Висвітлено сучасний стан і перспективи удосконалення технологій формування та закріплення форми деталей одягу та головних уборів. Викладено наукові основи прогресивних способів формування головних уборів з використанням нового рідинно-активного середовища. Наведено теоретичні та експериментальні дослідження за різних способів формування головних уборів з тканин костюмно-пальтової групи, зокрема, з застосуванням технології гідравлічного формування, гідроструминним та вібраційним способами. Удосконалено методику фотограметричного оцінювання формостійкості деталей головних уборів, яка дозволяє визначити характер релаксаційних процесів у формованих деталях. Встановлено, що значна частина релаксації деталей з костюмно-пальтових тканин припадає на перші шість годин відпочинку (50 - 60 %) та практично завершується після 24-годинного відпочинку.

Розроблено гідровакуумну технологію для формування головок головних уборів, яка дозволяє одержати відформовану об'ємну деталь з тканини без членувань та належної якості. Визначено варіанти дії формувального зусилля в процесі формування за гідровакуумною технологією з урахуванням залежності масопереносу від структурних характеристик тканин і створеного формувального зусилля, що безпосередньо впливають на процес формування. Запропоновано гідровакуумну технологію, методику та автоматизовану універсальну установку, яка передбачає економію енерговитрат на 4,5 % у порівнянні з традиційною технологією виготовлення головного убору. Проведено комплексні дослідження та визначено раціональні режими формування об'ємної деталі головного убору.

Зазначено, що Перша світова війна змусила змінити підходи проектантів і дизайнерів до створення військових головних уборів, які певною мірою забезпечували успішне виконання бойових завдань особовим складом, що актуально і в наші дні. Мета роботи - проаналізувати реалізацію таких якостей військових головних уборів, як функціональність, зручність, захисні властивості і маскувальна здатність. Використання методу зіставлення, історико-порівняльного та ретроспективного методів, аналізу, синтезу, узагальнення допомогло провести та окреслити історичні паралелі між минулими та сучасними елементами одностроїв, екіпірування, розширити методологічну, теоретичну та дизайнерську базу для проектування сучасних військових головних уборів.