Висвітлено агротехногенні зміни грунтів Сокальского пасма під впливом інтенсивного сільськогосподарського використання. Встановлено, що антропогенна діяльність спричинила трансформацію елементарних грунтотвірних процесів, визначила їх швидкість і спрямованість, зумовила появу нових, невластивих цілинним грунтам режимів. За результатами досліджень доведено, що в грунтах Сокальського пасма домінуючим є природно-антропогенний та культурний процеси грунтоутворення, який обумовлює спрямованість та інтенсивність елементарних грунтових процесів, режими та властивості освоєних грунтів, характер їх використання. Відзначено, що інтенсивне сільськогосподарське використання грунтів Сокальського пасма призвело до активізації водної ерозії та розвитку ряду деградаційних процесів. Наведено рекомендації щодо оптимізації використання грунтів і шляхи регулювання деяких негативних процесів.

Освещены агротехногенные изменения почвы Сокальской гряды под влиянием интенсивного сельскохозяйственного использования. Установлено, что антропогенная деятельность привела к трансформации элементарных почвообразовательных процессов, определила их скорость и направление, способствовала появлению новых, несвойственных целинной почве режимов. На основании результатов исследований доказано, что в почве Сокальской гряды доминирующими являются природно-антропогенный и культурный процессы почвообразования, которые обусловливают направленность и интенсивность элементарных почвенных процессов, режимы и свойства освоенной почвы, характер их использования. Отмечено, что интенсивное сельскохозяйственное использование почвы Сокальской гряды привело к активизации водной эрозии и развития ряда деградационных процессов. Приведены рекомендации по оптимизации использования почвы и пути регулирования некоторых негативных процессов.

Охарактеризовано гумусовий стан сірих лісових і опідзолених грунтів Пасмового Побужжя, проаналізовано його зміни, що відбулися під впливом сільськогосподарського використання земель. Встановлено залежність морфологічних, фізичних і фізико-хімічних властивостей грунтів від їх гумусового стану. Вперше в автоморфних грунтах Пасмового Побужжя вивчено оптичні властивості гумінових кислот. Визначено динаміку вмісту гумусу у грунтах регіону за останні 40 років. Виявлено географо-генетичні особливості їх гумусового стану та складено картосхеми вмісту гумусу у шарі 0-0,2 см.

Охарактеризовано гумусное состояние серых лесных и подзолистых почв Пасмового Побужья, проанализированы его изменения, обусловленные влиянием сельскохозяйственного использования земель. Установлена зависимость морфологических, физических и физико-химических свойств почв от гумусного состояния. Впервые в атоморфных почвах Пасмового Побужья изучены оптические свойства гуминовых кислот. Определена динамика содержания гумоса в почвах региона за последние 40 лет. Установлены географо-генетические особенности их гумусного состояния и разработаны картосхемы содержания гумоса в шаре 0-0,2 см.

  Скачати повний текст

Вперше у короткоротаційних сівозмінах проведено комплексне екологічне оцінювання впливу тривалого застосування органічних (гній, солома, сидерат) і мінеральних добрив та їх поєднань на агроекосистему ясно-сірого лісового грунту за умов Полісся України. Встановлено зв'язок оптимальних параметів і нормативних показників агрофізичних, фітосанітарних і біотичних властивостей ясно-сірого лісового грунту Полісся з системою традиційного та "біологічного" ведення землеробства. Для Полісся України визначено поширення в орному шарі дощових черв'яків як одного з показників біологічної активності грунту за комплексного використання мінімалізованого обробітку грунту та "біологічного" ведення землеробства. Встановлено підвищення окупності одиниці мінеральних добрив за умов максимального залучення в біологічний кругообіг біогенних елементів побічної продукції рослин.

Встановлено напрям та інтенсивність змін морфогенетичних, фізичних, фізико-хімічних властивостей сірих лісових грунтів західного лісостепу України різного ступеня їх деградації. Створено новий метод оцінки ступеня еродованості за забарвленням орних горизонтів грунту з використанням шкали Манселла (Munsell Soil Color Charts). У процесі вивчення ерозійної деградації досліджуваних грунтів застосовано методи ГІС-аналізу, розроблено та протестовано програмний ГІС-модуль для оцінки потенційних ерозійних втрат грунтової маси, запропоновано методику його використання для визначення можливої небезпеки виникнення ерозії території за геоморфологічним фактором.

Досліджено вплив форм, доз і композицій хімічних меліорантів на показники родючості сірого лісового легкосуглинкового грунту Правобережного Лісостепу України. Досліджено вплив сапонітового борошна (у поєднанні з оптимальними дозами крейдяного та торфу) на фізико-хімічні, агрохімічні властивості грунту, урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність ланки сівозміни. Експериментально доведено позитивний вплив комплексної хімічної меліорації на зменшення грунтової кислотності, зміну структури вбирного комплексу, підвищення і стабілізацію вмісту гумусу, поживний режим грунту. За даних умов відзначено підвищення продуктивності ланки сівозміни (гречка - пшениця озима - ячмінь ярий) на 35 - 77 %. Встановлено ефективність застосування природного сапоніту як меліоранта комплексної дії - магнієвмісного добрива. Теоретично обгрунтовано й експериментально підтверджено дію рекомендованої технології застосування сапонітового борошна та поєднання його з крейдяним на підвищення родючості сірих лісових легкосуглинкових грунтів.

Розроблено теоретичні засади екологічної якості сірих лісових грунтів гемеробних (окультурених) екосистем та вдосконалено методологію її індикації. Показано низьку інформативність існуючого елементарно-аналітичного підходу до оцінки якості грунту. Обгрунтовано необхідність врахування середовищетвірних екологічних функцій. Удосконалено термінологію проблеми якості грунтів. За умов стаціонарних режимних досліджень системи грунт - рослина, а також за результатами модельних експериментів доведено головне значення активної фази органічної речовини грунту як енергопластичного буфера у забезпеченні стабільності поживного режиму та едафічного комфорту за умов гемеробії - набутої якості грунту. Розроблено теоретичні засади індикації екологічної якості грунту на основі кислотно-основних буферних реакцій, окисно-відновного потенціалу й електропровідності грунтових суспензій. Уперше для України розроблено методологію та критерії регламентації набутої якості сірих лісових грунтів, яка передбачає контроль ефективності реалізації екологічних функцій, зокрема, вмісту активної фази органічної речовини, біотичної активності, фронту окиснення, іонної активності й фітопродукційної здатності.

  Скачати повний текст

Запропоновано методологію цілісного підходу до аналізу екоморфічної структури та розмаїття угруповань грунтових тварин і виявлення ієрархічної структури системи показників, які видбивають їх розмаїття та функціональні властивості. Розроблено алгоритм встановлення приналежності видів грунтових тварин до екологічних груп, виділених стосовно ставлення тварин до градієнта умов вологості - гігроморф. Введено до системи екоморф грунтових тварин уявлення про трофоценоморфи, що відбиває ставлення тварин до трофності едафотопу. Розроблено уявлення про фороморфи - екологічні групи грунтових тварин, які визначаються на підставі їх адаптації до пересування в грунті та вказують на роль в утворенні форичних зв'язків у консорціях грунтових тварин. Наведено діагностичні ключі для встановлення гігротопів і трофотопів лісових біоценозів у степу за грунтово-зоологічними данними. Для характеристики екологічної місткості місцеперебування угруповань мезофауни введено уявлення про екологічну компресію та рівень засвоєння екологічної місткості. Запропоновано спосіб обчислення екологічної місткості місцеперебування й ентропійний аналог квадратичної міри таксономічного й екологічного різноманіття угруповань.

Вперше за умов Правобережного Лісостепу вивчено вплив довготривалого застосування беззмінного пару, монокультури кукурудзи, перелогу та сівозміни на фізичні, физико-хімічні й агрохімічні властивості сірого лісового грунту. Встановлено, що за умов ріллі відтворення його родючості відбувається лише у сівозміні з внесенням добрив. Доведено, що застосування сидеральних культур та удобрення позитивно впливає на вміст органічної речовини грунту, покращує поживний режим, знижує щільність, збільшує вологозапаси грунту та підвищує агроекономічну й енергетичну ефективність.

Визначено закономірності впливу різної системи удобрення на фоні згасаючої дії вапна на базі показників родючості сірих лісових легкосуглинкових грунтів. Виявлено вплив після дії меліорантів, їх доз і способів внесенняу разі застосування органо-мінеральної системи удобрення на динаміку кислотності, основні закономірності перетворення кальцію та магнію у грунті, вміст і запаси гумусу, поживний режим грунту, формування врожаю. Доведено економічну й енергетичну ефективність застосування меліорантів, що забезпечує підвищення врожаю й окупність мінеральних добрив. Встановлено оптимальні строки проведення повторного вапнування сірих лісових грунтів.

Наведено результати географо-екологічного дослідження ясно-сірих і сірих лісових грунтів Опілля. Вивчено просторові зміни морфологічних, фізичних, фізико-хімічних, хімічних властивостей грунтів, трансформацію властивостей грунтів під дією сільськогосподарського використання та деградаційних процесів. Фаціальні особливості чинників грунтоутворення в межах природних районів Опілля зумовили просторові зміни таких властивостей досліджувальних грунтів: морфологічних ознак, гранулометричного складу, гумусового стану, валового хімічного складу. Подано рекомендації щодо оптимізації використання сірих лісових грунтів Опілля.

Наведено результати географо-екологічних досліджень ясно-сірих і сірих лісових грунтів Опілля. Вивчено просторові зміни морфологічних, фізичних, фізико-хімічних і хімічних властивостей грунтів. Розкрито особливості трансформації властивостей грунтів за дії сільськогосподарського використання та деградаційних процесів. Встановлено, що фаціальні особливості чинників грунтоутворення в межах природних районів Опілля зумовили просторові зміни таких властивостей досліджуваних грунтів, як морфологічні ознаки, гранулометричний склад, гумусовий стан, валовий хімічний склад. Подано рекомендації щодо оптимізації використання сірих лісових грунтів Опілля.

Досліджено перебіг мікробіологічних процесів у сірому лісовому грунті, забрудненому нафтопродуктами у концентрації до 20 %. Встановлено, що за 23 доби інкубування мікроорганізми більшості еколого-трофічних груп подолали стан стресу за всіх досліджених концентрацій нафтопродуктів за винятком 20 %. Вирощування злакової травосумішки і внесення 1 % глюкози в забруднений грунт створює умови для формування стабільного мікробоценозу, який забезпечує активнішу деструкцію полютантів у порівнянні з мікробоценозом грунту без рослин і без внесення легкодоступного субстрату.

  Скачати повний текст

Наведено результати впливу різних систем удобрення на процеси транслокації свинцю у вегетативні та генеративні органи сільськогосподарських культур за умов північного Лісостепу України.

Досліджено перебіг мікробіологічних процесів у сірому лісовому грунті, забрудненому зростаючими дозами важких металів протягом доби. Встановлено, що підвищення рівня забруднення полютантами призводить до зміни чисельності і фізіолого-біохімічної активності мікроорганізмів досліджених еколого-трофічних і функціональних груп. Індикаторними групами на забруднення важкими металами виявилися азотобактер, пігментоутворюючі мікроміцети і денітрифікатори, чисельність яких у грунті без рослин зменшується прямо пропорційно збільшенню дози забруднення: за 5 ГДК - на 1,85 %, за 10 ГДК - у 2,4 разу, за 100 ГДК - у 55,7 разу. В результаті забруднення змінюється спрямованість мінералізаційних процесів: в грунті без рослин мінералізація сполук азоту інтенсифікується у 2,54 - 3,35 разу, у кореневій зоні - у 1,70 - 5,96 разу; істотно прискорюється процес освоєння органічної речовини грунту. За відсутності рослин короткотермінове забруднення грунту важкими металами не впливає на активність мінералізації гумусу, а у кореневій зоні рослин призводить до уповільнення розкладання гумусових сполук на 17,2 - 35,8 %.

Висвітлено стан вивчення реградаційних процесів як вторинного окарбоначення і руйнування ілювіальних горизонтів лісостепових опідзолених грунтів. На прикладі глибокого перетину реградованого грунту Середньоруської височини на території Харківської області у межах Лісостепу з обмеженим і нестійким зволоженням наведено нові дані про процес реградації. На правому корінному березі р. Уди в лесовій породі на глибині 160 - 185 см простягається насичений вторинними карбонатами яскраво виражений білястістю міцелярний запліснявілий горизонт з призмовидною структурою. Доведено, що він утворився до епохи сучасної агроландшафтної реградації, має давню та складну історію, спостерігається навіть у дібровах. Обгрунтовано завдання з уточнення систематичного положення реградованих грунтів і подальшого їх вивчення.

Наведено результати досліджень морфологічних властивостей ясно-сірих і сірих лісових грунтів Пасмового Побужжя. Охарактеризовано й статистично опрацьовано дані морфометричних показників грунтів різного сільськогосподарського використання. Установлено, що в процесі антропогенного впливу відбувається утворення орного і підорного горизонтів, збільшення потужності гумусово-елювіального горизонту, зміна забарвлення і появи бурого відтінку у верхніх генетичних горизонтах, їх ущільнення, переважання в структурному складі брилуватих і пилуватих агрегатів. Тобто відбувається агрогенна трансформація генетичного профілю досліджуваних грунтів.

Наведено результати досліджень щодо екологічної оцінки вмісту та перерозподілу Cd, Pb, Cu, Zn у грунті. Встановлено просторову неоднорідність їх рівнів за перебігу ротації сівозміни та зроблено теоретичні узагальнення з точки зору незбалансованості полів сівозміни щодо надходження важких металів. Розроблено елементи нової концепції "внутрішньоротаційного” моніторингу важких металів, що полягає у контролі вмісту мікроелементного стану грунту за умов перебігу ротаційного циклу. Встановлено ймовірність забруднення сільськогосподарської продукції на грунтах легкого механічного складу за рівнів вмісту важких металів у грунті, що не сягають гранично допустимої концентрації. Визначено системи удобрення, які надають можливість одержувати екологічно безпечну продукцію для дитячого та дієтичного харчування за слабкого поліелементного забруднення Cd і РЬ. Виявлено неоднорідність варіювання показників вмісту різних груп мікроелементів у грунті , показано необхідність коригування критеріїв оцінки показників варіабельності біофільних мікроелементів у грунтовому середовищі. Встановлено межу впливу антропогенних факторів на перерозподіл Cd, Pb, Cu, Zn у грунті. За допомогою методів математичного моделювання розроблено спосіб науково обгрунтованого коригування агрофонів, який надає можливість коригувати норми та співвідношення органічних і мінеральних добрив для впровадження збалансованої системи землеробства у господарствах різних форм власності.