Освещается история изучения подводных газовыделений Черного моря, геодинамические условия северо-западного сектора Черного моря и района развития газовыделяющих объектов. Рассматриваются особенности геотектонического положения, локального геологического контроля, региональные факторы контроля очагов активного газовыделения. Описываются методы и технология морских геолого-физических исследований: гидроакустических (профилирование, эхолотирование, визуализация изображений газовых факелов) и сейсмоакустических. Представлен атлас газовых факелов на дне Черного моря. Отмечается, что выявленные поля газовых факелов (более 140) охватывают обширную площадь шельфа и перегибов континентального склона в западной и северо-западной частях Черного моря.

Для тришаруватої (еклогіт, базальт, граніт) моделі будови океанічної кори та двошаруватої (базальт, граніт) континентальної обгрунтовано механізм їх взаємодії з формуванням субокеанічної кори на дивергентному етапі, субконтинентальної - на конвергентному та континентальної - на колізійному. Запропоновано модель утворення острівних дуг і задугових басейнів (конвергентний етап) та обгрунтовано особливості клиноформно-шаруватої моделі будови їх осадових товщ. Використано модель Землі, що розширюється, яка є наслідком теоретичних положень загальної теорії відносності та відкриває перспективи побудови теорії релятивістської геодинаміки. Показано, що вже на цьому рівні розвитку теоретичних основ знімається ряд протиріч між фіксистською та мобілістською тектонічними гіпотезами.

Для трехслойной (эклогит, базальт, гранит) модели строения океанической коры и двухслойной (базальт, гранит) континентальной обоснован механизм их взаимодействия с формированием субокеаничной коры на дивергентном этапе, субконтинентальной - на конвергентном и континентальной - на коллизионном. Предложена модель образования островных дуг и задуговых бассейнов (конвергентный этап) и обоснованы особенности клиноформно-слоистой модели строения их осадочных толщ. Использована гипотеза расширяющейся модели Земли как следствие теоретических положений общей теории относительности, что открывает перспективы построения теории релятивистской геодинамики. Показано, что уже на данном этапе предлагаемый подход снимает ряд противоречий между фиксистской и мобилистской тектоническими гипотезами.

It is grounded the essence of interaction of the three-layer (eclogite, basalt, granite) model of ocean crust structure and two-layer (basalt, granite) continental one with formation of the sub-oceanic crust during the divergent stage, sub-continentalcrust during the convergent one, and continental one during the collision one. The model of island arcs and out of arc basins formation (convergence stage) was proposed, and features of sphenoconformable model of their sedimentary strata are based. The hypothesis of an extending model of the Earth as consequence from theoretical positions of the general theory of a relativity that opens prospects of construction of the theory of relativistic geodynamics is used. It is shown, that already at this stage the offered approach removes a number of contradictions between fixistic and mobilistict tectonic hypotheses.

Исследован характер динамики донного материала вблизи подводного трубопровода при воздействии на него волнового и суммарного придонного течения. Выполнены численные эксперименты для расчета поля скоростей, параметров переноса донного материала, изменения контуров дна при различном зазоре между трубопроводом и поверхностью дна.

Исследованы степень загрязненности металлами-токсикантами (Fe, Mn, Pb, Zn, Cu, Co, Ni), структурно-сорбционные характеристики, а также физико-химические показатели донных отложений Черного моря, его лиманов и некоторых озер южных районов Украины. Установлено, что все изученные глинистые минералы имели микропористую структуру, а по классификации грунтов дноуглубления они относятся к классу А - природно-чистые, что делает возможным использование их при получении аппликационных материалов, лечебных средств при заболеваниях суставов и сорбентов (энтеросорбентов).

Розроблено апаратурно-методичне та програмно-алгоритмічне забезпечення морських геофізичних робіт на базі комплексування геотермічних, гравімагнітометричних і сейсмоакустичних досліджень. Наведено результати комплексних геофізичних досліджень вивчення глибинної будови північної частини континентального схилу та зони переходу до глибоководної Чорноморської западини. Запропоновано геодинамічну модель формування Чорноморської мегазападини та структури її обрамлення у межах єдиної концепції походження та розвитку Середземноморського складчастого поясу. Вперше для мегазападини визначено дві стадії її формування: прогресивну, у процесі якої сформувалися два палеосклепіння, пов'язані з підйомом Східного та Західного мантійних діапірів; регресивна стадія пов'язана з різким (за механізмом планж-принципу) зануренням палеосклепінь у внутрішні галузі мантійних діапірів, що ознаменувалося відповідною екстракцією їх магматичного матеріалу по зоні глибинного Циркумчорноморського розлому. Вперше досліджено взаємозв'язок між геодинамічною, азимутальною анізотропією теплопровідності та геотермічним режимом верхньої мантії, що є яскравим прикладом структурної самоорганізації процесів у надрах Землі.

Досліджено проблему створення регіональної мережі геологічного моніторингу просторово-часової мінливості структурно-тектонічних зон у межах північно-західного шельфу Чорного моря з використанням сейсмоакустичного методу моніторингу з урахуванням особливостей поширення пружних хвиль у шаруватому геологічному середовищі. Розроблено теоретичні та методичні засади моніторингу геодинамічних зон шельфу Чорного моря у межах зони з'єднання Східно-Європейської платформи та Скіфської плити. Визначено спряженість структурно-тектонічних полів дослідженого регіону з геодинамічною системою. Наведено принципи побудови системи моніторингу динаміки інтегральних градієнтів геологічного об'єкта даного регіону та сформовано геодинамічну модель для північно-західного шельфу Чорного моря з використанням принципів допустимої однорідності геологічного середовища. Побудовану модель обгрунтовано даними про геологічну будову регіону, його структурно-тектонічний і геодинамічний розвиток, а також визначеними геофізичними та фізико-механічними параметрами гірських порід. Модельні шари обрано максимально однорідними за своїми геологічними, геофізичними, інженерно-геологічними й іншими параметрами. Фізичними параметрами є швидкість проходження хвиль, коефіцієнти їх загасання та поглинання, а також щільність гірських порід. Метод інтегрального обчислення визначено як математичну модель вивчення динамічних характеристик напруженого стану у структурних полях. Доведено необхідність створення системи моніторингу для реєстрації та прогнозу землетрусів, дослідження глибинної будови земної кори, детального вивчення динаміки сучасних відкладів.

Зазначено, що омолодження віку континентальних окраїн у напрямку периферії континентів вимагає їх вивчення на теоретичній основі вертикальних і горизонтальних рядів тектонофацій. З цією метою розроблено модель еволюції (тектонічної стратифікації) континентальної окраїни, яка містить шість стадій тектонічного розвитку: стадії зародження нового океану та його розкриття (дивергентний етап циклу Вільсона), стадії зменшення океанічної западини та термального занурення (конвергентний етап) та стадію часткової інверсії з наступною стадією повної інверсії з насувом (колізійний етап). Стадіям поставлені у відповідність типи утворюваної кори (океанічна, субокеанічна, субконтинентальна, континентальна). Стадії поділяються на геосинклінальну та орогенну підстадії (цикл Бертрана). Показано добру відповідність між тектоностадіями та орогеніями (альпійська, герцинська, каледонська, байкальська та іншими) для останніх 1 500 млн років. Запропоновано геологічну шкалу тектоностадій з визначенням часових меж їх початку та кінця.

Отмечено, что омоложение возраста континентальных окраин в направлении периферии континентов требует изучения окраин на теоретической основе вертикальных и горизонтальных рядов тектонофаций. С этой целью разработана модель эволюции (тектонической стратификиции) континентальной окраины, которая включает шесть стадий тектонического развития: стадии зарождения нового океана и его раскрытия (дивергентный этап цикла Вильсона), стадии сокращения океанической впадины и термального погружения (конвергентный этап) и стадию частичной инверсии со следующей стадией полной инверсии с надвигом (коллизионный этап). Стадиям поставлены в соответствие типы образуемой коры (океаническая, субокеаническая, субконтинентальная, континентальная). Стадии разделяются на геосинклинальную и орогенную подстадии (цикл Бертрана). Показано хорошее соответствие между тектоностадиями и орогениями (альпийская, герцинская, каледонская, байкальская и другие) для последних 1500 млн лет. Предложена геологическая шкала тектоностадий с установлением временных границ их начала и конца.

Rejuvenation of the age of continental edges towards the periphery of the continent is basing the task of study of the edges on the theory of vertical and horizontal rows of the tektonofacies. For this purpose, the model of evolution (tectonic stratification) of continental edges was developed. It includes six stages of tectonic development: the origin of a new ocean and its opening (divergent phase of the Wilson cycle), stage reduction of the oceanic basin and thermal immersion (convergent stage) and stage of partial inversion and the next stage of the complete inversion with the compression thrust (collision stage). Corresponding to the stages are the types of the generated crust (ocean, sub-ocean, sub-continental, continental). The stages are divided into geosynclinals and orogenic sub-stages (Bertran cycle). The match is demonstrated between tektonostages and orogenic ones (Alpine, Hercynian, Caledonian, Baikal and others) for the last 1500 million years. Also proposed is the geological scale of tektonostages with the established boarders of the beginning end. Together with the developed model of the evolution of continental edges, it allows for the study of continental structure edges based on the theory of transition of horizontal rows tektonofacies (tektonostages) into vertical and vice versa.

На основании результатов измерений уровня Черного моря контактными и альтиметрическими методами определены особенности изменений во времени геодинамических условий. Определены временные промежутки, когда между наблюдениями возникают различия. Эти эпизоды совпадают во времени с качественными изменениями геодинамических условий глобального масштаба. Установлено, что перестройка формы геоида сопровождается пластическими геодеформациями.

Квадрантный анализ деформации рассмотрен как неотъемлемая часть статистического метода. Показана эффективность этого метода при анализе отдельных сторон механизма деформации морского дна: статистической однородностии, синхронности процессов аккумуляции и размыва морского дна в различных масштабах времени и частях экспериментального участка. Дана оценка целесообразности математического моделирования процесса деформации.

За даними геофізичних досліджень, проведених в УАЕ, вивчено особливості глибинної будови структур континентального (тихоокеанського) шельфу Антарктичного півострова. Побудовані розрізи характеризують не тільки верхню частину земної кори, але й її глибинні горизонти. Дані про потужність земної кори показали їх значну диференційованість по площі. Глибинні неоднорідності земної кори западини Палмер, виділені за даними ВЕРЗ, свідчать про тривалі процеси тектонічних перетворень структур середнього і внутрішнього шельфу Антарктичного півострова. Наявність тектонічних зрушень в тілі фундаменту шельфу сприяла новітнім геологічним процесам формування структур западини Палмер і льодовикових потоків континентального шельфу недавнього геологічного минулого. Нові дані про розподіл потужності осадочного чохла мають важливе значення для визначення перспектив цього району на утворення скупчень вуглеводнів.

Хотя рельеф дна и геофизические параметры ложа котловины моря Скоша в общем изучены довольно хорошо и рассматривались во многих публикациях, всё же до сих пор остаются вопросы о тектонике центральной части ложа этой котловины. Тектоническая природа западной части дна моря Скоша хорошо демонстрируется Западным рифтогенным хребтом, а в восточной части - Восточным задуговым рифтом. Центральная часть ложа котловины обычно интерпретируется как внедрённый фрагмент Тихоокеанской плиты или как заново созданная океаническая плита, результат предполагаемого рифтогенеза. Новейшие исследования рельефа дна и другие геофизические съёмки в сочетании со сбором геологических образцов приводят к предположению о существовании там большого реликта континентального моста между Южной Америкой и Западной Антарктидой - палео-Земли Скоша.

Выполнена классификация геодинамических движений океанической коры. Установлено, что амплитуда быстропротекающих деформаций океанической коры значительно выше, чем у континентальной коры.

В результате анализа данных установлено, что асейсмические геодеформации океанической коры в виде кратковременного вздымания поверхности дна с амплитудой 100 мм и продолжительностью минута проявляются глобально, но фрагментарно. Деформационный процесс 12 - 16 января 2009 г. проявлялся кратковременными активизациями в одно и то же время суток. Асейсмичные геодеформации континентальной и океанической коры происходят синхронно во времени и подчиняются одним закономерностям.

Ломоносовський підводний масив (ЛПМ) знаходиться на дні Чорного моря на південний захід від Севастополя і складається з магматичних порід ранньокрейдяного та пізньокрейдяно-палеогенового віку. Вулканічні породи представлено трьома острівнодуговими серіями: бонінітовою, вапняно-лужною та шошонітовою. Вулканіти супроводжуються плутонічними породами, в тому числі "океанічними плагіогранітами". Магматизм ЛПМ є рифтовим, його зумовила вторинна субдукція, пов'язана з розвитком Анатолійської зони субдукції. Масив вважається частиною альпійської системи Гірського Криму, зануреної внаслідок активних тектонічних рухів. Магматизм у ЛПМ відбувався до розкриття Західно-Чорноморської западини і передував колізійному магматизму в Середньогірсько-Понтично-Кавказькому секторі.

Ломоносовский подводный массив (ЛПМ) расположен на дне Черного моря к юго-западу от Севастополя и сложен магматическими породами возраста ранний мел - поздний мел-палеоген. Вулканические породы представлены тремя островодужными сериями: бонинитовой, известково-щелочной и шошонитовой. Вулканиты сопровождаются плутоническими породами, в том числе "океаническими плагиогранитами". Магматизм ЛПМ является рифтовым и обусловлен вторичной субдукцией, связанной с развитием Анатолийской зоны субдукции. Массив рассматривается как часть альпийской системы Горного Крыма, погруженной в результате активных тектонических движений. Магматизм в ЛПМ происходил до раскрытия Западно-Черноморской впадины и предшествовал коллизионному магматизму в Среднегорско-Понтическо-Кавказском поясе.

The Lomonosov submarine massif (LSM) is located on the Black sea floor and is composed of the igneous rocks, mainly of the Early Cretaceous and the Late Cretaceous to Paleogene ages. Volcanic rocks are represented by three island arc series, namely boninite, calc-alkali and shoshonite ones. Volcanites are accompanied by plutonic rocks, including "oceanic plagiogranites". The LSM magmatism is rift-related and was caused by the secondary subduction concerned with the development of the Anatolian subduction zone. Massif is considered to be a part of the Alpine Mountainous Crimea that was dipped as a result of active tectonic movements. The LSM magmatism occurred before the opening of the Western Black Sea depression and antedated the collision-related magmatism in the Srednogorie - Pontides - Caucasus magmatic belt.

Основними є чотири напрямки розломів: північно-західний, північ-північно-західний, північно-східний та меридіональний. Виявлено, що смуга Грузинського серединного масиву продовжується у межі Чорного моря. Запропоновано всю цю западину розуміти як великий серединний масив у середині Кримсько-Кавказької та Вірменсько-Турецької орогенних областей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д443.417 + Д544

Рубрики:

Сейсмічні методи пошуків та розвідки

Будова і динаміка земної кори під морями і океанами

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

EUROBRIDGE-98: Abstracts of the Kiev (Vorsel') Workshop (Ukraine, 5-11 September 1998).

Розглянуто перебіг адвекційно-поліморфного процесу під середньо-океанічними пасмами та котловинами. Він узгоджений з сейсмологічними даними. Модель відповідає геологічній історії, тепловому потоку, гравітаційному полю та геоелектричним даним.

Наведено результати геофізичних досліджень першої Української комплексної морської антарктичної експедиції (січень - травень 1997 р.), одержані поблизу Антарктичного п-ова, а також для структур дна моря Скоша - в районі Південних Шетландських і Південних Оркнейських о-вів. Матеріали магніто- і гравіметричних вимірювань підтверджують розвиток окремих ланок протяжної рифтової системи в південній частині моря Скоша.

Розглянуто особливості гравітаційного та магнітного полів акваторії Чорного моря в межах континентального схилу Західно-Чорноморської западини в районі Ломоносівського підводного палеовулканічного центру (ЛППВЦ). Характер розподілу аномалій вказує на невелику намагніченість порід та їх щільністну диференціацію за площею. Наведено результати гравітаційного моделювання земної кори вздовж профіля, що перетинає ЛППВЦ. Виявлено складний розподіл осадових та магматичних комплексів у структурі земної кори регіону.