, аномальная рефракция обратно пропорциональна эквивалентной высоте луча; в слое выше трех метров - обратно пропорциональна эквивалентной высоте в степени 2/3. Предложено использовать вышеуказанные закономерности для прогнозирования влияния рефракции на геодезические измерения.

В МГИ солнечным фотометром CIMEL СЕ-318 проводится мониторинг оптических свойств атмосферы. Исследована статистическая структура полученного массива. Оценены временные и спектральные особенности распределения оптических параметров, в их связи со спецификой измерений и применением стандартных алгоритмов коррекции.

Приведен краткий научно-исторический очерк про раскрытие отечественными и зарубежными учеными-первопроходцами электрофизических и электрохимических тайн ряда природных световых явлений, носящих для человечества глобальный планетарный характер и сопровождающих протекание в околоземном атмосферном пространстве полярного сияния, радуги и фотосинтеза.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д234.2

Рубрики:

Атмосферна оптика

Шифр НБУВ: Ж14846 Пошук видання у каталогах НБУВ