Природу "золотого перетину" розглянуто за новим нестандартним підходом, який грунтується на вивченні функції зорового апарату людини й істотно доповнює вже відомі численні праці, написані на підставі композиційного аналізу об'єкта. В прикладному аспекті такий підхід дозволяє швидко зрозуміти значення перетину з метою використання його в процесі проектування.

Розроблено нові геометричні способи виявлення зон падаючих тіней на плоских та кривих поверхнях, ліній та областей їх переміщення з використанням геометричної моделі добового конуса сонячних променів та з урахуванням основних факторів впливу на процес тінеутворення. Викладено нові підходи до геометричного моделювання областей постійного та змінного освітлення, в яких переміщуються контури власної тіні на заданій плоскій та кривій поверхнях у функції змінних параметрів, що впливають на процес тінеутворення. Висвітлено способи геометричного моделювання розподілу світлотіньових градацій на плоских та граних поверхнях, а також поверхнях різної кривини з урахуванням змінного напряму світла. Розглянуто питання розвитку геометричного моделювання природного освітлення на основі світлового вектора змінних параметрів. Проаналізовано особливості джерел природного світла, зокрема, пряме сонячне світло, розсіяне світло неба та складне світло Сонця і неба. Досліджено вплив розподілу яскравості неба в ясному, похмурому, захмареному стані під час визначення величини та напряму переносу дифузного світла неба у задану точку поверхні. Визначено місце геометричного моделювання змінної природної освітленості поверхонь у загальному процесі архітектурного проектування та формотворення.

Висвітлено теоретичні засади класичної архітектурної графіки. Наведено відомості про графіку ліній, геометричну побудову, архітектурно-графічні шрифти, тонування площин, геометричних об'ємів і класичних архітектурних обломів, розглянуто метод передачі об'єму штрихуванням. Запропоновано методики побудови ордерних систем, а також ескізування та компонування. Розглянуто засоби передачі середовища (за допомогою антуражу, стафажу, елементів упорядкування), розкрито сутність концептуального проектування.

Освещены теоретические основы классической архитектурной графики. Даны сведения о графике линий, геометрическом построении, архитектурно-графических шрифтах, тонировании плоскостей, геометрических объемов и классических архитектурных обломов, рассмотрен метод передачи объема штрихованием. Приведены методики построения ордерных систем, а также эскизирования и компонования. Рассмотрены средства передачи среды (с помощью антуража, стафажа, элементов упорядочения), раскрыта сущность концептуального проектирования.

Розкрито особливості оформлення креслення, класичних архітектурних форм та архітектурної авторської графіки. Наведено відомості про формати креслення, основні надписи та компоновку, лінії креслення та масштаби зображень, основні типи шрифтів, зокрема архітектурний, архітектурні ордери, обломи та композиції із застосуванням ордерів.

Висвітлено історію становлення, діяльність і здобутки кафедри архітектурного проектування Інституту архітектури Національного університету "Львівська політехніка". Окреслено пріоритетні напрямки наукових досліджень викладачів кафедри, наведено приклади реалізації їх проектних розробок і результати конкурсних робіт студентів.

Розглянуто одну зі складових вираження індивідуальної авторської мови, пов'язану з підходами праці до "ручного" в процесі проектування.

Викладено теоретичні основи та практичне використання методів зображень, які застосовуються в архітектурному проектуванні. Подано інформацію про ортогональні проекції, аксонометрію, перспективу та прийоми побудови тіней в цих проекціях. Увагу приділено правилам оформлення креслень, геометричним побудовам, основам будівельного креслення. Порядок рішення геометричних задач докладно розглянуто на конкретних прикладах.

Дисертацію присвячено створенню теоретичних основ формоутворення дискретних каркасів поверхонь на основі узагальнення статико-геометричного методу (СГМ) С.М. Ковальова для розв’язання широкого кола задач формоутворення у технічному дизайні та архітектурі. Зокрема, заміна координат вузлів дискретного каркаса поверхні, що формується, певними функціями від цих координат значно розширює формоутворюючі можливості методу. Такий підхід дозволяє враховувати не тільки геометричні, статичні, а й естетичні умови. Уявлення зовнішнього навантаження, що формує дискретний каркас поверхні, у вигляді функції від чисельних та метричних параметрів дискретного каркаса, з одного боку, дозволяє описувати різноманітні наперед задані властивості у вигляді єдиного узагальненого рівняння рівноваги вузла дискретного точкового каркаса поверхні, а з іншого - значно розширює межі естетичних, конструктивних та фізичних властивостей, які необхідно враховувати при формоутворенні. Додаткові можливості управління формою при моделюванні дискретних каркасів поверхонь об’єктів дизайну СГМ можна забезпечити за рахунок: використання деяких геометричних перетворень у процесі моделювання; шляхом задания на поверхні, що моделюється, дискретних аналогів особливих точок, таких як конічні або точки сплощення. За цим підходом у роботі побудовано експериментальні моделі поверхонь світильників, які виготовлено на ЗБ принтері. Запропоновано спосіб перенесення замисленого дизайнером образу, на поверхні з довільними крайовими умовами. Розроблено спосіб формування дискретних каркасів поверхонь із заданими обмеженнями, коли всі вузли дискретного каркаса знаходяться у межах заданого шару, обмеженого заданими неперервними поверхнями. З метою збільшення жорсткості конструкцій покриття в архітектурі, запропоновано спосіб надання безмоментній поверхні характеру хвилястості, складчастості або циклічності. Розроблено спосіб формування дискретних каркасів поверхонь під дією нерівномірного збиткового внутрішнього або зовнішнього тиску, який дозволить визначати точні каркаси безмоментних поверхонь резервуарів для рідини та огороджуючих конструкцій підводних споруд.