Проаналізовано можливості підсилення в магнітосфері УНЧ електромагнітного випромінювання літосферного походження. Отримано оцінку інтегрального підсилення альфвенівської хвилі (АХ) у випадку її резонансної взаємодії з захопленими в радіаційних поясах протонами. На базі моделей тонкої плівки та однорідного шару для іоносфери розраховано коефіцієнт відбиття АХ. Проаналізовано вплив основних параметрів системи на коефіцієнт відбиття АХ. Для отриманих коефіцієнтів підсилення та відбиття проаналізовано можливість утворення "активного" магнітосферного резонатора, де електромагнітне випромінювання сейсмогенної природи може підсилюватись.

Розглянуто механізм трансформації інфразвукових хвиль, що генеруються в атмосфері внаслідок збурень різного походження, в низькочастотне електромагнітне випромінювання в Е-шарі іоносфери. Доведено можливість генерації низькочастотних вістлерів. Запропоновано дисперсійне рівняння для таких хвиль, а також описано зв'язок між частотами інфразвуку та низькочастотних вістлерів.

Наведено залежності зсуву температур іонів та електронів від дисперсії оцінок виміряних автокореляційних функцій сигналу некогерентного розсіяння, які отримано за допомогою комп'ютерного експерименту. Доведено, що з використанням методу найменших квадратів, значення та знак зсуву зумовлені початковим відношенням температур. Запропоновано шляхи корекції результатів іоно-сферних вимірювань.

Досліджено проникнення електростатичного поля у іоносферу від збурень, локалізованих у атмосфері або літосфері. Числовим методом розв'язано задачу електростатики для середовища з просторово неоднорідною анізотропною провідністю. Розглянуто задачу про збудження поля струмовими джерелами, локалізованими у літосфері та збурення електричного поля в іоносфері у разі створення області з підвищеною провідністю в атмосфері. Модельні значення електричного поля здатні помітно впливати на характеристики іоносферного D-шару, але недостатні для зміни властивостей більш високих шарів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д244.61 + В652.6

Рубрики:

Іоносфера

Сонячні затемнення

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В333.212 + Д244.61

Рубрики:

Непружні взаємодії і їх перерізи

Іоносфера

Шифр НБУВ: Ж14258 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою радара часткових відбиттів (2,2 МГц) спостережено за станом нижньої іоносфери в денний час 10 і 12 серпня, а також 11 серпня 1999 р. (день 83 %-го затемнення Сонця). Виявлено та знайдено пояснення зміни, що супроводжують затемнення, параметрів частково-відбитих сигналів. Спостережені процеси тривали більше двох годин, вони були обумовлені, в основному, охолодженням атмосферного газу, зменшенням швидкості іонізації та подальшим зменшенням концентрації електронів у нижній іоносфері на 30 - 50 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д244.61 + В652.67

Рубрики:

Іоносфера

Шифр НБУВ: Ж15835 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены особенности выполнения российских программ создания и целевого использования орбитальных пилотируемых комплексов. Показана роль распада возбужденных состояний в методе ядерной хронометрии астрофизических процессов. Проанализировано влияние внутренних гравитационных волн верхней атмосферы на рекомбинационные процессы в ионосферной плазме. На основе высокотемпературных сверхпроводников выявлены нелинейные эффекты в микрополосковых резонаторах. Описана математическая модель генерации магнитного поля планет.

Приведены сравнительные характеристики методов зондирования ионосферы сигналами с разными видами манипуляций. Описаны особенности теплового режима нейтральной атмосферы во время магнитной бури, процессы в околоземном космосе, сопровождавшие магнитную бурю. Рассмотрены вопросы оптимизации обнаружения сигналов в радиотехнических системах ближней навигации. Освещены информационные возможности цифровой обработки радиосигналов с известной несущей частотой. Проанализированы особенности работы радара некогерентного рассеяния со сложным зондирующим сигналом.

Освещены ионосферные эффекты магнитосферных электрических полей по наблюдениям на радаре некогерентного рассеяния в Харькове. Проанализированы регрессионные зависимости электронной концентрации области F2 ионосферы от солнечной активности по данным Харьковского радара некогерентного рассеяния. Рассмотрены вопросы корреляционной обработки сигнала некогерентного рассеяния. Определены ионосферные параметры в методе некогерентного рассеяния на основе использования искусственных нейронных сетей.

Рассмотрены методы исследований плазменных образований в околоземном пространстве. Освещены вопросы радиозондирования ионосферы, методы некогерентного и ракурсного рассеяния радиоволн.

Наведено результати досліджень з питань релятивістської астрофізики, фізики Сонця, астрометрії, метеорної астрономії, дослідження полярних сайв. Проаналізовано роль механізмів магнітної антиплавучості у формуванні "королівської зони" сонячних плям. Розглянуто питання гідродинамічної колімації релятивістських струменів під час спалахів гіпернових зір, гравітаційного лінзування петлями космічних струн. Викладено спектральну характеристику телевізійної системи для спостережень метеорів.

Приведены результаты исследований по вопросам релятивистской астрофизики, физики Солнца, астрометрии, метеорной астрономии, исследования полярных сияний. Проанализирована роль механизмов магнитной антиплавучести в формировании "королевской зоны" солнечных пятен. Рассмотрены вопросы гидродинамической колимации релятивистских лучей при вспышке гиперновых звезд, гравитационного линзования петлями космических струн. Изложена спектральная характеристика телевизионной системы для наблюдений метеоров.

Описано історію спостереження розщеплення резонансних частот резонатора Земля - іоносфера. Зняття виродження резонансних частот глобального резонатора виникає завдяки анізотропії іоносферної плазми, що знаходиться в магнітному полі Землі. Розщеплення не зафіксовано в спектрах інтенсивності природного радіосигналу, оскільки відмінності власних частот менші, ніж ширина резонансних піків. Ефект можна спостерігати якщо скористатися відмінностями розподілу поля у просторі, включаючи його поляризацію: центральним частотам мультиплетів відповідають стоячі хвилі, а боковим власним частотам - хвилі з заходу на схід та зі сходу на захід. Просторовий розподіл вертикального електричного поля вивчався наприкінці 1960 - початку 1970-х рр. Було виконано синхронну та когерентну реєстрацію у рознесених пунктах прийому. Результати спостережень інтерпретувалися як детектування розщеплення власних частот. Пізніше було показано, що данні допускають інше пояснення. Розщеплення власних частот проявляється також і в тому, що схрещені горизонтальні магнітні компоненти поля зсунуті за фазою, з'являється еліптична поляризація. Вимірювання 1980-х рр. знайшли еліптичну поляризацію, але її частотні зміни відрізнялися від тих, що очікувались, зважаючи на існуючі дані. Відповідні розрахунки були виконані та опубліковані нещодавно, проведено порівняння із спеціальним сучасним експериментом. Так було доказано, що розщеплення власних частот порожнини Земля - іоносфера дійсно спостерігаються експериментально.

На частотах глобального резонансу переважають бокові частоти мультиплетів, та в більшій частині порожнини Земля-іоносфера спостерігаються хвилі, що біжать із заходу на схід. Використання даних вимірювань дозволило одержати оцінку параметра гіротропії для плазми нижньої іоносфери, що дорівнює приблизно одиниці.

History is described of detection of the line splitting in the Earth -ionosphere cavity. The lift of degeneracy occurs owing to the anisotropy of the ionospheric plasma placed in the geomagnetic field. Splitting cannot be observed in the power spectraof resonance signal, as the separation of eigen-values is smaller that natural width of resonance lines. The effect might be detected when using different spatial distributions of individual eigen-functions, including the polarization of the field. The central frequencies of the multiplets correspond to the standing waves, while the side frequencies are related with the waves traveling to the west and to the east. The spatial distribution of vertical electric field was studied in late 60s - early 70s when the simultaneous and coherent records were performed in distant observatories. The results observed were interpreted as detection of line splitting. It was shown later that data allow for an alternative explanation. Line splitting manifests itself as an elliptical polarization caused by a phase shift between the crossed horizontal magnetic field components. Measurements made in 80s found the elliptical polarization, but its frequency dependence deviated from that expected from the elementary considerations. Relevant computations were made and published only recently accompanied by experimental data obtained in special observations. Thus it was demonstrated that the line splitting is really observed in the Earth - ionosphere cavity.

Наведено метод некогерентного розсіяння радіохвиль, що дозволяє визначати експериментально як регулярні варіації основних параметрів іоносфери, так і їх поведінку під час збурень різного характеру. Методика визначення параметрів незбуреної іоносфери враховує те, що часові зміни параметрів відбуваються повільно, явно виражено головний максимум електронної концентрації, в зовнішній іоносфері концентрація плазми експоненційно зменшується зі зростанням висоти. Під час збурень зв'язок між перерізом розсіяння і параметрами іоносфери зберігаються, але висотні та часові залежності кореляційної функції середовища, що розсіює, можуть відрізнятися від цих залежностей у незбуреному стані. Під час іоносферної бурі може спостерігатися "когерентна луна", перебудова шару F2, змінюючи висотні залежності іоносферних параметрів. Це призвело до зміни методики визначення параметрів іоносфери за умов іоносферних збурень. Наведено результати експериментальних вимірювань під час магнітних збурень 30 травня 2003 р. та 9 - 10 листопада 2004 р. Представлено висотні залежності оцінок кореляційної та спектральної функції, перерізу розсіяння та швидкості дрейфу плазми, висотно-часове розподілення потужності розсіяного сигналу. Наведено порівняння одержаних результатів та зіставлення їх з характеристиками космічної погоди.

Приведен метод некогерентного рассеяния радиоволн позволяет определять экспериментально как регулярные вариации основных параметров ионосферы, так и их поведение во время возмущений различного характера. Методика определения параметров невозмущенной ионосферы учитывает, что их временные изменения происходят медленно, явно выражен главный максимум электронной концентрации, во внешней ионосфере концентрация плазмы экспоненциально уменьшается с ростом высоты. Во время возмущений связь между сечением рассеяния и параметрами ионосферы сохраняется, но высотные и временные зависимости корреляционной функции рассеивающей среды могут отличаться от этих зависимостей в спокойном состоянии. Во время возмущений может наблюдаться сигнал "когерентного эха", перестройка слоя F2, изменяющие высотные зависимости ионосферных параметров. Это привело к изменениям в методике определения параметров ионосферы в условиях ионосферных возмущений. Приведены результаты экспериментальных измерений в период магнитных бурь 30 мая 2003 г. и 9 - 10 ноября 2004 г. Представлены высотные зависимости оценок корреляционной и спектральной функций, сечения рассеяния и скорости дрейфа плазмы, высотно-временные распределения мощности рассеянного сигнала. Проведено сравнение полученных результатов и сопоставление их с характеристиками космической погоды.

The method incoherent scatter of radio waves allows to determine experimentally both regular variations of the basic parameters ionosphere, and their behavior during perturbation of various origin. The parameters determination technique of a quiet ionosphere bases on the certain premises: the temporary variations of parameters is passed slowly, the main maximum of electron density (Ne) is distinct, at heights of topside ionosphere plasma density is exponential decreases with a height increment. During perturbations, the dependence between scattering cross-section and ionosphere parameters is retained, but altitude and temporary dependence of dispersing medium correlation function can differ from these in undisturbed conditions. During a main phase of ionosphere storm can be observed "coherent echo", reconfiguration of F2 layer, that changing altitude dependence of plasma parameters. It has result to modification of ionosphere parameters determination technique in ionosphere perturbations conditions. Results of experimental measurements during magnetic storms 30.05.2003 and 9-10.11.2004 are described. Altitude dependences of correlation and spectra function, cross section and drift velocity of ionosphere plasma, time-altitude distributions of scatter signal power are presented. The comparison of obtained results and matching with space weather characteristics is made

За допомогою формального аналізу та чисельного моделювання показано, що полярна неоднорідність нижньої іоносфери Землі, яка виникає під час потужних сонячних протонних подій (СПП), спроможна призвести до помітних змін у спектрах глобального електромагнітного (шуманівського) резонансу. Обговорено варіації резонансних спектрів, їх залежність від положення спостерігача та джерела поля. Розрахункові дані зіставлені зі спостереженнями від 2000 р. до 2003 р. та подано інтерпретацію експерименту. За записами шуманівського резонансу оцінено параметр полярної неоднорідності.

С помощью формального анализа и численного моделирования показано, что полярная неоднородность нижней ионосферы Земли, возникающая во время мощных солнечных протонных событий (СПС), способна привести к заметным изменениям спектров глобального электромагнитного (шумановского) резонанса. Обсуждены вариации резонансных спектров, их зависимость от положения наблюдателя и источника поля. Расчетные данные сопоставлены с наблюдениями с 2000 г. по 2003 г. и дана интерпретация эксперимента. По записям шумановского резонанса оценен параметр полярной неоднородности.

The formal numerical analysis demonstrated that polar non-uniformity of lower ionosphere arising during powerful Solar proton events (SPE) is able to noticeably modify the spectra of global electromagnetic (Schumann) resonance. Properties are discussed of resonance spectra, their dependence on the positioning of observer and the source. Computational data are compared with observations performed from 2000 to 2003, an interpretation is suggested for experimental data. Parameter of polar non-uniformityis evaluated from the Schumann resonance records.

Представлено розробку компактного, економічного та маловитратного джерела плазми для мікросупутників, за допомогою якого можна проводити активні експерименти з інжекції плазмових утворень в іоносфері Землі.

Запропоновано алгоритм реконструкції електронної концентрації іоносфери з урахуванням горизонтальних градієнтів на основі методу частотно-кутового зондування. В процесі розв'язання задачі зроблено припущення, що неоднорідності середовища досить малі; це дозволило використати метод малих збурень для ейконалу. Показано, що регулярний профіль електронної концентрації іоносфери може бути відновлений за вимірюваннями групового шляху сигналів різних частот. Горизонтальні градієнти визначено з рівнянь, що зв'язують варіації фазового шляху з флуктуаціями кутів приходу сигналів відносно незбурених значень. Наведено приклади реконструкції модельної тривимірно-неоднорідної структури електронної концентрації за запропонованим алгоритмом, що підтверджують його працездатність.

Розглянуто вплив землетрусів на стан іоносфери. Зміни висотних температурних профілів, інтенсивності емісій нічного неба, яскравості дискретних форм полярних сяйв та поглинання космічного радіовипромінювання одержують пояснення в межах концепції інтенсифікації турбулентності на висотах мезопаузи та нижньої термосфери над осередками землетрусів. Підсилення турбулентності відбувається в результаті дисипації внутрішніх гравітаційних хвиль на висоті 90 км.

Розроблено метод імпульсного частотно-кутового зондування рухомих іоносферних збурень (РІЗ), що грунтується на вимірюванні варіацій кутів приходу, доплерівського зміщення частоти та часу групової затримки КХ сигналів, що відбиваються від іоносфери. Зворотну задачу вирішено в статистичному і динамічному наближеннях для моделі РІЗ як "збуреної" ефективної відбивної поверхні, що рухається на іоносферних висотах. Результати комп'ютерного моделювання створених діагностичних алгоритмів свідчать про ефективність методу. Наведено результати обробки даних вимірювань варіацій параметрів КХ сигналів на похилих і квазівертикальних трасах розповсюдження, одержані за розробленими алгоритмами. Визначено найвірогідніші значення характеристик РІЗ, що спостерігалися в експериментах.