Розглянуто актуальні проблеми розвитку вівчарства та козівництва в Україні. Наведено інформацію про біологічні особливості, розведення, відтворення, утримання, годівлю овець і кіз різних статево-вікових груп. Розкрито питання їх ветеринарно-санітарного захисту. Увагу приділено технології хутрового та шубного виробництва.

Увагу приділено розробці ресурсоощадної технології виробництва шкір для одягу з овечої сировини шляхом сумісного застосування альтернативних мінеральних дубильних сполук і сучасних полімерних матеріалів на стадії дублення, а також нових жирувальних препаратів при рідинному оздобленні. Досліджено можливість застосування цих полімерних матеріалів для заміни процесу пікелювання на полімерну обробку перед дубленням сполуками хрому й титану. Встановлено, що завдяки своїй фізико-хімічній природі полімерні матеріали здатні взаємодіяти з колагеном та іншими застосованими реагентами з утворенням зв'язків різного типу, що дозволяє збільшити дифузію та зв'язування дубильних сполук у структурі дерми, і виявляється у прискоренні технологічного циклу, кращому поглинанні дубильних сполук із розчинів, покращенні споживчих властивостей готової продукції. Розроблено дві технології безпікельного мінералполімерного дублення, що дозволяють можливість одержати високоякісні шкіряні вироби при більш раціональному використанні матеріальних, сировинних та енергетичних ресурсів.

Розроблено ресурсоощадні технології виробництва одягових шкір з овечої сировини шляхом застосування сучасних полімерних матеріалів на основі ненасичених карбонових кислот у безнікельному хромовому і титановому дубленні і жирувальних препаратів у рідинному оздобленні. Визначено закономірності взаємодії колагену з полімерними і дубильними сполуками титану, а також вплив похідних малеїнової та акрилової кислот на формування структури і властивостей шкір під час мінералполімерного дублення. Розроблено оптимальні параметри процесу дублення, що забезпечує отримання конкурентоспроможної продукції при зменшенні витрати сировинних, матеріальних та енергетичних ресурсів й негативного екологічного навантаження на навколишнє середовище. Важливим аспектом сталого розвитку вітчизняного шкіряного виробництва є розробка ресурсоощадних та екологічно орієнтованих технологій виробництва конкурентоспроможної продукції сучасного асортименту. Зазначено, що завдяки поширеності та можливості виготовляти м’які, еластичні шкіри різноманітного призначення переробка овчини займає провідне місце у шкіряній галузі, а морфологічні та гістологічні особливості будови цього виду сировини обмежують ефективність його використання у шкіряному виробництві й спричиняє нераціональне використання сировинних та матеріальних ресурсів. Наголошено, що ефективним вирішенням цієї проблеми є впровадження технологій, які сприяють формуванню та наповненню структури дерми під час процесів дублення в результаті застосування сучасних реагентів різної природи. Визнано, що у цьому ракурсі доцільним та своєчасним є застосування полімерних матеріалів, які, взаємодіючи з колагеном та іншими застосовуваними хімічними реагентами, здатні надавати шкірі необхідні властивості без шкоди для здоров’я людини та навколишнього середовища. До таких полімерних матеріалів можна віднести матеріали нового покоління на основі ненасичених карбонових кислот (полімалеїнати та поліакрилати), вплив яких виявляється у формуванні структури, наповненості та гідротермічної стійкості дерми, інтенсифікації технологічного процесу у разі застосування під час дублення.