Висвітлено теоретичні питання розвитку палеоландшафтознавства як науки про природно-територіальні комплекси, здійснено класифікацію і таксономію палеоландшафтів, досліджено їх стійкість, мінливість, вік і тривалість, обгрунтовано закономірності просторової диференціації. Реконструйовано зональні ландшафти антропогену України та прилеглих територій, проведено їх міжрегіональну кореляцію. Розглянуто принципи та методи реконструкції палеоландшафтів, палеогеографічні етапи та стратиграфію антропогенових (четвертинних) відкладів України, їх опірні та додаткові розрізи. Здійснено прогноз розвитку ландшафтів та досліджено динаміку ландшафтних зон.

Рассмотрены теоретические вопросы развития палеоландшафтоведения как науки о природно-территориальных комплексах, классификация и таксономия палеоландшафтов, их стойкость, изменчивость, возраст и длительность существования, обоснованы закономерности пространственной дифференциации. Реконструированы зональные ландшафты антропогена Украины и соседних территорий, проведена их межрегиональная корреляция. Рассмотрены принципы и методы реконструкции палеоландшафтов, палеогеографические этапы и стратиграфия антропогеновых (четвертинных) отложений Украины, их опорные и дополнительные разрезы. Осуществлен прогноз развития ландшафтов и исследована динамика ландшафтных зон.

Мета цієї публікації - викласти результати досліджень змін давніх ландшафтів передгір'я Карпат, у т.ч. із застосуванням палеогеографічних методів вивчення геологічної пам'ятки природи "Старуня" у Богородчанському районі Івано-Франківської області. Унікальність цієї пам'ятки визначається проявами тут грязевого вулканізму та місцезнаходженням законсервованих у болотних осадах у суміші з нафтою та озокеритом туш мамонта, волохатих носорогів та інших тварин пізнього пліоцену. Ці знахідки віком 25 - 27 тис. років у різні роки досліджували польські, згодом українські, а також спільні польсько-українські експедиції, зокрема за даними польсько-української експедиції 2006 - 2009 рр. на підставі буріння 44 колонових свердловин отримано спорово-пилкові комплекси, зібрано макрорештки рослин та черепашки мушлів того часу. Застосування палеонтологічних методів дослідження забезпечило можливість отримати результати, які є новими: у алювіальних та озерно-болотних відкладах долини р. Лукавець Великий у період Weichkseliah Middle Pleniglacial (середина пізнього плейстоцену-валдайське зледеніння Східноєвропейської рівнини - вюрсьмське зледеніння Альп) у ландшафтах Прикарпаття панували степові та тундрові рослинні угруповання з осоковими, карликовою березою та інші. Малакофауна також підтверджує наявність відкритих ландшафтів зі степово-тундровими угрупованням в умовах сухого континентального клімату. Наприкінці плейстоцену та на початку голоцену потепліло та збільшилась вологість, що призвело до широкого розповсюдження низинних торфових боліт та мілких водних басейнів, які періодично пересихали. Наукова новизна дослідження: отримано нові дані з уточненням датування відкладів, стратиграфічного положення нових палеонтологічних знахідок, а також вивчено вміст спорово-пилкових спектрів; детальніше охарактеризовано палеообстановки пізнього плейстоцену та голоцену. Показано, що і у передгірських та гірських умовах Карпат підтверджується ритмічна періодичність змін ландшафтів, як це установлено на рівнинній території України. Дослідження пам'ятки продовжується.