Наведено основні технічні характеристики скляних електроізоляторів, особливості їх призначення та застосування. Розглянуто електричні властивості скла й основні вимоги до нього як до електроізолювального матеріалу для виробництва ізоляторів різного призначення, а також механічні властивості скла і способи його зміцнення. Висвітлено теоретичні основи термічного зміцнення скла, результати дослідження з розробки технологічних режимів термічного зміцнення скляних деталей електроізоляторів, встановлення причин їх руйнування після гартування та технологічних режимів додаткової термічної обробки склодеталей.

Стеклянные изоляторы, благодаря уникальным свойствам "само идентифицировать" в случае повреждения диэлектрика, но при этом сохранять механическую прочность конструкции, получили наиболее массовое применение в воздушных сетях высокого напряжения. Высокая эксплуатационная надежность в сочетании с эффектом самоконтроля обуславливается закаливанием стеклянных деталей в процессе ее изготовления. Вместе с тем контроль качества стеклодеталей ограничивается визуальным осмотром поверхностного слоя стекла на предмет наличия различного рода дефектов. Существующие методы определения остаточных напряжений в локальных точках или оптические методы малоэффективны в условиях поточного производства. Предложена количественная методика оценки качества закалки стеклодеталей, основанная на статистическом анализе прочностных характеристик деталей и конечной продукции - изоляторов. Показано, что между устойчивостью стеклодеталей к ударным воздействиям и механической прочностью изоляторов существует статистическая корреляция, которая может быть выражена на основе нормального закона распределения случайных величин. Рекомендуется нормировать ударную прочность стеклодеталей и ввести с методом испытания в соответствующий стандарт по техническим требованиям составных элементов изолятора.

Розроблено новий метод розрахунку залежно від складу та температури значень в’язкості багатокомпонентних боросилікатних стекол, який дозволяє з достатньою точністю проектувати склад емалей із заданим температурним режимом випалу. Визначено основні закономірності формування емалевих покриттів залежно від температурно-часових умов їх випалу, на основі яких сформульовано вимоги до показників властивостей склофрит як основи для одержання бездефектних покриттів на алюмінії. Виявлено, що суцільність і дефектність емалевих покриттів на алюмінії залежить від кількості тріщин-розривів, які утворюються в початковий період випалу за температури, нижче температури початку розм’якшення скла. Встановлено закономірності зміни технологічних та експлуатаційних властивостей багатокомпонентних боросилікатних стекол і розплавів залежно від їх складу та температури, на основі яких обгрунтовано вибір оптимального складу склофрит для одержання безсвинцевих електроізоляційних покриттів на алюмінієвих підкладках для товстоплівкових мікросхем і нагрівачів.