Проаналізовано дефляційний стан грунтового покриву Південного степу України. Досліджено протидефляційну стійкість чорнозему південного важкосуглинкового залежно від сільськогосподарських культур та їх попередників. Встановлено вплив різних видів агрофонів і погодних умов зимового періоду на протидефляційну стійкість поверхневого шару чорнозему південного у весняний період. Виявлено негативний вплив на дефляційні властивості грунту агрофонів пізніх ярих культур. Досліджено внутрішньорічну динаміку протидефляційної стійкості чорнозему південного, розраховано його потенційний рівень у найбільш дефляційно небезпечний весняний період залежно від типу агрофону. Одержано дані про втрати грунту в результаті дефляційних процесів з досліджуваних поверхонь агроландшафтів. Визначено еколого-енергетичну ефективність агротехнологій з урахуванням змін енергетичного потенціалу грунту під впливом дефляції. Встановлено вплив погодних факторів на протидефляційну стійкість чорнозему південного важкосуглинкового. Виявлено зв'язок між головним показником стійкості поверхневого шару грунту, - грудкуватістю та механічною зв'язністю - та кількістю циклів заморожування - танення протягом зими. Зроблено висновок про можливі довготривалі зміни протидефляціної стійкості південних чорноземів за умов сучасних кліматичних змін.

  Скачати повний текст

Встановлено позитивну дію грунтозахисного обробітку й органо-мінеральної системи удобрення на підвищення протиерозійної стійкості чорноземів типових різного ступеня еродованості, оптимізацію їх агрофізичних властивостей, життєдіяльність мезофауни та накопичення рослинних решток. Вперше за умов північної частини Правобережного Лісостепу виявлено математико-статистичні залежності між поверхневим стоком і змивом дрібнозему та вмістом фізичної глини, гумусу, пористістю аерації, діаметром водостійких агрегатів, водопроникністю. Доведено, що використання різноглибинного плоскорізного обробітку та оптимальних норм добрив сприяє зменшенню стоку та змиву грунту у порівнянні з оранкою.

Встановлено кількісні характеристики протидефляційної стійкості основних типів грунтів Степу України. Визначено вплив еродованості та зрошення на протидефляційну стійкість основних типів грунтів Степу України. Розроблено класифікацію основних типів грунтів Степу України за показниками протидефляційної стійкості. Визначено за сучасних умов внутрішньорічну динаміку основних показників протидефляційної стійкості грунтів Степу України. Встановлено вплив зрошення на протидефляційні показники темно-каштанового грунту та чорнозему південного. Одержано рівняння залежності між вмістом елементарних грунтових частинок (ЕГЧ) і вмістом в грунтах фізичної глини та гумусу, рівняння залежності показника протидефляційної стійкості грунтів від вмісту в них ЕГЧ.

Проаналізовано причини зниження родючості грунтів України, серед яких особливу увагу звернено на водну та вітрову ерозію грунтів, їх дегуміфікацію, від'ємний баланс поживних елементів, забруднення грунтів важкими металами, радіонуклідами, пестицидами тощо. Наведено заходи щодо можливого відтворення та збереження родючості грунтів за сучасних умов.

Запропоновано здійснювати порівняльно-компартментарний аналіз математичних моделей водної та вітрової ерозії. Розроблено методику оцінки симплексу факторів властивостей грунту з застосуванням растрово-електронно-мікроскопічних і рентгенодифрактометричних досліджень. Запропоновано застосовувати в ерозієзнавстві комплексну суперпозиційну модель, утворену однофакторними супермоделями, що відповідають найважливішим характеристикам мікроструктури грунту.

В результаті проведених польових досліджень визначено, що потенційні втрати грунту від вітрової ерозії, завдяки застосуванню технології No-till на чорноземах південних, зменшуються в більшості випадків у кілька разів. Головною причиною цього є суттєве збільшення покриття поверхні грунту рослинними рештками в найбільш дефляційно-небезпечний період (лютий - квітень). Відмічено також стримувальний вплив технології No-till на розпилення грунту у поверхневому шарі, яке спостерігається в ситуації з великою кількістю циклів заморожування - танення протягом холодного періоду року.

Індекс рубрикатора НБУВ: П064.7,9,025

Рубрики:

Видування ґрунту і боротьба з ним

Шифр НБУВ: Ж14378 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано необхідність формування системи моніторингу дефляції грунтів за польових умов. На підставі інформації щодо прискорення темпів вітрової ерозії й агротехнічної дефляції на локальному рівні доведено необхідність формування надійного протидефляційного захисту грунтів.

Висвітлено результати польового спостереження за пиловою бурею з використанням польового ерозіометра - пиловловлювача. Підраховано якісні та кількісні втрати грунту за весь період бурі 26 - 27.01.2014 р. на ділянках із традиційною, мінімальною та нульовою (no-till) технологіями обробітку грунту. Виявлено істотне зменшення втрат органічної речовини та макроелементів на ділянках зі зниженою інтенсивністю обробітку грунту. Встановлено основну причину, що слугувала цьому - наявність на поверхні грунту горизонтально та вертикально розташованих рослинних решток.

Індекс рубрикатора НБУВ: П032.17-2 + П064.7

Рубрики:

Видування ґрунту і боротьба з ним

Шифр НБУВ: Ж29253 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - показати переваги використання математичної моделі вітрової ерозії WEQ для проектування протидефляційних заходів за умов Степу України. Запропоновано виконувати процедури адаптації WEQ до місцевих природних та економічних умов, яка буде полягати у перерахунку чинних даних по "грудкуватості" чорноземних та каштанових грунтів, кількісної оцінки та картування кліматичного параметра дефляції та переведення всіх складових математичної моделі WEQ у метричну систему вимірювань. Розрахунки за адаптованою моделлю WEQ необхідно буде порівнювати з допустимою нормою ерозії, і така процедура стане ефективним інструментом для створення науково обгрунтованої системи захисту грунтів певної території від вітрової ерозії.

Технологія Strip Till - це новий крок в технологіях вирощування та збирання сільськогосподарських культур, особливо з огляду на те, що проблема вітрової ерозії в нашому поясі набуває все більшого значення.

Найбільшою гетерогенністю за чутливістю до вітрової ерозії характеризуються болотні та торфувато-болотні грунти на різних породах та алювіальних відкладах, торфовища низинні та торфово-болотні грунти та дернові карбонатні грунти переважно на елювії щільних карбонатних порід. Найбільш гомогенними за цим показником є чорноземи середньоглибокі легкосуглинисті, чорнозем опідзолений середньосуглинистий та чорноземи глибокі середньосуглинисті. Найменш чутливими до вітрової ерозії є болотні та торфувато-болотні урунти на різних породах, торфовища низинні та торфово-болотні грунти та дернові карбонатні грунти переважно на елювії щільних карбонатних порід. Найменш чутливими до вітрової ерозії є грунти півночі області, у яких є дуже високий вміст органічної речовини. Також помірний рівень чутливості до вітрової ерозії є характерним для південної частини області, де грунти мають більш важкий механічний склад. Найменша частка фракції, чутливої до вітрової ерозії, встановлена у грунтах Горохівського (0,42), Любешівського (0,42) та Іваничівського (0,43) районів. Найбільш однорідні умови в аспекті чутливості грунтів до ерозії за показником коефіцієнту варіації вмісту фракції грунту, яка може зазнати вітрової ерозії, є в Луцькому (CV = 5,12 %), Горохівському (CV = 6,24 %) та Ківерцівському (6,8 %) районах. Найбільш неоднорідні умови за цим критерієм у Любешівському (CV = 18,18 %), Ратнівському (CV = 13,47 %) та Шацькому (11,45 %) районах. Найбільший рівень вітрової ерозії прогнозовано для адміністративних районів області, які знаходяться на заході та північному заході області. Прогнозована площа з практично відсутньою або малою дефляцією щонайбільше характерна для південно-східних районів. Співвідношення між площами з малим та помірним рівнями повітряної ерозії визначають середній рівень ерозійних втрат урунту по адміністративному району.