Наведено результати реконструкції полів тектонічних напружень Ольховатсько-Волинцівської антикліналі Донбасу за дайками, жилами і штрихами ковзання. Визначено 12 головних етапів розвитку структури. Зроблено висновки про місце золоторудної мінералізації в історії розвитку антикліналі.

The results of Ol'hovats'ko-Volyntsivs'ka anticline (Donbas) tectonic stresses fields reconstruction by dykes, veins and sliskenslides have been presented. Twelve main stages of the structure development have been determined. The conclusions have beenmade about the place of gold mineralization in anticline development history.

У межах механіки деформівних тіл розглянуто проблему утворювання складчастих структур у шаруватій товщі земної кори. У стислій формі викладено історію питання, постановку проблеми та існуючі в літературі підходи до її дослідження. Більш детально в межах моделі кусково-однорідних середовищ на базі тривимірної лінеаризованої теорії стійкості досліджено початковий етап процесу складкоутворювання для гірничих порід із різними фізико-механічними властивостями. На підставі аналізу розв'язків широкого кола конкретних задач сформульовано відповідні висновки прикладного та фундаментального характеру.

Проведено аналіз і кількісну оцінку локальних структур Бориславсько-Покутської зони з використанням структурно-тектонічних, лінійно-геометричних, кутових показників і показників порушеності. Виділено морфологічні різновиди локальних структур залежно від механізму їх утворення. На підставі геолого-математичного моделювання розроблено класифікацію локальних структур, в основу якої покладено ступінь порушеності структури тектонічними рухами у процесі складкоутворення (морфологічні ознаки) та характер зміни кількісних показників, що їх описують. Змодельовано механізм формування локальних структур у межах Бориславсько-Покутської зони, що визначається місцем руйнування суцільності гірських порід в ядрі антиклінальної або синклінальної складок. Встановлено, що у формуванні структур вирішальну роль, окрім горизонтальних рухів, відігравало бічне тертя. Визначено структурні умови, за яких поперечні тектонічні порушення є екранами покладів нафти та газу для даної зони. Виявлено, що ділянки максимальної концентрації напруг у нафтогазоносному відношенні є слабоперспективними і проведення на них пошукових і розвідувальних робіт з використанням сучасних методик і технологій є недоцільним.

Досліджено особливості геологічної будови приштокових зон та перспективи їх нафтогазоносності у південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини, із родовищ якої ведеться основний видобуток газу в Україні. Встановлено, що товщини відкладів нижньої кори та байоського ярусу середньої юри збільшуються над соляними штоками, а деякі їх значення співпадають із контурами соляних штоків на рівні пермі та карбону. Виявлено ідентичність співвідношення числових значень товщини цих відкладів над контуром соляних штоків і за їх межами на тектонічно неактивних ділянках та його збільшення приблизно у півтора раза. Втановлено чітку закономірність збільшення коефіцієнта діаметра свердловини з наближенням до соляних штоків. На підставі статистичного аналізу значень даного коефіцієнта в приштокових зонах виділено підзони з різним відносним рівнем тектонічної деформованості порід, яка виникла внаслідок впливу процесу розвитку соляних штоків. З'ясовано, що найбільш перспективними для утворення покладів вуглеводнів є перша підзона приштокових блоків крутопоставлених шарів деформованих гірських порід (задири), що утворилися в результаті прориву осадових порід соляними штоками. Встановлено порядок використання приштокових зон у пошуково-розвідувальному бурінні. Наведено оцінку прогнозних ресурсів вуглеводнів у перспективних приштокових блоках.

Досліджено проблему вдосконалення методів виявлення прихованих розломних зон підвищеної проникності (РЗПП) гірських порід для оперативного вирішення різнотипних геоекологічних завдань. Визначено оптимальний комплекс непрямих методів прогнозування РЗПП та їх можливого впливу на навколишнє середовище, що передбачає виконання поетапних робіт за схемою: лабораторні дослідження (геоструктурне обгрунтування тектонічних порушень та пов'язаних з ними потенційних зон сучасної підвищеної геодинамічної активності гірських порід), польові інструментальні дослідження (еманаційна й атмогеохімічна зйомки, термометричні та гідрометричні дослідження). Доведено ефективність застосування розробленої методики (за інформативністю, швидкістю отримання польових даних та їх обробки, вартістю) під час вибору місць поховання радіоактивних відходів у кристалічних породах фундаменту, прогнозування шляхів розповсюдження радіоактивного забруднення, вивчення взаємозв'язку підземних і поверхневих вод, визначенні місць активізації суфозійно-карстових процесів, розробки рекомендацій щодо створення оптимальної мережі моніторингу екологонебезпечних сучасних геологічних процесів.

Вивчено тектонічні структури антикліналі - тріщини, жили, дайки, розриви та складчастість. Зроблено їх кінематичний аналіз і визначено особливості орієнтації. Вперше встановлено параметри тектонічних полів кіммерійського віку, які мали пульсуючий характер, а також параметри поля сумарних деформацій. Виділено 12 основних етапів формування Ольховатсько-Волинцевської антикліналі. Обгрунтовано сприятливі структурно-тектонічні параметри для утворення гідротермальної мінералізації. На підставі тектонофізичних даних визначено найбільш перспективні структури на золоте зруденіння.

Висвітлено важливі у теоретичному та практичному відношенні питання нафтогазової геології. Досліджено будову, умови формування й особливості нафтогазоносності локальних структур-пасток, виявлено геодинамічні умови розміщення родовищ нафти та газу, міграції природних вуглеводнів Азово-Чорноморського шельфу. З позицій теорії тектоніки літосферних плит установлено зв'язок нафтогазоносності з типами структур і стилем локальної складчатості в регіоні, побудовано геодинамічні моделі пасток вуглеводнів. Подано кількісну оцінку інтенсивності процесів складкоутворення. Розглянуто зміни фізико-хімічних властивостей газоконденсатів і нафт за глибиною та латераллю. Визначено основні чинники процесів міграції, а також акумуляції вуглеводнів Азово-Чорноморського шельфу.

In the article the version of installation of mutual conformity of regional and local systems of classification and coding(code) of lithologic-and-stratigraphic divisions(subdivisions) at a level of retinues is reviewed, which allows to formalize docking of allocated stratum units on planetary - regional and is regional - local (object) leves, to simplify service and reorganization of databases, construction of stratum correlation models.

The problem of folding forming in the layered massif of the crust is considered. It is done within the framework of the model of piece-homogeneous environments on the basis of the three-dimensional linearized theory of stability. Mechanical properties of the layers are described by the model of isotropic linear elastic body. Numerical results of solving specific problems for the layered massif with two alternating strata are offered.

Аналіз новітніх даних про геологічну будову західного та східного флангів Кримського мегаантиклінорія свідчить про схожість та єдність процесів, що визначають основні риси геологічної будови перикліналей. Перш за все це блокова будова територій, історично зумовлений характер неотектонічних зрушень, їх зв'язку з довгоживучими розломами. Відмінності геологічної історії західної та східної перикліналей пов'язані із специфікою ендогенного режиму та різною геологічною позицією їх структурного оточення.

Реконструйовано основні етапи формування осадового чохла Українських Карпат протягом ранньомезозойського - неогенового часу. Особливості динаміки розвитку зони зчленування складчастої споруди, яка відрізняється найінтенсивнішим нафтонагромадженням в українському секторі Карпатської нафтогазоносної провінції (НГП) і форланду, полягають у чергуванні періодів розтягу та стискування. Зчленування Складчастих Карпат і форланду пов'язано з подіями трансконтинентальної шовної зони Тейсейре-Торнквіста, що відігравала роль регіонального глибинного зсуву. Ця зона має вельми складну будову - на північному сході тут розташована геоструктура з типовою германотипною тектонікою, що є автохтоном Карпатської НГП, накладеним на форланд, а на південному заході розвинута класична альпінотипна тектоніка її алохтона. Особливості будови Складчастих Карпат і прилеглих прогинів зумовлено розвитком низки поздовжніх розломів - від глибинних до чохольних. Кожен з них вплинув не тільки на структурні та літофаціальні особливості осадового чохла, а й на гідрогеологічні та термобаричні умови й умови формування і збереження (руйнування) нафтових і газових покладів. Наведено нафтогазогеологічне районування українського сектора Карпатської НГП з виділенням нафтогазоносних областей, зон і районів.

На основании сравнительного анализа тектоники и нефтегазоносности Прикаспийского краевого прогиба (ПКП) и Днепровско-Донецкой впадины, путем решения общей проблемы - составления структурно-тектонической схемы ПКП, определена геотектоническая природа региона как прогиба донецкого типа, решены основные вопросы соляной тектоники пермских отложений региона, в том числе генезис куполов Индер-Баскунчакского типа как девонских соляных структур - узловых звеньев тектонических линий А. П. Карпинского. Докунгурские поднятия ПКП - Кант-Акку-Домалак, Шалкар, определены как основные объекты нефтегазопоискового бурения, что обеспечит необходимость резкого увеличения в регионе добычи нефти и газа в ближайшие годы.

Дослідження глибинної будови Північноонезького синклінорію на основі кореляції геологічних і сейсмічних даних спрямовано на встановлення зв'язків його поверхневих структур і рудних родовищ з локальними неоднорідностями кори і поділу кора - мантія. Розрізи МОХЗ характеризують геопростір як статистично (положення і кількість границь, зон розломів, блоковість), так і динамічно - стан напруженості, жорсткості контактів, тріщинуватість. Показано зв'язок сейсмічних параметрів з особливостями геологічної будови окремих блоків земної кори. Встановлено, що родовища просторово пов'язані з підвищеною потужністю андерплейтингового шару, де в палеопротерозої, ймовірно, відбувалася головна диференціація мантійних магматичних розплавів з відділенням флюїдних і рудних фаз. Вона створювала сприятливі умови для подальшого проникнення збагачених металами магматичних розплавів у верхні рівні кори.

Розглянуто дані про аномалії теплового потоку, мантійного гравітаційного поля, ізотопії гелію, електропровідності порід кори у деяких районах України. Показано їх зв'язок з процесом сучасної активізації, що сформував частину покладів углеводнів.

Вивчено найбільш просто побудовану частину Головного антиклиналу Донецької складчастої споруди. Встановлено не менш, ніж десять етапів її деформації, які відтворюють пцфальську, древньокиммерійську, ларамійську та сучасну фази активізації. Виявлено значну роль правозсувних переміщень вздовж Центрально-Донбаського глибинного розлому. Розтяг і стискання, перпендикулярні вісі антиклиналі, призвели до формування симетрично-вергентної структури. Тому процес підсуву північного борту Дніпровсько-Донецького палеорифту в зону субдукції залишається недоведеним. Вивчено позицію рудогенезу в динаміці Ольховатсько-Волинцевської антиклиналі.

Розглянуто проблемні питання механізму й історії формування Чорноморської мегазападини та структур її обрамування на базі нових теоретичних узагальнень і технологічних підходів щодо обробки та інтерпретації наявного геолого-геофізичного матеріалу. Чорноморська мегазападина зазнала у своєму розвитку дві стадії. На прогресивній стадії сформувалися два палеосклепіння, які пов'язані з підніманням Східного та Західного мантійних діапірів. У процесі рифтингу в середньоюрський час тут утворився Північний глибинний розлом із відповідним магматизмом. Регресивну стадію пов'язують з палеоцен-еоценом, коли відбулося різке занурення палеосклепінь у внутрішні області мантійних діапірів, що ознаменувалося відповідною екстракцією їх магматичного матеріалу вздовж глибинного Циркумчорноморського розлому. Вперше показано, що проникнення мантійних діапірів у континентальну земну кору зумовило, з одного боку, формування палеосклепінь, а з іншого - утворення за їх периферією синхронних з ними компенсаційних депресій-геосинкліналей.

Зазначено, що існуючі моделі сейсмічного процесу, в тому числі ті, що використовують результати фізичного моделювання активних розломних зон, не враховують багатоступінчасту ієрархію розломних структур, їх різні стадії розвитку в межах єдиної зони деструкції, коли "випадкове" злиття двох будь-яких дислокацій в одному ранзі розривів спричинює перебудову фактично всієї структури багатопланового деструктивного дерева. Показано, що розломно-блокова подільність літосфери та сейсмічний процес описані подібними рівняннями. Запропоновано нестаціонарну модель розломів, яка пояснює змінення у часі сейсмічного процесу, контрольованого консервативною розломною структурою. Для оцінки нестаціонарної моделі розломів уведено кількісний коефіцієнт їх сейсмічної активності. Установлено, що в сейсмічній зоні землетруси контролюються окремими сейсмоактивними розломами, відбуваються на ділянках їх динамічного впливу та характеризуються маятниковою міграцією. Сейсмічний процес у сейсмічній зоні визначається поведінкою ансамблю різнорангових сейсмоактивних розломів, на ділянках динамічного впливу яких відбуваються конкретні сейсмічні події. Просторово-часові закономірності активізації ансамблів розломних структур у зонах сучасної деструкції літосфери оцінено за кількісними індексами сейсмічності. Їх зміненння на площі сейсмічної зони в часі та просторі містять ключ до пізнання закономірностей сейсмічного процесу та прогнозу його сильних подій. На підставі встановлених закономірностей для розробки критеріїв середньотермінового прогнозу сейсмічного процесу потрібно залучити комп'ютерне моделювання.

Розглянуто походження деформацій у шовних зонах зім'яття як поширених структур складчастих поясів на основі гідродинамічних експериментів Д. Оттіно.

На основі результатів комплексних дистанційних, польових геолого-структурних та інструментальних сейсмологічних досліджень виявлено і параметризовано зони основних тектонічних порушень, здатних вплинути на безпеку функціонування основних споруд Дніпровської ГЕС. Проведено ідентифікацію деформаційних режимів і реконструкцію полів напружень, що зумовили особливості тектонічного розривоутворення в регіоні. Оцінено розрахункові значення сейсмічних впливів з урахуванням локальних інженерно-геологічних і тектонічних умов території розміщення греблі Дніпровської ГЕС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390.31 + Д59(45Укр7-6Крм)39

Рубрики:

Діапірові складки. Діапіризм. Соляна тектоніка

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ