В результаті багаторічних досліджень та аналізу літературних даних на території України зареєстровано 27 видів золотоочок із 9 родів. Види Chrysoperla lucasina та Chrysoperla pallida ідентифіковані вперше. Зональний розподіл показав, що найвищим видовим різноманіттям характеризуються Українські Карпати.

На території України підродина Nothochrysinae представлена двома родами (Hypochrysa і Notchochrysa) та трьома видами (H. elegans, N. fulviceps, N. capitata). Наявність виду N. capitata не підтверджується нашими зборами. Він відомий лише за літературними даними і вимагає підтвердження. Всі представники підродини були зафіксовані лише на території Українських Карпат. На основі аналізу жилкування крил складено визначник Nothochrysinae фауни України.

Запропоновано метод визначення сітчастокрилих комах, що не вимагає препарування геніталій. Метод засновано на морфометричних індексах жилкування передніх крил і апробовано на сітчастокрилих з Українських Карпат. Складено ключ для визначення дев'яти родин ряду. Окремо розглянуто родину Chrysopidae. Запропоновано ключі для визначення восьми родів у її складі та одинадцяти видів роду Chrysopa. Для кожного з видів наведено статистичний аналіз мінливості діагностичних ознак і обгрунтовано можливість використання морфометричних індексів для визначення видів.

На сучасному етапі вивчення, для фауни сітчастокрилих Галицького національного природного парку відомо 11 видів, що належать до семи родів, трьох родин. Вперше для західного регіону України відмічено вид Chrysopa commata Kis & Ujhelyi, 1965, вперше для Передкарпаття - Chrysopa hungarica Klapalek, 1899.

На сучасному етапі вивчення, для фауни сітчастокрилих Галицького національного природного парку відомо 11 видів, що належать до семи родів, трьох родин. Вперше для західного регіону України відмічено вид Chrysopa commata Kis & Ujhelyi, 1965, вперше для Передкарпаття - Chrysopa hungarica Klapalek, 1899.

Досліджено видовий склад фауни сітчастокрилих, а також біотопічний розподіл в межах території Українських Карпат. Вперше проведено висотно-поясний аналіз розподілу сітчастокрилих в Українських Карпатах, який показав, що найвищою видовою різноманітністю характеризується пояс дубових лісів, для якого виявлено 50 видів сітчастокрилих. З'ясовано, що оригінальними для поясу є 7: Chrysopa hummeli, Ch. dorsalis, Ch. hungarica, Ch. nigricostata, Sisyra nigra. Distoleon tetragrammicus, Libelloides macaronius - не відмічено для інших поясів і є дуже рідкісними. Встановлено, що найвищим видовим різноманіттям характеризуються мішані ліси та узлісся, для яких ідентифіковано по 39 видів, що становить 78 % від загальної кількості видів, які трапляються в поясі дубових лісів. Найвищий індекс Магралефа для мішаних дубових лісів (Quercus, Tilia, Acer, Fraxinus, Ulmus та ін.), він становить 4,7. Для поясу букових лісів наводимо 43 види. Встановлено, що найбільшим видовим різноманіттям характеризуються узлісся, там виявлено 32 види, що становить 74 % від загальної кількості видів букового поясу Українських Карпат, 31 вид (72 %) в буковому лісі із домішками інших листяних порід дерев. По 29 на узліссях і у старовікових букових лісах (пралісах). Найвищий показник індексу видового багатства за Маргазефом припадає на узлісся, і становить 4,34. У складі поясу ялинових лісів відмічено 24 види, 10 з яких, а саме Wesmaelius mortoni, W. nervosus, W. ravus, W. tjederi, W. concinnus, W. quadrifasciatus, Hemerobius contumax, H. fenestratus, He. pini, H. nitidulus в Українських Карпатах, було зареєстровано лише в межах поясу ялинових лісів. Найвищий індекс Маргалефа характеризує молоді япинові ліси, він становить 3,86. В умовах субальпійського поясу виявлено лише чотири види сітчастокрилих - Myrmeleon formicarius, Wesmaelius nervosus, W. ravus та Chrysoperla carnea, в альпійському поясі - жодного.

Dendroleon pantherinus (Fabricius, 1787) - теплолюбний вид, що населяє ксеротермні біотопи лісової зони. Поширений в південно-західній Європі, Франції, Румунії, Чехії, Словаччині, Словенії, на Балканах, на чорноморському узбережжі Турції, Грузії, Росії. Рідкісний по всьому ареалу, у багатьох європейських країнах та в Росії занесений до червоних списків і охороняється, хоча відсутній у Червоному списку МСОП. В Україні не має природоохоронного статусу, відомий дотепер лише з Кримського півострова.

Дисертація є першим комплексним дослідженням таксономічної структури та біології (морфології, фенології, живлення, екологічних аспектів, висотно-поясного й ареалогічного розподілів) сітчастокрилих (Neuroptera) в Українських Карпатах. Сітчастокрилі фауни Українських Карпат представлено 72 видами (9 родин, 26 родів). Уперше для України вказано п'ять видів: Chrysoperla lucasina, Ch. pallida, Sympherobius klapaleki, Wesmaelius ravus та W. tjederi. Для Українських Карпат уперше наводено три нові види: Mantispa styriaca, Hemerobius atrifrons та Euroleon nostras. Складені таблиці для визначення за передніми крилами (72 видів з 26 родів) дозволяють ідентифікувати імаго сітчастокрилих регіону. Окрім загальновідомих, запропоновано використовувати ряд нових ознак: співвідношення довжин інтрамедіальної (Іim), медіальних (Іm2, ІmЗ) та радіальних (Ir1, Іr2) комірок до їх ширини. Ці морфометричні характеристики дозволяють диференціювати регіональні види без препарування геніталій. Ключі доповнено оригінальними рисунками крил кожного виду. Уперше проведено висотно-поясний аналіз розподілу сітчастокрилих в Українських Карпатах, який показав, що найвищим видовим різноманіттям характеризується пояс дубових лісів, для якого наведено 50 видів сітчастокрилих. Для поясу букових лісів зареєстровано 43 види. В умовах субальпійського поясу виявлено лише три види ряду. Аналіз сезонної динаміки чисельності імаго сітчастокрилих регіону досліджень показав, що за тривалістю льоту імаго весняно-літньо-осінніх видів найбільше, їхня частка складає 76 %; весняно-літніх і типово літніх - по 10 %. Група літньо-осінніх видів становить 4 % від загальної кількості. Пік активності сітчастокрилих регіону припадає на середину липня. Більшість сітчастокрилих Українських Карпат зимує на стадії личинки (42 %). На стадії передлялечки зимує 36 % видів, імаго - 11 %, лялечки - 7 % і на стадії яйця - тільки 4 % видів. З'ясовано, що основу фауни сітчастокрилих регіону становлять види європейського лісового комплексу. До включення в Червону книгу України рекомендовано чотири види сітчастокрилих: Osmylus fulvicephalus, Hypochrysa elegans, Drepanepteryx phalaenoides, Sisyra nigra.