Розглянуто регіональні питання розвитку синоптичних процесів, умови формування, мінливість складових циркуляційного процесу, а також барико-циркулярні особливості розвитку синоптичного процесу. Особливу увагу приділено комплексному вивченню аналізу типових синоптичних процесів і впливу регіональних умов території України на прояв погодних умов.

Рассмотрены региональные вопросы развития синоптических процессов, условия формирования, переменчивость составных циркуляционного процесса, а также барико-циркуляционные особенности развития синоптического процесса. Значительное внимание уделено комплексному изучению анализа типовых синоптических процессов и влиянию региональных условий территории Украины на проявление погодных условий.

Запропоновано методику моделювання процесу випаровування вологи з грунтового шару за допомогою механізму конвективної дифузії. Розглянуто проблему моделювання цього процесу у природному середовищі.

Отмечено, что с использованием системной методологии, стохастического подхода и методов аэродинамики приземного слоя получены интегральные уравнения для оценки величины экологического риска, связанного с возможным ущербом для растений от химического загрязнения атмосферы.

Выполнено оценку значений выпадающего водяного пара в пункте Киев.

Розглянуто зміни щільності атмосфери, що виникають під час руху космічних апаратів по майже колових орбітах навколо Землі (діапазон висот 550 - 750 км). Розглянуто тільки короткоперіодичні зміни щільності атмосфери з частотами, близькими до частоти орбітального руху. Вважається, що причинами виникнення таких змін щільності є: добовий ефект здуття атмосфери на сонячному боці Землі; зміна висоти орбіти як наслідок нецентральності гравітаційного поля Землі; зміна висоти орбіти через її еліптичність.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д243.8

Рубрики:

Взаємодія моря з атмосферою

Шифр НБУВ: РА361614 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлены предварительные результаты совместного российско-украинского эксперимента по выявлению влияния пленок на морской поверхности на турбулентность в приводном слое атмосферы. Эксперимент был проведен в октябре 2009 г. с океанографической платформы Морского гидрофизического института НАН Украины. Показано, что пленочный слик с характерным горизонтальным масштабом в сотни метров вызывает уменьшение аэродинамической шероховатости морской поверхности, сопровождающееся увеличением скорости ветра на фиксированном горизонте. Также обнаружено, что слик влияет на турбулентность приводного слоя атмосферы, приводя к возмущениям высокочастотных интервалов спектров турбулентных флуктуаций скорости, температуры, концентраций водяного пара и углекислого газа.

Приведены результаты компьютерных экспериментов на основе новой микросистемной технологии "GeoMath" по моделированию глобальных механизмов в атмосферных низкочастотных процессах, оценке баланса углового момента Земли и эффектов телеконнекции, а также УКВ радиоволноводам.

Изучена структура приводного слоя атмосферы после резкого изменения характеристик поверхности в прибрежной зоне Черного моря. Для анализа использовались данные измерений характеристик турбулентности в слое 1 - 21 м над поверхностью моря и ветровых волн на разгоне около 1 км при ветре с берега, имеющего горный рельеф. Показано, что профили средней скорости ветра и интенсивность турбулентности существенно отличаются от характеристик пограничного слоя, типичного для условий открытого моря или прибрежных зон с ровным рельефом береговой линии. Экспериментальные данные позволяют оценить развитие внутреннего пограничного слоя, адаптированного к морской поверхности. Высота этого слоя определяется точкой перегиба профиля скорости и изменяется в пределах 1/300 - 1/150 от расстояния до берега. В случае берегового бриза воздушный поток подобен струйному течению устойчиво стратифицированного холодного воздуха над теплым морем с максимумом скорости на высоте около 6 м. При умеренном и сильном ветре высота внутреннего пограничного слоя увеличивается от 2 до 6 м с ростом интенсивности турбулентности независимо от скорости ветра и локальной стратификации над морем. Полученные оценки более чем на порядок меньше традиционных представлений о высоте внутреннего пограничного слоя (~ 1/10 от разгона), основанных только на изменении шероховатости поверхности между сушей и морем.

Рассмотрены метеорологические факторы и факторы подстилающей поверхности, определяющие интенсивность процессов испарения и конденсации влаги из приземного слоя воздуха на базе экспериментальных исследований, проведённых на Колымской водно-балансовой станции.

Наведено сучасні фізико-географічні та водобалансові характеристики Каховського водосховища, проведено оцінювання випаровування з водної його поверхні як важливої витратної складової водного балансу водосховища за різними розрахунковими формулами. Проаналізовано вплив температурного фактора на показники випаровування за умов глобального потепління. Запропоновано спрощені засоби для оперативного визначення втрат води на випаровування з водної поверхні водосховища. Виявлено тенденції збільшення середньорічної температури повітря, водної поверхні та показників випаровування за весь період експлуатації водосховища (1956 - 2012 рр.).

Проведено комплексне статистичне дослідження просторово-часових змін температурно-вологісного та вітрового режиму тропосфери над Антарктидою за умов глобальних змін клімату. Вперше проаналізовано результати розрахунків і просторового-часового розподілу відношення середньої кількості хмар нижнього ярусу до загальної кількості хмар. Виявлено локальну неоднорідність приземної температури повітря -диполь за допомогою сумісного аналізу карт коефіцієнтів кореляції та карт аномалій приземної температури повітря. Надано фізичне обгрунтування умов формування диполю та його переміщення по території Антарктиди. Визначено зв’язок приземної температури повітря з теплими та холодними епізодами ЕПДК. Розраховано основні статистичні характеристики приземної температури повітря, визначено характеристики мінливості температури повітря тропосфери Антарктики за останні 30 років. З'ясовано основні кількісні та якісні тенденції температури повітря, досліджено режим вітру на стандартних ізобаричних поверхнях, просторово-часовий розподіл значень вологовмісту тропосфери Антарктиди. Виявлено сучасні тенденції змін вологовмісту тропосфери та визначено причини цих змін. Розраховано кількість вологи, яка переноситься над Антарктидою та може впливати на збільшення кількості опадів. Визначено кількісні та якісні характеристики адвекції вологи в тропосфері Антарктиди, побудовано поля вологовмісту та вологопереносу, які дозволили з'ясувати загальні риси просторового розподілу, локалізувати зони надходження водяної пари та визначити зв’язки зі змінами циклонічної активності. Виявлено та інтерпретовано зони максимумів кількісних характеристик енергетичного спектру домінуючих і побічних періодичностей в районі Східної Антарктиди.

Проведено класифікацію явищ Ель-Ніньо-Південного Коливання (ЕНПК) і вивчено відклики гідрометеорологічних полів Тихоокеанського й Атлантико-Європейського регіонів на явища ЕНПК різних типів. За даними 153-річного історичного масиву аномалій температури поверхні океану LDEO (Колумбійський університет США) й індексу Південного коливання проведено кластерний аналіз і виділено три типи явищ Ель-Ніньо - весняні, літньо-осінні нетривалі й літньо-осінні тривалі. Одержано та проаналізовано їх характеристики: термін початку, тривалість, інтенсивність, особливості еволюції. Досліджено реакцію полів приземного атмосферного тиску, температури повітря та температури поверхні океану в Тихоокеанському й Атлантико-Європейському регіонах, включаючи територію України та Чорне море, на явища Ель-Ніньо різних типів.

Обгрунтовано метод розрахунку щомісячних шарів випаровування з водної поверхні Тилігульського лиману з використанням середньомісячних значень температур і відносної вологості повітря. Визначені щорічні, середні багаторічні, найбільші та найменші шари випаровування. Встановлено, що в середньому річний шар випаровування дорівнює 665 мм та перевищує шар атмосферних опадів на 262 мм. Визначено, що за рахунок атмосферних опадів, стоку річок та випаровування з водної поверхні прирощення рівня води в лимані за період з 1958 по 2012 рр. дорівнює майже мінус 4,8 м, тобто при відсутності водообміну з морем через з'єднувальний канал відмітка рівня води Тилігульського лиману в кінці 2012 р. дорівнювала б мінус 6,2 м БС.

Рассмотрена изменчивость теплового баланса поверхности Земли и его составляющих на различных временных масштабах по данным реанализа NCEP/NCAR за период 1950 - 2001 гг.

Рассмотрены изменения составляющих теплового баланса поверхности Земли, температуры воздуха и атмосферного давления при смене отрицательной фазы Тихоокеанской декадной осцилляции на положительную по данным реанализа NCEP/NCAR за период 1948 - 2004 гг.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д243 + В654.13-2

Рубрики:

Фізика приземного шару атмосфери

Земля-планета

Шифр НБУВ: Ж73941 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Исследована задача подготовки горизонтально-неструктурированной вычислительной сетки с помощью программы GMSH для трехмерного гидродинамического (CFD) моделирования приземного слоя атмосферы в окрестности городской застройки с использованием программного комплекса OpenFoam и информации о застройке местности. Разработаны алгоритмы использования свободно доступных ГИС-данных программы Google Earth u глобальных наборов категорий землепользования и топографии.

Осуществлена апробация параметризаций турбулентных процессов в атмосферном пограничном слое на основании разных методов замыкания системы дифференциальных уравнений над океанической поверхностью. В группу этих методов входят модели от первого до 1,5 порядков замыкания. Проверка успешности использования схем параметризаций турбулентности производится на базе фактического материала. Количественное согласие с натурными данными оценивалось с помощью коэффициентов корреляции и различия по сезонам и за год в целом. Качественный анализ проводился на основе сопоставления осредненных профилей за каждый месяц года и временного хода на опорных уровнях основных метеорологических величин.

Встановлено, що просторово-часовий контроль даних спостережень для перевірки достовірності температури грунту на глибинах із застосуванням апроксимації профілю середніх місячних значень температури грунту за допомогою полінома другого порядку не завжди достатньо ефективний, особливо у перехідні місяці, коли з'являється велика кількость нев'язок, що перевищують критерій достовірності, які під час критичного контролю не підтверджуються. Ця методика в деяких випадках може спричинити хибні висновки також за умови встановлення літнього чи зимового типу розподілу температури грунту на глибинах. Однією з причин цього є те, що коефіцієнти полінома другого порядку для отримання апроксимованих значень температури грунту на глибинах були розраховані з використанням даних, отриманих до 1984 р. Враховуючи результати порівняння фактичних профілів температури з апроксимованими значеннями та багаторічними даними, пропонується під час критичного контролю температури грунту на глибинах використовувати середні багаторічні дані температури за останні 10 років та профілі температури станцій-аналогів. Під час доопрацювання програми просторово-часового контролю рекомендовано, крім одержання таблиць нев'язок, градієнтів і виправлених значень температури грунту, передбачити обов'язкову побудову багаторічних місячних профілів температури грунту на глибинах та створення карт територіального розподілу температури грунту на різних глибинах. Також бажано перерахувати коефіцієнти полінома другого порядку для розрахунку апроксимованих значень температури грунту з використанням більш сучасних даних.