Проаналізовано стан та ефективність використання зрошуваних земель з обгрунтуванням комплексу грунтозахисних заходів. Розроблено інформаційно-довідкові програми для оптимізації технологій вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях. Розглянуто використання ГІС-технологій у грунтозахисних і ресурсоощадних системах зрошуваного землеробства. Досліджено меліоративні показники, водний режим грунту, подуктивність люцерни та інших культур залежно від природних й агротехнічних факторів. Здійснено економічне та енергетичне оцінювання технологій вирощування сільськогосподарських культур за умов Півдня України з використанням інформаційних технологій.

Визначено перелік критеріїв, конкретні параметри і географічну розповсюдженість цінних, деградованих і малопродуктивних грунтів ріллі. Особливу увагу звернено на необхідність додержання припустимого тиску знарядь і зменшення механічного навантаження на грунт у процесі його обробітку. Обгрунтовано перелік критеріїв, за якими визначено площі і географію орних грунтів з кращим, середнім і гіршим рівнями родючості для вимогливих і маловимогливих культур. Зазначено, що для організації систематичного контролю за станом грунтів необхідний моніторинг, особливо кризового типу на постійних ділянках, відповідно до того чи іншого ризику прояву деградації грунтів.

Проаналізовано сучасний стан і тенденції використання земельних ресурсів у сільському господарстві. Встановлено, що деградація грунтів нині є однією з найважливіших виробничо-екологічних проблем, передумовою неможливості досягнення високої еколого-економічної ефективності використання земель у майбутньому. Запропоновано методику визначення суспільних втрат від деградації земель, яка базується на обчисленні частки капіталізованого рентного доходу, що втрачається у разі зниження родючості грунту за різних ступенів деградації земель, а також витрат на відновлення родючості порушених і малопродуктивних земель. Обгрунтовано науково-методичний підхід щодо визначення економічної ефективності грунтоохоронних заходів за сучасних ринкових умов, який базується на одержанні додаткового доходу за рахунок приросту врожаїв сільськогосподарських культур на захищених земельних ділянках. Досліджено теоретичні передумови раціонального сільськогосподарського землекористування та охорони грунтів. Проведено оцінювання еколого-економічних наслідків деградації грунтів як основи визначення ефективності грунтоохоронних заходів. Досліджено сучасний стан і тенденції використання земель як основного засобу виробництва у сільському господарстві України. Вивчено проблеми землеустрою як ключового інструменту впровадження ефективних грунтоохоронних заходів.

Розглянуто особливості сільськогосподарського землекористування у Волинській області. Досліджено земельні ресурси, їх екологічний стан та систему заходів у боротьбі з деградацією земель. Запропоновано варіанти теоретичних розроблень із питань охорони та раціонального використання земельних ресурсів, а також комплекс методів підвищення родючості грунтів. Показано екологічні підходи до оцінювання стану земельних ресурсів, їх використання й збереження. Вивчено застосування на практиці заходів раціонального використання земель, що означає не тільки отримання максимальної кількості необхідної сільськогосподарської продукції, а й підтримання родючості грунтів.

Проаналізовано сучасний стан і тенденції використання земельних ресурсів у сільському господарстві. Встановлено, що деградація грунтів є однією з найважливіших виробничо-екологічних проблем і передумовою унеможливлення підвищення еколого-економічної ефективності використання земель у майбутньому. Запропоновано методику визначення суспільних втрат від деградації земель, яка базується на обчисленні частки капіталізованого рентного доходу, що втрачається за зниження родючості грунту за різних ступенів деградації та витрат на відновлення родючості порушених і малопродуктивних земель. Обгрунтовано науково-методичний підхід до визначення економічної ефективності грунтоохоронних заходів за сучасних ринкових умов, який базується на одержанні додаткового доходу за рахунок приросту врожаїв сільськогосподарських культур на захищених земельних ділянках.

З'ясовано, що впровадження нових підходів до обробітку грунтів зумовлює виникнення труднощів фінансового, організаційного та наукового характеру. Обгрунтовано, що нові технології потребують розроблення та вжиття комплексу відповідних заходів із одержання стабільних економічно рентабельних урожаїв, охорони грунтів і відтворення їх родючості. Тобто оцінка землекористування має бути не тільки за рівнем врожайності культур, ай за якістю землі після завершення сільськогосподарського циклу. Наведено приклади застосування в Україні нульових і мінімальних технологій, їх ефективності, що потребує подальших досліджень.

Проаналізовано розвиток порушених земель унаслідок несанкціонованого видобування бурштину на території Володимирецького району Рівненської області. Виконано розрахунок збитків, заподіяних державі унаслідок незаконного видобування бурштину та втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених погіршенням якості земель на землях сільськогосподарського призначення державної власності на території Каноницької сільської ради Володимирецького району.

Вивчено вплив ґрунтоохоронних способів обробітку ґрунту, валів-терас, лісових смуг за контурно-меліоративного облаштування території на агрофізичні властивості ґрунту і формування врожайності сільськогосподарських культур на чорноземі звичайному Північного Степу України. Розглянуто еколого-економічну оптимізацію високопродуктивних екосистем. Установлено, що для отримання високих та стабільних врожаїв в протиерозійно упорядкованому агроландшафті необхідно використовувати безполицеві обробітки та підґрунтове розпушування ґрунту. Встановлено, що лісові смуги та вали-тераси сприяють вологонакопиченню, зменшенню швидкості вітру, накопиченню снігу, що забезпечує підвищення запасів продуктивної вологи у різних зонах міжсмугового простору від 2 до 60 % порівняно з необлаштованою територією. Мінімальні технології захищають поверхню ґрунту від прояву дефляції. За безполицевими обробітками будова чорнозему звичайного змінюється у бік ущільнення орного шару порівняно з оранкою і знаходиться у межах оптимальних параметрів, що не погіршує умов розвитку рослин. Зазначено, що врожайність сільськогосподарських культур на всіх способах обробітку у міжсмуговому просторі була вищою на 33—42 % ніж за межами упорядкованого агроланшафту. Визначено, що безполицеві обробітки ґрунту за енергетичною ефективністю є кращими і дають змогу скоротити фінансові витрати до 40 %, витрати праці на 19—66 %, що зменшує собівартість продукції до 60 % і підвищує рентабельність у 2—4 рази. Безполицеві обробітки ґрунту сприяють ґрунтоутворювальному процесу в протиерозійно упорядкованій системі та створюють відповідні умови для росту і розвитку сільськогосподарських культур за рахунок додаткових запасів продуктивної вологи, наявності рослинних решток та поліпшення агрофізичного стану грунту.