Розглянуто мінералогічні особливості породоутворюючих та акцесорних мінералів порід пізньокайнозойських вулканічних серій Малого Кавказу, які є індикаторами для визначення умов їх кристалізації. На основі вивчення хімічного складу, структурного стану цих мінералів зроблено висновок, що кристалізація й еволюція магматичного розплаву відбувалася в глибинному та проміжних магматичних осередках за високого тиску окислених флюїдів. Вивчення типоморфних мінералів дозволило виявити умови утворення пізньокайнозойських вулканічних серій Малого Кавказу.

Висвітлено тенденції розвитку стратиграфії Південного нафтогазоносного регіону України. Розглянуто питання регіональної стратиграфії мезокайнозойських відкладів північно-західного шельфу Чорного моря. Наведено схеми крейдових, палеогенових, неогенових та четвертинних відкладів шельфу на основі системного аналізу біостратиграфічних, геолого-геофізичних даних, досягнень сучасної стратиграфії. Описано особливості просторово-часової будови продуктивних мезокайнозойських породних комлексів. Доведено успадкованість морського седиментогенезу за мезокайнозойський період та визначено етапи розвитку регіону.

Освещены тенденции развития стратиграфии Южного нефтегазоносного региона Украины. Рассмотрены вопросы региональной стратиграфии мезокайнозойских отложений северо-западного шельфа Черного моря. Приведены схемы крейдовых, палеогеновых, неогеновых и четвертичных отложений шельфа на основе системного анализа биостратиграфических, геолого-геофизических данных, достижений современной стратиграфии. Описаны особенности пространственно-временной структуры продуктивных мезокайнозойских породных комплексов. Доказана унаследованность морского седиментогенеза за мезакайнозойский период и определены этапы развития региона.

Формування осадових басейнів Північночорноморської континентальної окраїни в мезо-кайнозої розглядається як результат закриття палеоокеану Тетісу (конвергентний етап) та одночасного розкриття Атлантичного, Північного Льодовитого та Індійського океанів. Виділено п'ять тектонічних епох конвергентного етапу, кожна з яких складається з трьох тектонофаз Штілле. Подано тектонічну характеристику кожної епохи з урахуванням переважання для неї спредингового чи континентального рифтогенезу. Ранньокімерійська епоха (пізній тріас - рання юра) характеризувалася континентальним рифтогенезом і не супроводжувалася утворенням задугового рифтового басейну на Північночорноморській окраїні. До пізньокімерійського (середня юра - ранній неоком) задугового басейну зараховано територію між валами Андрусова та Каламітсько-Сімферопольсько-Центральноазовським, до ранньоальпійського (пізній неоком - ранній сантон) - між Каламітсько-Центральноазовським валом і територією північніше Голицинського розлому. Протягом середньоальпійської епохи (пізній сантон - еоцен) задуговий басейн не утворювався.

Пізньоальпійська епоха (олігоценово-четвертинна) незавершена; протягом цієї епохи утворився об'єднуючий всі попередні басейн синорогенного рифтингу. Обгрунтовано переважання вертикальних зміщень у будові регіону над горизонтальними. Процес посилення розчленованості рельєфу та максимуму магматизму на початку епохи рекомендовано називати складчастістю, тоді як інверсні процеси в кінці епохи - орогенією. Підвищеною складчастістю характеризується пізньокімерійська та ранньоальпійська епохи задугового рифтингу, підвищеною орогенією - середньоальпійська (передмайкопська) та пізньоальпійська (пізньонеогеново-четвертинна).

Формирование осадочных бассейнов Северо-Черноморской континентальной окраины в мезо-кайнозое рассмотрено как результат закрытия палеоокеана Тетис (конвергентный этап) и одновременного раскрытия Атлантического, Северного Ледовитого и Индийского океанов. Выделено пять тектонических эпох конвергентного этапа, каждая из которых состоит из трех тектонофаз Штилле. Дана тектоническая характеристика каждой эпохи с учетом преобладания для нее спредингового или континентального рифтогенеза. Раннекиммерийская эпоха (поздний триас - ранняя юра) характеризовалась континентальным рифтогенезом и не сопровождалась образованием задугового рифтового бассейна на Северо-Черноморской окраине. К позднекиммерийскому (средняя юра - ранний неоком) задуговому бассейну отнесена территория между валами Андрусова и Каламитско-Симферопольско-Центральноазовским, к раннеальпийскому (поздний неоком - ранний сантон) - между Каламитско-Центральноазовским валом и территорией севернее Голицынского разлома. На протяжении среднеальпийской эпохи (поздний сантон - эоцен) задуговый бассейн не образовывался.

В общих чертах описана эволюция Западной Антарктики в свете новых геолого-геофизических данных и современных представлений о геодинамике этого региона. Понимание процессов, сформировавших современный тектонический облик Западной Антарктики, невозможно без анализа представлений и основополагающих идей об эволюции и геодинамике этого региона. Результаты деятельности основных тектонических процессов и связанных с ними процессов осадконакопления отражаются в структуре (морфологических особенностях) дна океана. В современной структуре дна Западной Антарктики отчетливо выделяются рифтовые зоны, формирующие целые системы, связанные с подъемом мантийного вещества в зонах растяжения литосферных плит. Кратко рассмотрены этапы эволюции Антарктической плиты, пролива Дрейка, рифтовой зоны пролива Брансфилд, Южно-Шетландского желоба и др. в соответствии с тектоническими схемами, основанными на принципах тектоники литосферных плит. В пределах континентальной части Западной Антарктиды отмечаются проявления континентального рифтогенеза - вдоль хребта Южный Скоша и пролива Брансфилд, которые связываются с внедрениями серии мантийных диапиров.

Обгрунтовано концептуальні підходи до вивчення організації басейнових палеогеоморфологічних морфолітосистем. Розроблено методику їх дослідження з урахуванням геолого-геоморфологічних та палеогеоморфологічних умов пінічного та центрального Волино-Поділля. Складено спеціальні карти та розрізи басейнових палеогеоморфологічних морфолітосистем території дослідження. Проаналізовано будову, структуру, функціональну та еволюційну динаміку, зовнішні та внутрішні чинники розвитку, загальні та індивідуальні риси басейнових палеогеоморфологічних морфолітосистем даного регіону. Наведено рекомендації щодо прогнозу родовищ різних видів корисних копалин території, а також поширення техногенних забруднень в районах експлуатації Рівненської та Хмельницької атомних електростанцій.

На базі комплексних літогенетичних досліджень "чорних глин" готеривбаремського віку автохтона Покутсько-Буковинських Карпат з'ясовано умови нагромадження та трансформацію цих утворень протягом діагенезу та катагенезу. За результатами мінералого-петрографічного вивчення виявлено домінування в органічній речовині "чорних глин" мікрокомпонентів наземного генезису (до 99 %) та поодинокі фрагменти мікрокомпонентів планктоногенного походження (до 1 %). За допомогою ІЧ-спектрофотометричного методу встановлено структурно-груповий склад ХБА (хлороформного бітумоїда А) та ДСББА (додатково вилученого спиртобензольного бітумоїда А), генетичний тип і ступінь катагенетичного перетворення розсіяної органічної речовини.

Проведено гравітаційне моделювання і побудовано палеоструктурний розріз уздовж профілю МВХ-ЗГТ N 598506. Результати надали змогу розвинути уявлення про глибинну будову і еволюцію центральної частини північно-західного шельфу Чорного моря. Визначено місцеположення межі Східноєвропейської платформи і Скіфської плити в перетині профілю. Підтверджено рифтогенне походження Каркінітського прогину, а також наявність під юрськими відкладами Каламітського валу лінзи порід із густиною, характерною для відкладів тріасу. Згідно із значеннями швидкостей осадонагромадження, обчисленими на підставі даних щодо потужності осадових комплексів, розвиток структур району досліджень пов'язаний із зануренням Каркінітського прогину протягом крейди - Майкопу і Крайового уступу в пізній крейді. У цей час опускання відбувається у межах Західночорноморської западини. Характер розломоутворення в ході еволюції Каркинітського прогину вказує на наявність у ранній крейді режиму розтягування літосфери у південному напрямку, який в палеогені змінився стисненням, зумовленим, вочевидь, тиском з боку Західночорноморської западини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.5-24

Рубрики:

Мезо-кайнозой (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.5-24

Рубрики:

Мезо-кайнозой (загальні роботи)

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виконано тектонофізичне вивчення планетарної та тектонічної тріщинуватості вулканічних гірських порід групи островів у районі антарктичної станції "Академик Вернадский". Установлено, що острови складають єдиний гірський масив і в післяюрський час не змінювали свого положення один щодо одного. Починаючи з пізньої юри Антарктичний півострів був орієнтований відносно осі обертання Землі так само, як і нині. Вулканічний покрив групи островів зазнав у мезокайнозої зсувних, підкидових і скидних деформацій. Результати досліджень порівняно з матеріалами аналогічних робіт в Україні.

Дослідження, проведені з метою оптимізації введення даних при тривимірному гравітаційному моделюванні, показали правомірність заміни кількох пластів мезо-кайнозойських осадових відкладів різної густини Гвінейського крайового плато одним шаром з середнім значенням цього параметра, що залежить від товщини шару. Для поліпшення якості розрахунків доцільно задавати значення модельної густини з трьома знаками після коми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.5-53 + Д453.1-5

Рубрики:

Мезо-кайнозой (загальні роботи)

Нафта

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Під час проведення сезонних робіт в українських антарктичних експедиціях (1997 - 2012 рр.) було виконано значний обсяг геолого-геофізичних досліджень з метою одержання нових даних про розподіл глибинних неоднорідностей в структурах регіону, що надало змогу побудувати комплексні геофізичні моделі та доповнити наявні уявлення про етапи формування та еволюції тектонічних структур Західної Антарктики поблизу Антарктичного півострова (АП). Нові геофізичні моделі земної кори було використано для вивчення можливої природи магнітної аномалії Тихоокеанського узбережжя (PMA) поблизу Антарктичного півострова. Результати магнітних, сейсмічних і геоелектричних досліджень в районі Антарктичного півострова показали, що активні тектонічні процеси в мезо-кайнозої призвели до формування магнітних джерел РМА уздовж краю АП. Просторову неоднорідність різних сегментів РМА можна пояснити різною глибиною, потужністю і магнітною сприйнятливістю окремих магнітоактивних тіл-джерел аномалій. Магнітоактивні джерела РМА в земній корі можуть бути обмеженими по глибині (до 8 - 10 км) і складатися з серії неоднорідно намагнічених тіл різного віку і складу. На форму аномалій РМА суттєво впливають і численні локальні інтрузії, розташовані у верхній частині земної кори. В окремих сегментах РМА вони утворюють додатковий горизонт намагнічених тіл, пов'язаних з процесами молодого вулканізму в структурах континентальної окраїни. Висновки: проаналізовано матеріали геофізичних зйомок і геолого-геофізичні моделі земної кори і верхньої мантії, які надали змогу виявити особливості будови, еволюції та геодинамічних процесів розвитку структур регіону, а також одержати нові дані про можливу природу РМА. Прийнята назва протяжної магнітної аномалії (PMA) може формально об'єднувати аномалії різного віку і походження. Окремі сегменти РМА пов'язані з процесами тектонічних перетворень на палео-границях Антарктичної плити і плити Скоша, а також з особливостями формування структур в зонах палеорифтів. Одержані геофізичні результати для різних PMA-сегментів можуть бути використані для узагальнення сучасних уявлень про джерела і походження цієї позитивної магнітної аномалії.