Изложены результаты технико-экономических исследований целесообразности строительства и эксплуатации систем геотермального теплоснабжения с тепловыми насосами. Исследования выполнены на примере использования термальных вод миоценового термоводоносного комплекса Закарпатсья для систем геотермального теплоснабжения с тепловой нагрузкой 1,2 МВт, 3,6 МВт и 6 МВт. Рассмотрены два подхода в создании указанных систем: геотермальные системы создаются на базе специально пробуренных скважин и на основе восстанавливаемых скважин. Установлено, что системы геотермального теплоснабжения с тепловыми насосами, в которых используются восстанавливаемые геолого-разведочные скважины, имеют экономические показатели, соответствующие, а в ряде случаев и превосходящие экономические показатели газовых котельных идентичной мощности.

Приведена биостратиграфическая характеристика миоценовых отложений равнинного Крыма и Керченского полуострова. Определены возраст и объем стратиграфических подразделений отдельных районов Крыма. Рассмотрены вопросы корреляции миоцена Крыма с одновозрастными образованиями Центрального Паратетиса и Средиземноморья.

Зазначено, що даними біостратиграфічного аналізу типових розрізів неогенових відкладів Солотвинської западини Закарпатського прогину породи буркалівської світи віднесені до нижньобаденського під'ярусу середньоміоценового віку, тереблянської світи - до верхньобаденського під'ярусу, тересвинської світи - до низів сарматського ярусу середнього міоцену. Нижня вікова межа утворення галогенної товщі - пізній баденій.

С учетом данных биостратиграфического анализа типов разрезов неогеновых отложений Солотвинской впадины Закарпатского прогиба породы буркаловской свиты отнесены к нижнебаденскому подъярусу среднемиоценового возраста, тереблянской свиты - к верхнебаденскому подъярусу, тересвинской свиты - к низам сарматского яруса среднего миоцена. Нижняя возрастная граница образования галогенной толщи - поздний бадений.

Data of biostratigraphyc analysis of typical sequences of neogene deposits of the Solotvino deep from the Transcarpathian is show that deposits of the Burkalo unit attributed to the Lower Badenian stage, deposits of the Tereblia unit- Upper Badenian stage, deposits of the Teresva unit - Lower Sarmatian stage. Low age-old boundary of formation of salt unit is Late Badenian.

За результатами літологічних і біостратиграфічних досліджень неогенових відкладів Закарпатського прогину встановлено послідовність зміни літостратиграфічних одиниць і виявлено корелятивні рівні за фауною форамініфер.

На основании данных литологических и биостратиграфических исследований неогеновых отложений Закарпатского прогиба установлена действительная последовательность литостратиграфических единиц и выявлены корреляционные уровни по фауне фораминифер.

On a basis litologycal and biostratigraphical researches neogene deposits of the Transcarpathian basin by authors the valid sequence of litostratigraphical units. Established and correlation levels on foraminifers are revealed.

Інформація про геологічну будову порід-колекторів дозволяє провести кількісну оцінку їх ємнісно-фільтраційних властивостей. Вивчено геологічну будову міоценових відкладів Більче-Волицької зони з використанням комплексного підходу, в основі якого лежить метод ртутної порометрії. Одночасно, побічно використано результати досліджень інших методів. Установлено головні фактори, які занижують колекторські властивості міоценових відкладів.

Зазначено, що вплив геологічних та фізичних чинників на покази електричних методів, призводить до викривлення інформації про електропровідність газонасичених порід-колекторів. Розглянуто основні чинники та причини, які обумовлюють зміну електричних параметрів порід-колекторів. Наведено петрофізичні взаємозв'язки між електричними параметрами та структурою порового простору породи, аргументовано вплив співвідношення пустот різного розміру на ефективну проникність.

Розглянуто проблему довгострокового регіонального просторово-часового прогнозування розвитку карстопровальних явищ в сульфатно-карбонатних породах. Встановлено, що прогнозування карстопровальних процесів слід здійснювати з урахуванням комплексного впливу просторових і часових карстоініціюючих чинників. Визначено оптимальний для даної території комплекс чинників карстоутворення. Величинами, що на кількісному рівні враховують вплив просторових і часових чинників, запропоновано вважати інтегральні просторові і часові показники карстопровальної небезпеки. На кількісному ймовірнісному рівні здійснено прогноз розвитку карстових проваль в часі і просторі.

На підставі знахідок планктонних форамініфер зони N 8 Globigerinatella insueta - Globigerinoides підтверджено ранньоміоценовий вік спіріалісових глин Рівнинного Криму, їх належність до тарханського регіоярусу та здійснено міжрегіональну кореляцію останнього. Уточнено обсяги тарханського, чокрацького, караганського, конкського, меотичного регіоярусів. Проведено детальне розчленування сарматських відкладів за форамініферами з виділенням верств. З'ясовано походження, шляхи міграції та етапи розвитку міоценових форамініфер Рівнинного Криму. Проведено палеобіогеографічне районування тарханського, конкського, меотичного басейнів, а також побудована для Рівнинного Криму детальна схема стратиграфії міоценових відкладів за форамініферами.

Дисертація присвячена дослідженню генези найбільших в світі карстових порожнин в гіпсах та їх ролі в гідрогеології неогенових відкладів південно-західної околиці Волино-Подільського артезіанського басейну. Виділені обстановки формування підземних вод міоценової товщі, що мають еволюційно-стадійний характер. Встановлено, що великі лабіринтові печерні системи в гіпсах сформовані в умовах напорного водоносного комплекса за рахунок розсіяного живлення від базального горизонта, при загальному висхідному водообміні через гіпсову товщу. Розроблені загальна та регіональна моделі артезіанського спелеогенезу, що базуються на уявленнях про велику роль вертикальної фільтрації через слабопроникні верстви в поверхових водонапорних системах та інверсію гідрогеологічної функції елементів геофільтраційного розтину протягом спелеогенезу. Уявлення про структуру та еволюцію водообміну в міоценовом водоносном комплексі з урахуванням ролі спелеогенезу в гіпсах складають нову основу для вирішення низки пов'язаних з карстом проблем гідрогеології, інженерної геології, геохімії та охорони навколишнього середовища регіону.

Висвітлено основні теоретичні, експериментальні та практичні положення з вирішення важливої актуальної проблеми - підвищення геолого-геофізичної інформативності діагностики порід-колекторів в тонкошарових геологічних розрізах. З цією метою розроблено схему комплексного підходу до вивчення порід-колекторів у тонкошарових розрізах Карпатської нафтогазоносної провінції. На основі теоретико-експериментальних даних вивчення такого типу колекторів розроблено блок методик інтерпретації отриманих результатів геолого-геофізичних досліджень у свердловинах, створено петрофізичну основу для розрахунку запасів газу родовищ Передкарпаття.

Уперше визначено просторові та часові геологічні, гідрогеологічні, геоморфологічні та геофізичні фактори карстопровальних процесів. До наукового обігу введено поняття факторних характеристик як числової кількісної міри дії даних чинників. Встановлено закономірності розподілу визначених факторних характеристик, розкрито особливості їх прояву для просторових і часових факторів. Для просторових факторів дані характеристики проявляються у підпорядкованості цих ознак статистичним законам розподілу, а для часових - у наявності узгодження ритмічностей в їх рядах. Уперше для кількісного оцінювання провально-просадкових проявів карсту запропоновано використовувати інтегральні показники карстопровальної небезпеки, які визначаються за еталонними характеристиками статистичних розподілів просторово-часових карстоініціюючих факторів і закономірно відображають їх комплексний вплив. Запропононовано методики розрахунку інтегральних показників і визначення ймовірності карстопровальної небезпеки як прогнозного критерію. Уперше виконано довгостроковий прогноз активізації розвитку провально-просадкових проявів сульфатно-карбонатного карсту для обраної експериментальної території у межах Передкарпаття на Львівщині. У процесі побудови прогнозної карти та прогнозних рядів використано інтегральні показники, а також результати вивчення можливості активізації карстопровальних процесів у часі та просторі на кількісному й імовірнісному рівнях.

Розглянуто результати досліджень структури порового простору складнопобудованих порід-колекторів; обгрунтовано зв'язок структурних та літологічних параметрів із електропровідністю продуктивних порід неогенових відкладів Зовнішньої зони Передкарпатського прогину. За результатами експериментальних досліджень керну за умов, що наближені до пластових, визначено фільтраційно-ємнісні характеристики та встановлено петрофізичні взаємозв'язки між фізичними та фільтраційно-ємнісними параметрами низькоомних порід-колекторів. Одержано петрофізичні взаємозв'язки, які надають змогу достовірно визначити за даними ГДС петрофізичні параметри як чистих гранулярних кварцових порід-колекторів, так і пісковиків із аномальними електричними характеристиками. Розроблено фільтраційно-ємнісну модель петрофізичного зв'язку, яку можна використовувати як у ході підготовки оперативних геофізичних висновків, так і для підрахунку запасів нафти і газу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712 с45

Рубрики:

Неоген

Шифр НБУВ: Ж24199 Пошук видання у каталогах НБУВ 

За допомогою засобів ГІС виконано просторове відображення часової мінливості мінералізації підземних вод неогенового водоносного комплексу на території Херсонської області. Встановлено, що площа поширення мінералізованих вод збільшується в часі. Питними залишаються води, поширені у південній і частково північній частинах області. Решта території області зазнає процесу засолення підземних вод.

Проаналізовано літературні матеріали з палінології понтичних відкладів розрізів Східного Паратетіса. Наведено нові палінологічні дані з характеристики понтичних відкладів стратотипового розрізу Яниш-Такильської мульди (Керченський п-ів). Описано три спорово-пилкові комплекси, які відповідають відкладам новоросійського, портаферського та босфорського горизонтів. Установлено відмінні особливості цих комплексів.

Зазначено, що у межах Передкарпатського прогину протягом баденського часу існував напівзамкнений соленосний басейн, у якому вздовж Карпатського фронту накопичувались потужні евапоритові відклади. Нові біостратиграфічні датування, встановлені на підставі дослідження вапнякового нанопланктону, уточнили вік і кореляцію між соленосними відкладами на площах Велички, Бохні у Польщі та Калуша в Україні. За дослідженням вапнякового нанопланктону встановлено, що солі відкладалися у віковому інтервалі зон NN6 - NN7, який відповідає пізньому баденію - ранньому сармату. У верхній частині відкладів, які підстеляють евапорити, встановлено комплекси нанопланктону, що відповідають зоні NN6. Відклади, які перекривають солі (ходеницькі та нижня частина грабовецьких верств), відповідають нерозчленованим зонам NN6 - NN7. Установлені подібні за складом комплекси мікрофауни у складчастих середньоміоценових відкладах Польщі (одиниця Зглобіце) й України (Самбірська зона) дозволяють визначити одночасність утворення солей на території Передкарпатського прогину.

На підставі палеобіогеохімічних досліджень черепашок бівальвій оцінено деякі риси палеогеографії басейнів Волино-Поділля на рубежі середнього та пізнього міоцену. Встановлено просторовий збіг зони припливу річкових вод у підгірський і тернопільський час та вже однозначно опрісненого басейну в буалівський час. Це підтверджує точку зору про те, що буглівські верстви є прибережною фацією верхнього баденію, яка сформувалася за умов різного за інтенсивністю опріснення в зоні припливу річкових вод. Очевидно, фаціальні аналоги буглівських верств дійсно можуть бути поширені у середньому міоцені (до таких можна віднести веселянські верстви конкського регіоярусу), але їх точна синхронність один з одним зовсім не обов'язкова.

Отмечено, что сравнительный анализ петрографического состава углей месторождений Ильница и Вишонта позволил установить различия в условиях накопления палеоторфяников, которые отличались динамикой водной среды, исходной растительностью и характером био- и геохимических обстановок. В пределах месторождения Ильница, в отличие от Вишонты, торфонакопление происходило в менее обводненних болотах и при активном синхронном вулканизме. Поэтому ильницкие угли характеризуются более низким содержанием микрокомпонентов группы витринита и более низкой степенью восстановленности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д432.712.1-24 + Е169.111.117.3

Рубрики:

Міоцен

Foraminifera Форамініфери

Шифр НБУВ: Ж22224 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Отмечено, что в разрезе неогена Предкарпатья в соответствии с существующей стратиграфической схемой галогенные комплексы выделяются в нижнем (воротыщенские соли) и среднем миоцене (калушские и тирасские эвапориты). Полученные за последнее время для воротыщенских и калушских солей радиометрические данные свидетельствуют об их одновозрастности. Не исключено, что образование этих солей следует датировать поздним миоценом. Сопоставление литофациальных, седиментационных, палеогеографических характеристик мессинского позднемиоценового комплекса Средиземноморья с галогенными комплексами Предкарпатья выявляет близкое сходство этих образований. Таким образом, представляется не безосновательным предположение, что все эти события (воротыщенские, калушские и мессинские) происходили одновременно в пределах одного солеродного мегабассейна.