Індекс рубрикатора НБУВ: И361.71

Рубрики:

Хімічна обробка пласта

Шифр НБУВ: Ж24005 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано вплив поверхневих властивостей на межі розділу розчин поверхнево-активних речовин (ПАР) - пластовий флюїд - нафтогазоносна порода на процес видобутку нафти із пластів. Запропоновано методику та прилади для вимірювання кута змочування пористих матеріалів розчинами ПАР і оцінки динамічного міжфазного натягу, а також методику оцінки якості таких розчинів.

Проаналізовано вплив різних факторів на значення критичної концентрації міцелоутворення поверхнево-активних речовин і надано стислий огляд методів її визначення. Розглянуто метод визначення критичної концентрації міцелоутворення титруванням з використанням барвника, який відзначається простотою і оперативністю. Наведено перелік можливих хімреагентів і технічних засобів, необхідних для розглядуваного методу, а також результати лабораторних досліджень на прикладі сульфанолу та барвника-індикатора родаміну 6 G. Ці результати порівняно із результатами, одержаними для сталагмометричного методу. Зроблено висновки про можливість застосування методу титрування. Визначено шляхи удосконалення методу.

Висвітлено методи кислотної дії на продуктивний пласт, особливо нетрадиційними кислотами. Розглянуто нові технологічні схеми кислотної дії. Визначено перспективні напрямки удосконалення кислотної дії.

Дисертацію присвячено проблемі цілеспрямованого одержання і застосування поверхнево-активних систем (ПАС) з визначеними властивостями. Наведено результати синтезу гомологічних рядів поверхнево-активних речовин (ПАР) специфічної будови, систематичних досліджень їх молекулярної й міцелярної структури та колоїдно-хімічних властивостей у водних і водно-органічних середовищах, на основі яких розроблено новий експрес-метод підбору ПАР і методологію створення систем з наднизьким міжфазовим натягом. Комплексними дослідженнями з використанням сучасних фізико-хімічних методів встановлено, що найбільш ефективними на міжфазових поверхнях є ПАР, що мають об'ємні вуглеводневі радикали та конформаційно рухливий гідрофільний ланцюг з меандровою конформацією, завдяки яким в критичних областях утворюються мікроемульсії ламелярної (пластинчатої) будови з високим вмістом солюбілізованих води та вуглеводнів. Запропонована методологія дозволила створити низку композицій ПАС і чисельних інверторних крейдяних дисперсій з регульованими властивостями, високу ефективність яких обгрунтовано теоретично та підтверджена практично.

Ефективність оброблення привибійноі зони пласта поверхнево-активними речовинами (ПАР) залежить від великої кількості чинників, що зустрічаються під час проведення конкретного методу інтенсифікації. Основним критерієм для вибору ПАР з метою їх застосування для збільшення нафтовипучення є їх нафтовитіснювальна здатність. У процесі пошуку поверхнево-активних речовин з високими показниками нафтовитіснювальної здатності або дослідження можливості застосування відомих ПАР для конкретних нафтових родовищ встановлено, що навіть за однакових умов різні нафти по-різному вимиваються розчином ПАР із порового колектора. Досліджено нафтовідмивну здатність розчину нового ПАР нафтазол стосовно до оброблення привибійних зон свердловин. Дослідження проводились для різних технологій та масового вмісту ПАР в робочому розчині. Для оброблення ПАР з метою підвищення продуктивності видобувних свердловин можна рекомендувати як водний розчин нафтазолу масовою концентрацією 5 %, в якому співвідношення компонентів становить 0,6:0,4, так і 0,05 % водний розчин нафтазолу, в якому співвідношення компонентів становить 0,6:0,4 з додаванням 0,03 % полімеру ПАР. Розроблено технологію оброблення привибійноі зони пласта із застосуванням водного розчину нафтазол.

Удосконалено методи глинокислотного діяння на присвердловинну зону пласта з використанням глинокислотних розчинів на основі фтористоводневої, кремнійфтористоводневої та борофтористоводневої кислот. Проведено дослідження основних властивостей розчинів борофтористої кислоти - розчинності бентонітової глини залежно від різних чинників (концентрації різних кислот, неіоногенних та катіонактивних ПАР, водорозчинних полімерів тощо), диспергування глинистих нашарувань у глинокислотних розчинах різного складу, розчинності карбонатної породи, корозійної активності розчинів борофтористоводневої кислоти як самостійно, так і в суміші з інгібіторами кислотної корозії, впливу нагнітання глинокислотних розчинів на проникність порід-колекторів. Запропоновано базові рецептури глинокислотних розчинів на основі борофтористоводневої кислоти, які можна використовувати за основними технологіями.

Приділено увагу підвищенню продуктивності нафтових і газових свердловин родовищ Дніпрово-Донецької западини і AP Крим із застосуванням технології кислотного впливу на привибійну зону пласта шляхом використання конденсованих дегідратаційних систем. На підставі теоретичного аналізу результатів пошукових експериментальних досліджень розроблено конденсовані дегідратаційні системи, які мають комплексні властивості: розчинюючі, дегідратуючі, адсорбційні, адгезійні, впливають на зміну змочуваності поверхні, підвищують фільтрацію пластового флюїду. Запропоновано установку вивчення процесів, що відбуваються у привибійній зоні продуктивних пластів у процесі впливу на них хімічними реагентами. Удосконалено технологію кислотного впливу на привибійну зону пласта з метою підвищення продуктивності нафтових і газових свердловин шляхом застосування конденсованих дегідратаційних систем на основі фосфатовмісних реагентів.

Досліджено підвищення якості розкриття продуктивних нафтових пластів на основі використання оптимальних рецептур біополімерних бурових розчинів з поверхнево-активними речовинами (ПАР). Проаналізовано сучасні технології та системи бурових розчинів для розкриття продуктивних нафтових пластів. Увагу приділено факторам, що впливають на погіршення проникності продуктивних пластів. Удосконалено модель та обгрунтовано критерії оптимальності вибору рецептур бурових розчинів для якісного розкриття продуктивних нафтових пластів. Запропоновано двоетапну процедуру вибору оптимальних рецептур бурових розчинів. Вивчено вплив найпоширеніших у бурінні ПАР на коефіцієнт міжфазного натягу та визначено їх критичні концентрації міцелоутворення. Обгрунтовано за критерієм мінімального міжфазного натягу оптимальні рецептури гуматно-біополімерного бурового розчину та біополімерних бурових розчинів для розкриття продуктивних нафтових пластів. Досліджено реологічні властивості та вивчено структуру емульсій фільтратів гуматно-біополімерного бурового розчину і біополімерного бурових розчинів з нафтами Мільківського і Бугруватівського родовищ. Підібрано оптимальну композицію ПАР і проведено промислове випробування біополімерного бурового розчину Біокар на свердловині 96 Яблунівського НГКР.

Проведені експериментальні дослідження та результати дослідно-промислових випробувань розроблених технологій дії з використанням нафтових сульфонатів свідчать про те, що значний економічний ефект від застосування карпатолу досягається завдяки: значному зниженню міжфазного натягу на межі водний розчин ПАР - вуглеводень (нафта, конденсат, гас); підвищенню коефіцієнта витиснення залишкової нафти; руйнуванню водо-нафтових емульсій; частковому відновленню початкової проникності забруднених взірців гірської породи; покращанню проникної здатності розчинів ПАР в неоднорідні за проникністю та в гідрофобні пласти; впливу на реологію високов'язких нафт; покращанню процесу освоєння свердловин після проведення дії на пласт; достатньо високій технологічній ефективності технологій дії на пласт з використанням карпатолу; підвищенню коефіцієнта продуктивності пласта після обробки.