Проведено кваліметричний аналіз серійних моделей плашкових та універсальних превенторів за сучасною номенклатурою їх світового виробництва. Опрацьовано комплекс одиничних показників для оцінювання їх технічного рівня, віднайдено моделі із найкращими показниками та виробники, чиїй продукції притаманний найвищий рівень.

Досліджено вплив концентрації твердої фази бурових стічних вод на змінення швидкості осідання твердої фази у процесі агрегатоутворення під час фізико-хімічного методу очистки води з використанням флокулянтів і коагулянтів. Це є важливим, тому що зміна концентрації твердої фази у стічній воді є неконтрольованим процесом під час реагентної очистки та суттєво впливає на механізм агрегатоутворення та кінетику осідання твердої фази. Дослідження проведено на модельній стічній воді, виготовленій шляхом розбавлення відпрацьованого бурового розчину водопровідною водою. Встановлено, що застосування флокулянтів без коагулянтів є не ефективним і не призводить до агрегатоутворення. Встановлено, що оптимальною дозою коагулянту сульфату алюмінію для порушення стійкості дисперсної системи бурової стічної води є 65 мг/г, а збільшення дозування коагулянта не впливає на швидкість осадження пластівців. Серед флокулянтів найбільшу активність проявляє аніонний флокулянт А-19. У процесі згущування шламу спостерігається руйнування флокул і за 9 хв швидкість осадження флокул знижується вдвічі. Збільшення концентрації флокулянта з 0,8 до 1,6 мг/г призводить до збільшення швидкості осадження твердої фази в 2 - 2,5 разу. Показано, що концентрація твердої фази впливає на швидкість осадження флокул, оптимальні умови агрегатоутворення спостерігаються за концентрації 4 - 6 г/л. Механічні дії на агрегати призводять до руйнування флокул залежно від концентрації твердої фази. Встановлено, що зміни в дисперсній системі можна спостерігати за зміною водневого показника, який змінюється залежно від концентрації твердої фази в буровій стічній воді. Зростання концентрації твердої фази з 1 до 10 г/л призводить до зміни рН від 7,2 до 8,3, після введення коагулянта спостерігається зниження рН, а подальше руйнування агрегатів призводить до збільшення водневого показника. Одержані в результаті досліджень дані і запропонована методика можуть бути використані для підбору оптимальних дозувань реагентів у процесі очищення бурових стічних вод.

Проблема глобального потепління і зміни клімату вимагає глобальних зусиль для зниження негативного впливу на атмосферу. Уловлювання діоксиду вуглецю є ключовою стратегією в досягненні цілей щодо зниження забруднення навколишнього середовища. Зниження забруднення атмосфери можливо досягнути шляхом скорочення частки викопного палива в енергетичному балансі, впровадження технологій виробництва електроенергії з поновлюваних джерел та підвищення енергоефективності виробництв. Важливим кроком на шляху до декарбонізації є впровадження технологій уловлювання діоксиду вуглецю на великих промислових підприємствах. Ці технології передбачають уловлювання діоксиду вуглецю під час спалювання вугілля або газу та його транспортуванням до місця захоронення з наступним його зберіганням без контакту з атмосферою. Найбільш поширеними є технології уловлювання діоксиду вуглецю після спалювання, до спалювання та із спалюванням збагаченого киснем палива. Діоксид вуглецю, що виділяється з димових газів,може бути використаний в комерційних цілях як сировина для харчової та хімічної промисловості. Перспективним напрямом утилізації великих об'ємів діоксиду вуглецю є його нагнітання у виснажені нафтогазові родовища з метою підвищення їх вуглеводневилучення. Використовуючи основні інструменти гідродинамічного моделювання, проведено дослідження з підвищення вуглеводневилучення Гадяцького нафтогазоконденсатного родовища в умовах прояву водонапірного режиму. На основі результатів проведених досліджень встановлено, що у випадку впровадження технології нагнітання діоксиду вуглецю в поклад горизонту В-16 досягається підвищення кінцевого коефіцієнта вилучення газу на 2,95 %, а конденсату на - 1,24 % від заликових запасів вуглеводнів. Результати проведених досліджень свідчать про значні перспективи використання діоксиду вуглецю в нафтогазовому секторі Українив рамках всього процесу декарбонізації енергоємного виробництва.

Керування свердловинами в процесі їх спорудження є одним з важливих чинників забезпечення безпеки технологічного процесу. Для керування свердловинами застосовують противикидне обладнання, до складу якого входять універсальні превентори. Це стосується нафтових та газових свердловин, а також свердловин, що забезпечують дегазацію вугільних пластів для зменшення їх газодинамічної активності. Технологічні процеси безпечного ведення робіт вимагають розширення функціональних можливостей вузла ущільнення універсального превентора з одночасним забезпеченням його високих експлуатаційних характеристик. Одним з визначальних факторів для забезпечення необхідної довговічності ущільнювачів за різноманітних режимів експлуатації є дослідження їхнього напружено-деформованого стану. Розглянуто можливість використання імітаційного тривимірного моделювання для дослідження впливу геометрії армуючих металевих вставок ущільнювача на його напружено-деформований стан в цілому. З цією метою запропоновано спосіб визначення та визначено константи матеріалу для реалізації моделі Муні-Рівліна, якою описується поведінка малостискувальної гуми в програмних продуктах на базі методу кінцевих елементів. Встановлено, що дві константи матеріалу можна застосовувати для імітаційного моделювання ущільнювача універсального превентора з деформаціями, які не перевищують 150 %. Для моделювання ущільнювача з більшими деформаціями (до 600 %) необхідно визначити більше констант. Достовірність отриманих результатів проведених досліджень моделей характеризується сукупною похибкою експериментальних і теоретичних досліджень до 5 %. Таким чином, створено передумови та підтверджено можливість використання імітаційного моделювання для дослідження та проєктування елементів універсальних превенторів з підвищеними експлуатаційними характеристиками.