Наведено результати досліджень щодо еволюції чорноземних грунтів після розорювання цілинних земель за умов різної інтенсивності сільськогосподарського використання. Визначено головні напрямки змін основних показників родючості чорноземів, обгрунтовано їх кількісні закономірності. Встановлено найбільш істотні деградаційні процеси. Розкрито умови зменшення негативного впливу на чорноземні грунти сучасної господарчої діяльності.

Приведены результаты исследований, касающихся эволюции черноземных почв после разорения целинных земель при разной интенсивности сельскохозяйственного использования. Определены главные направления изменений основных показателей плодородия черноземов, обоснованы их количественные закономерности. Установлены наиболее существенные деградационные процессы. Раскрыты условия снижения негативного влияния на черноземные грунты современной хозяйственной деятельности.

Вивчено агротехнічні зміни сірих і темно-сірих опідзолених грунтів Сокальського пасма під впливом інтенсивного сільськогосподарського використання. Встановлено, що антропогенна діяльність спричинила трансформацію елементарних грунтоутворювальних процесів, визначила їх швидкість і спрямованість, зумовила виникнення нових, невластивих цілинним грунтам режимів. З'ясовано, що в грунтах Сокальського пасма домінуючим є природно-антропогенний або культурний процес грунтоутворення, який обумовлює спрямованість та інтенсивність елементарних грунтових процесів, режими та властивості освоєних грунтів, характер їх використання. Обгрунтовано тезу про те, що інтенсивне сільськогосподарське використання грунтів Сокальського пасма призвело до активізації водної ерозії та розвитку ряду деградаційних процесів. Наведено рекомендації щодо оптимізації використання грунтів і шляхи регулювання деяких негативних процесів.

Всебічно досліджено екологічний стан, морфогенетичні, фізичні та фізико-хімічні властивості грунтів урбанізованої території великого промислового центру півдня України - Дніпропетровська. Розглянуто особливості генезису грунтів під шляховим покриттям (тексіземів). Визначено екологічні функції міських грунтів в урбоекосистемі. Удосконалено номенклатуру міських грунтів на основі їх просторової та функціональної будови. Узагальнено існуючі класифікації природних та урбанізованих грунтів, запропоновано класифікацію міських грунтів для степової зони України. Складено картосхему антропогенно-перетворених грунтів даного міста. Окреслено науково-обгрунтовані шляхи відновлення, охорони та раціонального використання грунтового покриву промислових центрів степової зони України.

Розглянуто негативні явища, пов'язані з інтенсивним обробітком грунту. Експериментально доведено доцільність зменшення обробітку чорноземів південних, обгрунтовано можливості повної відмови від нього в процесі вирощування окремих культур. Показано, що основні агрофізичні показники за нульового обробітку грунту або покращуються, або не зазнають істотних змін; нульовий обробіток у випадку нетривалого його застосування в сівозміні не призводить до зниження врожайності досліджених культур.

Показано можливість нормалізації хімічних властивостей сульфідних шахтних порід природним шляхом під впливом факторів грунтоутворення, що робить окиснені породи придатними для озеленення без додаткових витрат на рекультивацію.

Здійснено кількісно-видовий облік рослинного угруповання забрудненого стійкими пестицидами едафотопу недіючого складу отрутохімікатів. Наведено оцінку структури місцевого фітоценозу. Виявлено домінуючі родини, агробіологічні групи та чутливі види дикорослих рослин.

За умов оптимізації агрохімічних заходів у інтенсивному землеробстві процеси грунтоутворення можна наблизити до природних. Негативні корективи процесу грунтоутворення за даних умов залежать від недосконалості технологій вирощування сільськогосподарських культур та загального антропогенного та техногенного забруднення екосистеми.

Земельний фонд України зазнає значного антропогенного навантаження, передусім надмірної розораності, що призводить до поширення деградаційних процесів. Поліпшення екологічної ситуації можна досягти шляхом зниження розораності території та, відповідно, збільшення площі природних кормових угідь і лісових насаджень. У складі орних рекомендовано залишати тільки орнопридатні землі. Один із головних напрямів оптимізації природокористування - консервація деградованих і малопродуктивних земель. Розроблено наукові підходи та критерії консервації таких земель і визначено їх площі у розрізі природно-сільськогосподарських регіонів й адміністративних областей.

Показано залежність глибини розвитку грунтоутворювального процесу та стану рослинності від особливостей мікрорельєфу на відвалах фітотоксичних шахтних порід у Західному Донбасі.