Досліджено особливості геологічної будови приштокових зон та перспективи їх нафтогазоносності у південно-східній частині Дніпровсько-Донецької западини, із родовищ якої ведеться основний видобуток газу в Україні. Встановлено, що товщини відкладів нижньої кори та байоського ярусу середньої юри збільшуються над соляними штоками, а деякі їх значення співпадають із контурами соляних штоків на рівні пермі та карбону. Виявлено ідентичність співвідношення числових значень товщини цих відкладів над контуром соляних штоків і за їх межами на тектонічно неактивних ділянках та його збільшення приблизно у півтора раза. Втановлено чітку закономірність збільшення коефіцієнта діаметра свердловини з наближенням до соляних штоків. На підставі статистичного аналізу значень даного коефіцієнта в приштокових зонах виділено підзони з різним відносним рівнем тектонічної деформованості порід, яка виникла внаслідок впливу процесу розвитку соляних штоків. З'ясовано, що найбільш перспективними для утворення покладів вуглеводнів є перша підзона приштокових блоків крутопоставлених шарів деформованих гірських порід (задири), що утворилися в результаті прориву осадових порід соляними штоками. Встановлено порядок використання приштокових зон у пошуково-розвідувальному бурінні. Наведено оцінку прогнозних ресурсів вуглеводнів у перспективних приштокових блоках.

Досліджено проблему вдосконалення методів виявлення прихованих розломних зон підвищеної проникності (РЗПП) гірських порід для оперативного вирішення різнотипних геоекологічних завдань. Визначено оптимальний комплекс непрямих методів прогнозування РЗПП та їх можливого впливу на навколишнє середовище, що передбачає виконання поетапних робіт за схемою: лабораторні дослідження (геоструктурне обгрунтування тектонічних порушень та пов'язаних з ними потенційних зон сучасної підвищеної геодинамічної активності гірських порід), польові інструментальні дослідження (еманаційна й атмогеохімічна зйомки, термометричні та гідрометричні дослідження). Доведено ефективність застосування розробленої методики (за інформативністю, швидкістю отримання польових даних та їх обробки, вартістю) під час вибору місць поховання радіоактивних відходів у кристалічних породах фундаменту, прогнозування шляхів розповсюдження радіоактивного забруднення, вивчення взаємозв'язку підземних і поверхневих вод, визначенні місць активізації суфозійно-карстових процесів, розробки рекомендацій щодо створення оптимальної мережі моніторингу екологонебезпечних сучасних геологічних процесів.

На основании сравнительного анализа тектоники и нефтегазоносности Прикаспийского краевого прогиба (ПКП) и Днепровско-Донецкой впадины, путем решения общей проблемы - составления структурно-тектонической схемы ПКП, определена геотектоническая природа региона как прогиба донецкого типа, решены основные вопросы соляной тектоники пермских отложений региона, в том числе генезис куполов Индер-Баскунчакского типа как девонских соляных структур - узловых звеньев тектонических линий А. П. Карпинского. Докунгурские поднятия ПКП - Кант-Акку-Домалак, Шалкар, определены как основные объекты нефтегазопоискового бурения, что обеспечит необходимость резкого увеличения в регионе добычи нефти и газа в ближайшие годы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390.31 + Д59(45Укр7-6Крм)39

Рубрики:

Діапірові складки. Діапіризм. Соляна тектоніка

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

The Ovruch-Belokorovichsky graben-synclin is a result of the diapiric injection of the Korostensky pluton. The direct cause is the temperature contraction of the Korostensky diapir-pluton and the formation of the ring subsidence zone along its contact. Only the north sector of the ring zone is preserved.

Виконано цільові дослідження соляних діапірів Закарпатського прогину на основі методів структурно-літологічного моделювання з використанням сучасних теоретичних положень щодо зумовленості фізико-механічних властивостей соляних порід структурно-літологічними характеристиками. Сформульовано принципи цільового оцінювання соляного середовища, спрямованої на екологічно забезпечене різноцільове техногенне втручання. Встановлено чинники екологічного ризику. Здійснено структурно-літологічне моделювання типових діапірових структур Закарпаття, - створено дві крупномасштабні ЗD моделі - Солотвинської та Тереблянської структур, запропоновано принципові структурно-літологічні моделі інших соляних структур. Побудовано цифрову модель Солотвинського діапіру, яка слугує основою для створення цільової експертної системи. Встановлено перспективні ділянки в межах комплексу діапірових структур Закарпаття для створення сховищ газу й експлуатації соляних ресурсів, встановлено чинники та розроблено механізм розвитку екологічної катастрофи на території Солотвино.

Для выяснения роли эндогенных факторов в формировании соляных диапиров особо информативными являются придиапировые эксплозивные брекчии. Изложены результаты их изучения по данным бурения на Скоробогатьковско-Песочанской сложной солянокупольной структуре, расположенной над апикальной частью Днепровско-Донецкого ллюма, контролирующего основные закономерности тектогенеза и нафтидогенеза центрального - юго-восточного сегмента Днепровско-Донецкой впадины (с максимальными глубинами, стратиграфическим и фазово-геохимическим диапазонами нефтегазоносности). Помимо кепрока установлены эксплозивные брекчии, генетически связанные с карбонатитовым и кимберлитовым магматизмом. Они характеризуют начальный этап соляного диапиризма, которому предшествовало заложение в узлах пересечения рифтогенных разломов магматических очагов с последующей дифференциацией на несмешивающиеся карбонатитовую, кимберлитовую магмы и соляной расплав. Они инициировали формирование трубок взрыва, дальнейшее развитие которых связано с внедрением эндогенной соли и последующим подключением галокинеза. Последующие этапы роста соляных диапиров связаны с разновозрастными фазами тектоно-термальной активизации, которые сопровождались выталкиванием эксплозивных брекчий из трубок взрыва, оттеснением их остатков на периферию соляных штоков и интенсивным гидротермальным метасоматозом. Наличие реликтовых признаков карбонатитовой и кимберлитовой природы эксплозивных придиапировых брекчий позволяет ставить вопрос о связанных с соляными диапирами перспективах поисков не только нефтяных и газовых залежей, битумов, рассолов, полиметаллов, ртути, урана и серы, но также редких металлов и алмазов.

Дніпровсько-Донецька западина - основний нафтогазоносний район України. Регіон характеризується поширенням солянокупольних структур, що є об'єктами нафтогазорозвідувальних робіт. Складна і довготривала історія розвитку регіону зумовила структурно-тектонічне районування западини: прибортові (або шовні зони Прип'ятсько-Маницького і Барановицько-Астраханського глибинних розломів), приосьові (або зони прирозломних виступів фундаменту) та осьова зони. Південна та північна бортові зони - це занурені схили Українського щита та Воронезького кристалічного масиву. Рифтогенез і галокінез - чинники, що вплинули на циклічний перебіг еволюції соляних куполів, яким властивий несинхронний рівень розвитку в певні геологічні епохи у зв'язку із їх приуроченістю до різних структурно-тектонічних зон западини. Морфологічні особливості соляних структур, поширеність і характер розривних порушень, стратиграфічні та літологічні перериви й незгідності позначаються на розподілі пасток нафти і газу. В освоєних нафтогазоносних регіонах, де задачі геологорозвідувальних робіт ускладнились, суттєво підвищується значення палеотектонічних досліджень для прогнозування пасток та їх нафтогазоносності. Розглянуто основні етапи розвитку соляних структур, розташованих в осьовій, південній та північній прибортових структурно-тектонічних зонах западини за графіками швидкостей осадконагромадження. За порівняння графіків швидкостей осадконагромадження за даними свердловин на проміжку від турнейського до ранньопермського часу, спостережено синхронний (відповідно до епох) стрибкоподібний характер розвитку структур незалежно від їх розташування в межах структурно-тектонічних зон та відмічено загальне уповільнення швидкостей осадконагромадження від палеозойської до мезозойської ери, від мезозойської до кайнозойської ери, характерний для всієї території Дніпровсько-Донецького западини. Для св. Крем'янківська-402 максимальні значення відповідають середньо- і пізньодевонському та башкирському, середні - пізньовізейському, серпуховському, мінімальні - турнейському, ранньовізейському часу. Для св. Скоробагатьківська-2 максимальні значення - середньо- і пізньодевонському, пізньовізейському, башкирському, пізньок'амяновугільному; середні - турнейсько-ранньовізейському, московському; мінімальні - серпуховському, ранньопермському часу. Для св. Герасимівська-1 максимальні значення характерні для середньо- і пізньодевонського, пізньовізейського, башкирського, середні - турнейського, московського, мінімальні - ранньовізейського, серпуховського часу.

Соляной диапиризм как твердое течение солей рассмотрен с позиций флюидодинамических представлений. Высокая пластичность и низкая плотность солей являются причиной конвективной неустойчивости осадочной толщи, что приводит к образованию специфичных соляных структур. Специфика выражается в пространственной упорядоченности в размещении соляных структур в виде линейных форм или одиночных куполов (гексагонов), что зависит от критических значений числа Рэлея. На течение солей влияют вибрационные силы, задающие дискретный характер размерам соляных структур и расстояниям между ними. Оценено влияние факторов, управляющих соляным диапиризмом.

З метою дослідження механізмів формування вуглеводневих пасток у локальних структурах Дніпровсько-Донецької западини на основі варіаційного скінченно-елементного методу проведено комп'ютерне моделювання повільних тектонічних рухів усередині соляних товщ зазначених структур. Показано, що найактивніший процес формування вуглеводневих пасток відбувається всередині надрозломних соляних структур, при цьому положисті тектонічні рухи у потужніших соляних товщах спричиняють інтенсивніше формування пасток. Другими за активністю формування пасток є структури коробления. Найменш інтенсивні процеси формування вуглеводневих пасток цієї групи характерні для штампових структур. У локальних соляних структурах II групи вуглеводневі пастки можуть формуватися досить інтенсивно, але ймовірність знайти тут вуглеводневі поклади промислового масштабу значно нижча, ніж у соляних структурах I групи. У соляних структурах III групи ймовірність активного формування вуглеводневих пасток достатньо низька.

Рассмотрены общие принципы формирования регионального геотемпературного поля в нефтегазоносных провинциях. Проведено исследование причин взаимосвязи аномального температурного поля с нефтегазоносностью осадочных отложений. Определена роль миграции углеродов в деформации регионального температурного поля. Обоснована связь геотермических аномалий и месторождений углеродов с учетом процесса их формирования. Установлены геотермические особенности зон концентрации наибольших ресурсов углеродов. Показана целесообразность и эффективность применения геотермальных методов разведки нефтегазоносных структур.

Вивчено основні етапи розвитку соляних структур, розташованих вздовж РП МЗГТ Березняки-Недригайлів в різних структурно-тектонічних зонах ДДЗ: міжштоковий прогин Висачківсько-Ромоданівської антикліналі (південна прибортова зона), Скоробагатьківська структура (осьова зона), Герасимівська складка (північна прибортова зона). На підставі аналізу геолого-геофізичних матеріалів із застосуванням палеотектонічних методів виконано реконструкцію формування структур шляхом побудови геологічних розрізів, карт ізопахіт, палеотектонічних графіків вирівнювання, графіків швидкостей осадконакопичення. За літолого-фаціальним методом побудовані кореляційні схеми для обчислювання розміру стратиграфічних перерв та визначення динаміки розвитку структури. За графіками швидкостей осадконакопичення виділено три головні фази динаміки росту соляних структур - інтенсивна, уповільнена і пасивна. Систематизовано соляні структури центральної частини ДДЗ відносно зон регіону та приуроченістю покрівлі соляного ядра (кепроку) до різних стратиграфічних рівнів та наявності родовищ ВВ. Вдосконалено класифікацію основних типів розломів по відношенню до соляних тіл. Для оцінки нафтогазоносного потенціалу палеозойських товщ соляних структур побудовано палеогеотермічні графіки занурення.