Вперше розроблено й оптимізовано метод енергоощадного гартування скла охолодженням його поверхні водою через шар теплопровідних пластин. Встановлено вищу ефективність контактного методу гартування у порівнянні із повітряним завдяки збільшенню товщини поверхневого стисненого шару та зменшенню величини напружень розтягу всередині скла. Поглиблено наукові уявлення про структурні особливості поверхневого шару гартованого скла та їх вплив на експлуатаційні властивості. Одержало подальший розвиток положення про домінуючу роль інтервалу склування у механізмі утворення залишкових гартувальних напружень. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено ефективність ступеневого нагрівання скла під час гартування.

Досліджено вплив гартування скла традиційним і новим контактним методом на величину мікротвердості та хімічної стійкості 6 мм листового флоат-скла. Виявлено, що присутність у склі залишкових напружень, призводить до зменшення мікротвердості та хімічної стійкості, однак скло гартоване контактним методом є твердішим та стійкішим до дії соляної кислоти, ніж скло, гартоване повітрям. Встановлено, що причиною зниження хімічної стійкості та мікротвердості гартованого скла, є утворений на поверхні скла шар із низькою густиною.