Викладено основи побудови інтегрованої системи захисту ріпаку у контексті інтенсивних технологій вирощування культури, що базуються на сучасних розробках вітчизняних наукових центрів і практики ведення ріпаківництва в передових аграрних виробництвах. Розглянуто теоретичні засади інтегрованого захисту рослин і основні механізми регулювання чисельності популяцій у ріпаковому агрофітоценозі. Особливу увагу приділено проблемам прийняттям рішень щодо застосування засобів захисту рослин ріпаку від шкідників, хвороб і бур'янів у контексті основних принципів інтегрованої системи захисту.

Изложены основы построения интегрированной системы защиты рапса в контексте новейших интенсивных технологий выращивания культуры, базирующихся на современных разработках отечественных научных центров и практике выращивания рапса в передовых аграрных производствах. Рассмотрены теоретические основы интегрированной защиты растений и основные механизмы регулирования численности популяции в агрофитоценозе рапса. Особое внимание уделено проблемам принятия решения по применению средств защиты растений от вредителей, болезней рапса и сорняков в контексте основных принципов интегрированной системы защиты растений.

Проаналiзовано результати дослiджень iз вивчення ефективностi застосування сумiшок iнсектициду децис, 2,5 % к.е. (дiюча речовина - дельтаметрин) з сечовиною для боротьби з рiпаковим квiткоїдом на посiвах озимого рiпаку. Сумiсне використання децису з сечовиною дає можливiсть зменшити дозу iнсектициду на 25 % без зниження його ефективностi.

За умов Полтавщини ріпаковий квіткоїд (РК) є найбільш злісним шкідником генеративних органів ярого та озимого ріпаку. Різке зростання щільності популяції РК збігається з фазою бутонізації ріпаку. Головним фактором, що стримує масове розмноження шкідника на ріпаку, є трофічний. На озимому ріпаку РК не завжди встигає завершити свій розвиток. Жуки нового покоління не накопичуються на посівах.

Індекс рубрикатора НБУВ: П468.6 + П491.141.6

Рубрики:

Комахи-шкідники

Захист ріпаку

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено найбільш поширені хвороби ріпака, досліджено їх вплив на життєдіяльні процеси рослин. Обгрунтовано шляхи обмеження розвитку даних фітопатологій і зниження їх шкідливості в основних районах вирощування ріпака на Україні. Встановлено, що втрати врожаю насіння залежно від інтенсивності розвитку окремих хвороб можуть досягати від 10 до 80 % і більше. Вперше на прикладі ріпака виявлено борошнисту росу та килу, вивчено їх шкідливість. Уточнено біологічні особливості збудників найбільш поширених хвороб (джерела інфекції, види спороношення, вплив погодних умов). Розроблено шкали оцінки селекційного матеріалу та сортів ріпака на стійкість проти хвороб, які застосовано в селекційному процесі. Наведено фітопатологічну оцінку 17-ти сортів озимого та 13-ти - ярого ріпака, експериментальне досліження яких проводились на Іллінецькій та Івано-Франківській сортодільницях Вінницької та Івано-Франківської областей. Здійснено умовний поділ даних сортів ріпака на стійкі, середньостійкі та високостійкі з метою їх використання як вихідного матеріалу. Удосконалено методи масового індивідуально-родинного відбору, адаптивної селекції ріпака на стійкість проти хвороб, розглянуто можливості їх практичного застосування в селекції. Вивчено прикладні аспекти створення сортів озимого та ярого ріпака, якісні показники олії та поживність зеленої маси. Розроблено комплексну систему селекції нових сортів і насінництва ріпака. Створено та впроваджено у виробництво 12 нових сортів озимого та ярого ріпака з підвищеною стійкістю проти хвороб та запропоновано технологію їх вирощування.

  Скачати повний текст

Впродовж 2004 - 2009 рр. простежено тенденцію до збільшення щільності жуків ріпакового квіткоїда у місцях зимівлі та у період вегетації рослин ріпаку озимого. Щільність фітофага досягає 8,56 екз/рослину у період бутонізації - початку цвітіння. Найбільша щільність становить 9,9 екз/рослину. Це перевищує економічний поріг шкідливості та призводить до необхідності проведення відповідних заходів захисту.

Головними причинами одержання низького врожаю ріпаку є недотримання агротехніки та великі втрати від шкідливих організмів. Недобір урожаю, що спричиняють шкідливі організми, складає 30 - 40 % і більше. Токсикація насіннєвого матеріалу перед посівом сумішками інсекто-фунгіцидних протруйників є необхідним заходом у сучасній системі захисту ріпаку ярого від шкідників. У разі масового заселення сходів хрестоцвітими блішками передпосівний обробіток насіння забезпечує бажаний результат лише до фази двох пар листків. У період вегетації для захисту посівів ріпаку ярого від шкідників необхідно додатково обприскувати посіви інсектицидами, дозволеними до використання.

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.141.607 + П478.14

Рубрики:

Бактеріальні хвороби рослин

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.141.607

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено особливості розвитку хрестоцвітих блішок, капустяної попелиці, ріпакового квіткоїда та прихованохоботників, сезонну динаміку їх чисельності тощо. Досліджено вплив деяких агротехнічних прийомів (чергування культур та ловчих культур) на чисельність хрестоцвітих блішок та ріпакового квіткоїда. Встановлено технічну ефективність сучасних інсектицидів за допосівної обробки насіння та обприскування посівів культури. Відмічено, що використання препаратів круізер OSR 322 FS, т.к.с. (18,0 л/т), карате зеон 050 CS, мк.с. (0,15 л/га) та енжіо 247 SC, к.с. (0,18 л/га) забезпечило контроль чисельності блішок, квіткоїда та попелиці в порівнянні з контролем на рівні 86,5 %, 95,1 - 9 7,6 % та 84,3 - 88,0 % відповідно.

Науково обгрунтовано принцип екологічно безпечного застосування пестицидів при вирощуванні ріпаку озимого в різних грунтово-кліматичних зонах України, який заснований на зіставленні властивостей пестицидів за полярністю, їх навантаження зі здатністю агроценозу до самоочищення за умов змін клімату. Вперше доведено необхідність зональних систем захисту ріпаку озимого за прогнозом потенційної небезпеки забруднення пестицидами агроценозів. Науково обгрунтовано, що найбільш оптимальними для його вирощування є умови території Західного Полісся, частини Західного Лісостепу до Полтавської рівнини та суміжної з ним частини Північного Степу. Також вузькою смугою зі сприятливими умовами виділяється частина Східного Лісостепу. Побудовано модель допустимого сезонного навантаження (кг/га) пестицидів в різних грунтово-кліматичних зонах, за якого значення агроекотоксикологічного індексу не перевищують малонебезпечну межу від 0 до 1. Визначено дипольні моменти, класифіковано за полярністю та ступенем небезпечності пестициди, що застосовують для захисту ріпаку озимого. Розроблено алгоритм систематичного аналізу пестицидів у грунті, рослинах, насінні ріпаку та ріпаковій олії залежно від фізико-хімічної будови їх молекул і властивостей матриць. Доведено, що вірогідність одержаної інформації залежить від методу аналізу.

Уточнено видовий склад комах - фітофагів на посівах ріпаку озимого за умов Полісся. Виявлено 36 видів фітофагів з 16-ти родин і 6-ти рядів. Уточнено особливості біології та сезонна динаміка чисельності ріпакового пильщика, капустяної молі, стеблового та насіннєвого прихованохоботників, капустяного стручкового комарика. Вперше вивчено особливості розвитку та шкідливість плодової мухи. Вивчено видовий склад карабідофауни ріпакового агроценозу. Виявлено 25 видів турунів з 11-ти родин, серед яких 16 видів є хижаками. Проведено оцінювання стійкості сучасних сортів та гібридів ріпаку озимого проти ріпакового квіткоїда та насіннєвого прихованохоботника. Досліджено вплив строків сівби на чисельність і шкідливість фітофагів. Обгрунтовано можливість захисту сходів ріпаку озимого від листогризучих шкідників системними інсектицидами за обробки насіння. Встановлено високу технічну ефективність Круїзеру 350 FS, 35 % т.к.с. та Космосу 250, т.к.с. (86,4 - 79,5 %). Оцінено ефективність сучасних інсектицидів для обмеження чисельності ріпакового квіткоїда, насіннєвого прихованохоботника та капустяного стручкового комарика за обприскування посівів. Найвища ефективність відзначена на варіантах Карате Зеоні, мк.с. та Нурел Д, к.е. (94 - 92 %). Встановлено етапи формування видового складу шкідливого ентомокомплексу, а також раціональне використання сучасного асортименту інсектицидів покладено в основу вдосконалення системи захисту ріпаку озимого від шкідників. Надано економічну ефективність хімічного захисту культури від домінуючих видів фітофагів.

Уточнено видовий склад шкідливого та корисного ентомокомплексу агробіоценозу ріпаку ярого за умов Лісостепу України. Виявлено 34 види комах-фітофагів з 15-ти родин, серед яких особливо шкідливими є хрестоцвітні блішки, ріпаковий квіткоїд, стебловий та насіннєвий прихованохоботники. Вивчено особливості біології домінувальних видів фітофагів, їх шкідливість і сезонну динаміку чисельності залежно від абіотичних чинників. Виявлено чотири періоди розвитку рослин ріпаку ярого, з якими пов'язані певні комплекси фітофагів та ентомофагів, а серед них два - в які проводяться активні заходи захисту. Обгрунтовано можливість захисту сходів ріпаку ярого від хрестоцвітних блішок інсектицидами за обробки насіння. Оцінено ефективність ряду сучасних інсектицидів для обмеження чисельності шкідників сходів і генеративних органів до економічно невідчутного рівня за обприскування посівів. Визначено видовий склад карабідофауни ріпакового агробіоценозу. Виявлено 35 видів турунів з 15-ти родів, як одного із чинників регулювання чисельності фітофагів. Вивчено технічну ефективність інсектицидів проти даної групи комах за різних технологій застосування хімічних препаратів. Обгрунтовано та вдосконалено систему захисту ріпаку ярого від шкідників сходів і генеративних органів, надано економічну ефективність за її застосування.

Індекс рубрикатора НБУВ: П491.141.607

Шифр НБУВ: Ж61831 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано BOX, ERIC та REP - профілі 12 ізольованих та 10 типових штамів бактерій родів Pseudomonas, Xanthomonas та Pectobacterium, патогенних для ріпаку. Встановлено спорідненість ізольованих нами штамів із представниками P. marginalis pv. marginalis, Pseudomonas fluorescens та Xanthomonas campestris pv. campestris.

Проаналізовано стан посівів ріпаку останніх років, простежено стрімке збільшення збудників бактеріальних хвороб цієї культури. Серед збудників бактеріальних хвороб за останні роки виявлено бактерії роду \i Xanthomonas, Pseudomonas \i0 та \i Ресtobacterium\i0. Проведено моніторинг, вивчено фенотипові та генотипові особливості бактеріальних збудників, надано рекомендації щодо захисту рослин від бактеріозів. За морфологічними, фізіолого-біохімічними та хемотаксономічними ознаками виділено ізоляти, найбільш споріднені з представниками \i P. fluorescens \i0 та \i P. marginalis \i0 pv. \i marginalis \i0 та представниками \i X. campestris \i0 pv. \i campestris\i0. Вперше молекулярно-генетичним методом ПЛР-аналізу встановлено, що до бактеріальних збудників, які уражують ріпак, належить вид \i P. marginalis \i0 pv. \i marginalis\i0. Ефективним методом захисту рослин ріпаку від збудників бактеріальних хвороб є використання антагоніста \i В. subtilis \i0 ІМВ В-7243 або \i B. amyloliguefaciens \i0 ІМВ В-7099 та передпосівна обробка насіння композицією з 0,3 % бурштинової кислоти, 5 % регулятора росту Біолан, ЕПАА-10 та 3 % розчину гумату.

Досліджено й описано діагностичні ознаки добре відомої чорної ніжки та мало відомих хвороб ріпаку ярого. Увагу приділено кільцевій та фузаріозній кореневим гнилям і почорнінням судин, ознаками яких є: перетяжка, потоншення стебла, всихання рослини, злущення уражених тканин кореня, виразки, загнивання та відмирання головного кореня, посилений ріст бічних корінців, поздовжні коричневі штрихи, почорніння провідної судини. Результати їх вивчення враховано в шкалі оцінювання інтенсивності ураженості рослин. Наведено результати моніторингу кореневих гнилей протягом вегетації у 2002 - 2005, 2007 - 2008 pp. та 2013 р. у Правобережній частині Лісостепу України. Встановлено вплив цистоутворювальної бурякової нематоди на поширення та розвиток хвороби. Методом кореляційно-регресійного аналізу проведено оцінювання шкідливості кореневих гнилей та Heterodera schachtii Schmidt в посівах ріпака ярого. Уточнено видовий склад збудників кореневих гнилей. Наведено результати вивчення їх патогенності та основних морфологічних і біологічних характеристик. Показано спорідненість між ізолятами грибів роду Fusarium Link, вилучених із кореневої системи ріпаку, та віддалений генетичний зв’язок ізоляту Pythium ultimum var. ultimum із подібними, вилученими із кореневої системи сільськогосподарських культур інших країн. Вивчено агротехнічні та хімічні заходи щодо обмеження розвитку кореневих гнилей.